В Україні дедалі гучніше лунає тема інвестицій та відбудови, і разом із цим зростає інтерес до фондового ринку. Десятиліттями він залишався на узбіччі економічного життя, проте нині з’являється шанс, що акції перестануть бути “сухою теорією” і перетворяться на реальний інструмент для тих, хто шукає, куди вкладати кошти під час війни та в майбутній реконструкції країни.
Для одних це можливість стабільного доходу і захисту інвестицій, для інших – шлях стати співвласником бізнесу та впливати на його розвиток. Вибір між звичайними та привілейованими акціями стає важливим не лише для професійних інвесторів чи компаній, а й для ширшої української аудиторії, яка поступово вчиться переходити від депозитів і нерухомості до сучасної культури інвестування.
Щоб інвестиції не залишалися абстрактною темою, важливо зрозуміти, з чого починається фондовий ринок: із двох базових категорій акцій, між якими й доводиться робити вибір кожному інвестору. Саме відмінності між звичайними та привілейованими акціями визначають і рівень ризику, і можливість впливати на компанію, і потенціал майбутнього прибутку.
Звичайні та привілейовані акції: права, ризики та вітчизняна специфіка регулювання
Звичайні акції – класичний інструмент участі у власності компанії. Вони дають акціонеру право голосу на загальних зборах і впливу на стратегічні рішення: від зміни керівництва до ухвалення ключових корпоративних планів. Дивіденди за ними не гарантовані, їхнє нарахування залежить від фінансових результатів і рішень ради директорів. Проте у разі зростання ринкової вартості компанії власник може отримати значний прибуток. Найбільший ризик полягає в тому, що під час ліквідації підприємства гроші власникам звичайних акцій виплачуються в останню чергу – після кредиторів і привілейованих акціонерів.
Натомість привілейовані акції займають проміжне місце між облігаціями та звичайними акціями. Вони майже завжди не дають права голосу, тож інвестор не впливає на управління компанією. При цьому їх головна перевага – пріоритетність. Дивіденди зазвичай фіксовані виплачуються першочергово. У разі ліквідації власники привілейованих акцій отримують кошти перед звичайними акціонерами. Часто такі акції бувають кумулятивними: якщо компанія не виплатила дивіденди цього року, вона зобов’язана компенсувати їх у наступному. Обмеження тут очевидні: менший потенціал зростання вартості та висока чутливість до процентних ставок.
Таким чином, інвестор, обираючи між звичайними та привілейованими акціями, завжди балансує між можливістю впливу й рівнем гарантій. Але за межами фінансових характеристик не менш важлива і юридична база: порядок випуску, обігу та захисту прав акціонерів чітко визначений законом. Саме нормативне середовище окреслює рамки, у яких діють як компанії, так і власники акцій.
Випуск і обіг акцій регулюються Законом України “Про акціонерні товариства” (2008, із численними змінами), а також законами “Про цінні папери та фондовий ринок” і “Про державне регулювання ринку цінних паперів”. Контролює ринок Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).
Закон дозволяє випускати лише один клас звичайних акцій, але кілька класів привілейованих. Їхня загальна частка не може перевищувати чверть статутного капіталу (згідно з ст. 20 Закону “Про АТ”). Кожна емісія реєструється в НКЦПФР, після чого акції можуть обертатися на фондовій біржі (в Україні діють “Українська біржа” та “Перспектива”).
Привілейовані акціонери голосують лише у виняткових випадках: коли йдеться про реорганізацію чи ліквідацію товариства, про зміни до статуту, що зачіпають їхні права, або про зменшення дивідендів. Натомість вони мають пріоритет у виплатах і чіткі гарантії, закріплені в статуті.
Випускати акції мають право лише акціонерні товариства. Публічні АТ (зокрема, “Укрнафта” чи “Центренерго”) можуть вільно обертати акції на біржі, а приватні АТ зазвичай обмежуються вузьким колом інвесторів. На практиці вітчизняний ринок акцій малоліквідний, і навіть у великих компаній на кшталт “Мотор Січ” чи “Укрнафта” реальний обіг акцій мінімальний.
Як працюють акції у США та Європі
У США привілейовані акції розглядають як гібрид між облігаціями і акціями. Власник отримує фіксовані дивіденди (часто кумулятивні), але не бере участі в управлінні. Якщо компанія не виплатила дивіденди, вона не може нараховувати їх на звичайні акції. Обсяг ринку префів (привілейованих акцій) у США перевищує 400 млрд доларів, і щороку десятки компаній випускають нові серії. Найчастіше використовують цей інструмент банки й енергетичні корпорації. Під час фінансової кризи 2008 року американський уряд викуповував привілейовані акції найбільших банків, щоб швидко влити капітал у систему без зміни структури управління.
Водночас в Європі префи менш поширені, але активно використовуються в банківському секторі. Після кризи – 2008 банки випускали їх для зміцнення балансу без розмивання прав голосу. Німецькі концерни, зокрема Volkswagen, мали окремі лінії звичайних і привілейованих акцій, що котирувалися на біржі окремо. Активно застосовували цей інструмент у фінансовій сфері також в Іспанії та Італії.
Однак навіть у розвинених юрисдикціях із потужними ринками та сталими практиками корпоративного управління привілейовані акції залишаються інструментом із чіткими обмеженнями. Їхня привабливість у стабільних дивідендах поєднується з низкою ризиків, які інвестор має враховувати.
Ризики й можливості: хто обирає звичайні, а хто привілейовані акції
Відсутність права голосу перетворює власника префів на “пасажира” бізнесу: він отримує дивіденди, але не впливає на ключові рішення. У США та Європі цей ризик згладжується культурою корпоративного управління, в Україні він відчутніший через низьку прозорість.
Багато привілейованих акцій є відкличними (callable). Компанія може викупити їх за встановленою ціною, коли ринкові умови стають вигіднішими. Для інвестора це означає втрату високих дивідендів.
Їхня вартість сильно залежить від процентних ставок. Коли ставки зростають, старі випуски з нижчими дивідендами дешевшають, коли падають – дорожчають, але тільки до межі call price. У 2022 році після підвищення ставок ФРС ціни на багато американських префів упали на 15–20 %.
Власники звичайних акцій можуть залишитися без дивідендів навіть у прибутковій компанії: рада директорів може направити прибутки на розвиток або погашення боргів. Tesla роками не виплачувала дивідендів, попри прибутковість, бо інвестувала в розширення виробництва.
Звичайні акції – інструмент для тих, хто готовий ризикувати й мислить довгостроково. Вони дають шанс на різке зростання капіталу (як у випадку з Nvidia, чиї акції зросли у понад 200 разів із 2010 до 2024 року) і право впливати на розвиток компанії. Але вони й більш волатильні: так, акції Tesla у 2022 році впали на 65 %, а вже у 2023 майже подвоїлися в ціні.
Привілейовані акції більше підходять тим, хто цінує стабільність. Середній рівень дивідендів у США у 2023–2024 роках складав 5–7 %. Вони менш волатильні, ніж звичайні: у 2022 році, коли S&P 500 впав майже на 19 %, індекс префів втратив близько 12 %.
ОВДП, біржі й міжнародні угоди: як формується інфраструктура для майбутнього ринку акцій
Сьогодні локальний ринок цінних паперів працює передусім через облігації внутрішньої держпозики (ОВДП). Торік уряд залучив ₴640 млрд на аукціонах, а “народний портфель” громадян і бізнесу подвоївся до ₴114,2 млрд станом на 1 липня 2024. Частина цього успіху пов’язана зі спрощенням доступу: у “Дії” можна купити військові облігації у два кліки. На старті через застосунок українці придбали понад 80 тис. паперів на ₴80 млн. Загалом інвестиції громадян в ОВДП перевищили ₴100 млрд. Монобанк та інші банки також інтегрували онлайн-купівлю облігацій, знявши бар’єр “для VIPів”.
Інфраструктура розвивається: із 2019 року діє лінк із Clearstream – глобальним депозитарієм, що полегшує доступ іноземних інвесторів. Є плани поширити цей механізм на інструменти відбудови. Минулоріч НКЦПФР уклала угоди з європейськими регуляторами, зокрема BaFin, готуючи ринок до євроінтеграції.
Поступово відкриваються “вікна” і для акцій. “Українська біржа” відновлює роботу, публікує котирування й дані про капіталізацію. Приклад Kyivstar, який через SPAC вийшов на Nasdaq, показує, що українські компанії можуть лістингуватися на зовнішніх ринках і залучати великі інвестиції. У 2023–2027 роках VEON планує інвестувати в Україну $1 млрд.
ЄБРР називає розвиток ринку капіталу ключем до фінансування реконструкції. Це означає, що акції і боргові інструменти – не лише справа “біржових ботаніків”, а й основа залучення мільярдів на дороги, енергетику, зв’язок і житло.
…Сьогодні головним інструментом для українців стали облігації, але в майбутньому на повноцінний механізм відбудови країни можуть перетворитися акції. Технології та застосунки вже зробили інвестування простим і масовим, а регуляторні зміни поступово створюють основу для більш глибокого фондового ринку. Водночас йдеться не лише про інструменти чи правила, а й про формування нової культури участі: коли вкладення кожного українця стають частиною великої національної стратегії, а фондовий ринок – каналом довіри між державою, бізнесом і суспільством.
Тетяна Вікторова
