У центрі глобальної економіки дедалі помітніше визріває нова парадигма — прагнення до стабільності замість гонитви за прибутком, до захисту капіталу замість ризикових ставок на рекорди. Одним із яскравих індикаторів цього переходу став квітневий імпорт платини до Китаю — 11,5 тонни за місяць, найвищий показник за останній рік.
Це не лише статистичний сплеск, а симптом ширшого макроекономічного тренду: зміни характеру попиту на дорогоцінні метали в епоху геополітичної турбулентності, інфляційних коливань і деглобалізації.
Світ звик дивитись на золото як на вічну “тиху гавань”. Але нині навіть ця гавань штормить. Рекордні ціни на золото, досягнуті на початку цього року, стали реакцією не стільки на стабільне зростання, скільки на страхи перед новими конфліктами, стагнацією долара та наслідками розриву глобальних ланцюгів. І саме в цій атмосфері нервозності в гру входить платина: менш волатильна, менш спекулятивна, але дедалі привабливіша для шукачів балансу.
Інвестори дедалі частіше розглядають платину не лише як промисловий метал, а як інструмент диверсифікації портфеля. Для ювелірного сектору це альтернатива, яка в умовах здорожчання золота дозволяє зберегти доступність продукції без жертв у якості чи статусності.
Найвиразніше ілюструє цю зміну активність саме Піднебесної. Закупівлі платини в квітні — не спонтанне рішення, а наслідок чіткої логіки: створити запас, адаптувати ювелірну індустрію та вбудувати нову структуру попиту. Дедалі більше майстерень, які раніше працювали лише з золотом, у Шуйбеї в Шеньчжені — одному з найбільших у світі кластерів ювелірної торгівлі, переходять на платину. Це потребує технологічної адаптації, зміни інструментів, навчання персоналу — отже, є не ситуативним, а стратегічно виваженим кроком.
Паралельно зростає й виробниче навантаження: постачальники не встигають за темпами замовлень. Це унаочнює глибоку трансформацію: споживчі вподобання зміщуються у бік більш виважених рішень, коли престиж і естетика поєднуються з обачністю.
Вибір на користь платини — не лише економічна дія, а й символічний жест. Це ухил у бік менш розкручених, але більш раціональних інструментів. Це відмова від “золотого міфу” на користь матеріалу, який не обіцяє швидких виграшів, але дарує структурну безпеку.
Чому платина виходить на перший план у Китаї
За останні місяці ціна золота зросла суттєво — інвестори платять понад $3 300 за унцію, тоді як платина при цьому утримується ближче до $1 000. Цілком закономірно, що споживачі золотих прикрас, не готові платити космічні ціни, шукають альтернативу. Привабливим варіантом платину роблять ціна та стабільність.
“Біле золото” виглядає стримано, сучасно і водночас елегантно. Модна молодь Шанхаю й Пекінa все частіше обирає “quiet luxury”. Це не блискучі прикраси з масивними вставками, а платинові каблучки, сережки та підвіски — лаконічні, геометричні, з натяком на мінімалізм. “Небесний метал” асоціюється з холодним блиском, високою чистотою, стриманою елегантністю — саме тим, що зараз у тренді серед заможної молоді у Шанхаї, Шеньчжені та Пекіні.
У Шеньчжені, на ринку Шуйбей з понад 10 000 магазинів, попит на платину піднявся за місяць багатократно. Проте виготовлення — зовсім інша історія: потрібна інша температура плавлення, техніка роботи та нові навички. Через це терміни очікування замовлень подвоїлися, адже попит випереджає пропозицію.
Платина повертається: чому інвестори знову націлились на “срібло для багатих”
Ще рік тому про платину говорили переважно в контексті ювелірних виробів чи автомобільних каталізаторів. Багатьом платина відома передусім як матеріал для виготовлення ювелірних виробів, однак у сучасній промисловості “елемент №78” є ефективним каталізатором і матеріалом, здатним витримувати екстремально високі температури (приблизно 1768°C проти 1064°C у золота). Раніше “каталітичний метал” цінувався вище, ніж інші дорогоцінні метали, зокрема, золото.
Проте з 2012 року його вартість знизилася майже удвічі. Платина виглядає цікаво на фоні своїх “побратимів”. Так, паладій колись був дорожчим за золото, але втрачає позиції через перехід до електромобілів. Срібло має потенціал у “зеленій” енергетиці, але лишається волатильним і менш престижним. Нарешті, золото, як завжди, лідирує у кризу, але вже близьке до перегріву, що обмежує подальше зростання.
На певний час платина дещо втратила популярність, поступившись місцем паладію, з яким має схожі властивості, навіть має прізвисько “паладієвий брат”, і сприймалася ринком як недооцінений актив. Саме ця “стриманість” зробила її раптом цікавою для інвесторів. Але світовий ринок платини знову стикнувся з дефіцитом. Пропозиція знижується через проблеми ПАР — головного виробника, де тривають перебої з електрикою, а ювелірний, індустріальний, а тепер уже й інвестиційний попит, навпаки, росте.
Зокрема, інтерес з боку інвесторів у першому кварталі минулого року зріс утричі. ETF-фонд Abrdn Physical Platinum додав понад 17 % вартості з січня. Це означало, що гроші знову йдуть у платину. Цього року рейтингове агентство Fitch прогнозує корекцію цін на платину через торговельну війну та падіння попиту з боку автовиробників. Поступове відновлення очікується у наступному році.
Дефіцитна розкіш: що відбувається з поставками платини у світі
Поки попит на “небесний метал” зростає — як у ювелірці, так і в інвестиціях — його глобальні поставки переживають важкі часи. І це вже не просто “тривожний дзвіночок”, а справжній системний ризик для ринку.
На ринку платини все крутиться навколо двох країн. Так, Південно-Африканська Республіка забезпечує понад 70 % світового видобутку. Минулорічний видобуток становив близько 4,130 koz (≈128 тонн) платини.
Росія — другий виробник (≈21-22 тис. кг у 2019 році), щороку стабільно постачає близько 600‑700 koz (~18–21 тонн) платини, переважно через “Норнікель”.
Разом ПАР та Росія формують приблизно 73-75 % світової пропозиції платини; ще 8-10 % надходить з Зімбабве, інші країни дають незначну частку.
Обидва лідери видобутку платини мають серйозні проблеми. У ПАР хронічні відключення електрики, через які шахти зупиняються на тижні. Вдається взнаки й стара інфраструктура, мінімальні інвестиції, зростання собівартості.
У Росії діють санкції, логістичні обмеження та обмежений доступ до західних технологій. Хоча поставки тривають, інвестори бачать у цьому геополітичну міну сповільненої дії.
За оцінками World Platinum Investment Council, світовий ринок “паладієвого брата” найближчим часом знову буде дефіцитним — майже на 850 тис. унцій (≈ 26 тонн)
І це не просто аналітика, ринок це веж відчуває. Як йшлося вище, у Китаї, який імпортує платину в рекордних обсягах, ювеліри й виробники стикаються з довшими термінами постачання.
Спроба знайти альтернативу виглядає слабко. Певний потенціал має Зімбабве, але масштаб невеликий. Канада і США наразі лише на рівні проєктів. Тобто весь ринок, по суті, залежить від двох джерел — одне зі світлом, друге — з санкціями.
На тлі обмеженої пропозиції і високого попиту Китай, Індія, США, ЄС хочуть забронювати собі доступ до сировини. Китай скуповує платину рекордними партіями, Європа шукає платину для водневих паливних елементів, США збільшують закупівлі для стратегічних резервів. Тобто розгортається тиха боротьба за платиновий пай.
Чому платина — не лише про каблучки, а й про водень і майбутнє авто
Платина давно асоціюється з преміальними прикрасами, але минулого року вона більше стала технологічним металом, який активно використовують у промисловості, водневій енергетиці та гібридному автотранспорті — і саме це один із головних рушіїв зростання попиту.
Уявіть: кожен гібрид, що зійшов із конвеєра, несе в собі трохи платини. Вона серце автокаталізатора, який очищує вихлопні гази. Минулоріч попит на платину з боку автопрому досяг піку за 7 років — понад 830 тис. унцій лише за перший квартал.
Поки паладій дорожчає або стає недоступним, виробники переходять на платину, у тому таки Китаї, де росте частка гібридів і екологічних норм.
Коли йдеться про водневі паливні елементи, які живлять автобуси, потяги й навіть літаки, платина незамінна. Вона використовується в PEM-елементах — технології, що вважається ключовою для безвуглецевого транспорту.
Уже до 2030 року до 11 % загального попиту на платину формуватимуть саме водневі технології — від електролізерів до транспортних батарей.
Інвестиції в цей сектор летять угору: минулого року ЄС і Китай оголосили про масштабні водневі програми, а компанії на кшталт Toyota, Hyundai й Nikola вже випускають водневі вантажівки.
Глобальний перехід на відновлювану енергетику — не лише про вітряки й сонце. Він про водень, а отже і про платину. Установка для виробництва водню? Там буде платина. Станція для заправки електромобілів на паливних елементах, який використовує водень для виробництва електроенергії, також потребує платини. Електролізер для “зеленого” водню? Знову ж платина.
…Це унікальний випадок, коли “мода” і “наука” грають заразом. Пока у Китаї зростає попит на платинові прикраси, в усьому світі — на технології з вмістом платини. Це сприяє всебічному зростанню попиту. Поки один купує платинову каблучку, інший — заправляє автобус платиновим воднем.
І саме комбінація ювелірного блиску й індустріального драйву робить “біле золото” одним з найперспективніших металів цього десятиліття.
Тетяна Вікторова
