Кому війна, а кому мати рідна. Поки Захід закручує санкційні гайки, російська військова машина продовжує отримувати критично важливі компоненти завдяки “сіроекономічним артеріям”, що проходять через треті країни. Санкційний фронт виявився дірявим: достатньо лише перенаправити поставки через посередників – і запчастини для літаків, мікрочипи для ракет та електроніка для безпілотників знову опиняються в руках Кремля.
Поки гинуть українці та руйнується українська інфраструктура, Росія продовжує отримувати американські технології, які використовуються для ведення війни. На полі бою регулярно виявляють російську зброю, що містить мікросхеми виробництва Intel, Analog Devices та Texas Instruments, що викликає серйозне занепокоєння у Вашингтоні, Брюсселі та Києві. Виникає логічне питання: чому механізм торговельних обмежень країни-агресора виявився неефективним? І наскільки ще має вирости це чудовисько, перш ніж Захід визнає: санкції потрібно не лише ухвалювати, а й відстежувати, контролювати та карати тих, хто допомагає їх обходити?
Санкційні лазівки: як Росія продовжує отримувати західні технології для війни
Дослідження Bloomberg показує, що російські військові купують американські компоненти, зокрема, продукцію Texas Instruments, через складні схеми. Дистриб’ютори в Росії автоматизували доступ до каталогу TI, що дозволяє замовникам у Москві та Санкт-Петербурзі легко отримувати інформацію про напівпровідники, ціни та доступність. Після цього продукція надходить через компанії в Гонконзі та інших країнах.
Один із найбільших російських постачальників у минулому році замовив мікросхеми TI на суму 6 мільйонів доларів, і близько двох третин цих поставок були для оборонних підприємств РФ. Основними транзитними точками були Китай і Гонконг, а серед посередників є організації, які вже потрапляли під санкції.
Сенат США закликав виробників мікросхем посилити контроль за експортом і звинуватив їх у недостатній увазі до проблеми. Texas Instruments заявляє, що робить усе можливе, щоб запобігти потраплянню своєї продукції в Росію, але Bloomberg вказує на численні прогалини у контролі.
Розслідування виявило, що російські компанії використовують веб-сайти для обходу обмежень. Їхні портали збирають дані про доступність чіпів безпосередньо з сайту Texas Instruments, що дозволяє швидко оформлювати замовлення через посередників. Урядові аналітики впевнені, що ці схеми працюють завдяки автоматизованому збору даних через API.
Звичайно, “троянські коні” перетинають російські кордони не лише у вигляді напівпровідників. Вчора The Guardian оприлюднило дані про те, що понад сто західних компаній, включно з Boeing, постачали авіаційні запчастини до Індії, а звідти їх відправляли до Росії. За 21 місяць до вересня минулого року російські авіакомпанії, зокрема Utair, отримали продукцію на понад 50 мільйонів доларів, включаючи ключові елементи авіоніки та дрібні деталі.
Хоча прямий продаж запчастин до Росії заборонений США, ЄС та Великою Британією, індійські посередники, використовуючи прогалини у санкціях, забезпечували реекспорт. Лише в жовтні минулого року Сполучені Штати ввели обмеження проти деяких компаній, які допомагали в цьому процесі, зокрема Ascend Aviation та Shaurya Aeronautics. Велика Британія та ЄС тоді ще не ввели санкцій.
Митні дані показують, що Boeing відправив до Індії щонайменше 80 партій товарів, а дочірня компанія Airbus Satair постачала запчастини, які потрапили до “Аерофлоту”. Представники компаній кажуть, що не підтримують зв’язків із підсанкційними фірмами та дотримуються експортних обмежень.
Західні уряди декларують необхідність боротьби з обходом санкцій, проте це залишається серйозним викликом. Попри намагання заблокувати постачання важливих технологій, Росія продовжує використовувати глобальні торговельні ланцюги, знаходячи лазівки для отримання необхідних компонентів. Індія, зокрема, утримується від засудження дій Москви та запевняє, що місцеві компанії діють у межах законодавства, хоча міжнародний контроль за експортом стає дедалі жорсткішим.
Єдиним ефективним способом вирішення цієї проблеми залишається посилення експортного контролю та тиск на треті країни, які сприяють обходу санкцій. Зменшити можливості для продовження цієї тіньової торгівлі можна лише через комплексний підхід: моніторинг постачань, обмеження доступу до критичних технологій і санкційний тиск на посередників.
Санкції на папері: як Росія обходить обмеження через Китай, Туреччину та Центральну Азію
Хоча Захід намагається обмежити російську економіку через санкції, Росія все одно отримує ключові технології через обхідні маршрути. “Чорними ходами” для мікроелектроніки, промислового обладнання та інших товарів подвійного призначення стали Казахстан, Вірменія, Туреччина та Китай.
Важливу роль у цих “сірих” схемах відіграє Казахстан: з 2021 по 2023 рік експорт техніки з ЄС до Казахстану зріс більш ніж удвічі, досягнувши 6,4 млрд євро. Це означає, що значна частина цих товарів, швидше за все, потрапляє не до Казахстану, а до Росії.
Ще один активний економічний колаборант Москви – Вірменія. У 2023 році ця невелика країна раптово стала значним імпортером західних технологій: обсяги постачання хімікатів зросли удвічі, ІТ-обладнання – уп’ятеро, електроніки – учетверо. Малоймовірно, що Єреван раптово запустив власну Кремнієву долину. Більш ймовірно, що Вірменія стала перевалочним хабом для реекспорту до Росії тих самих компонентів, які мали залишитися недоступними для країни-агресора.
Ситуація з Туреччиною ще цікавіше. Хоча офіційна Анкара не приєдналася до санкцій, два роки тому вона передала компаніям список товарів, заборонених для реекспорту до Росії. Але “сірі” схеми працюють і далі. Товари продовжують надходити до РФ, проходячи через треті країни або змінюючи документи на шляху до кінцевого споживача.
Обходячи санкції, турецькі компанії закуповували технології у західних виробників і постачали їх до Росії. У жовтні минулого року під тиском США Туреччина формально заблокувала експорт товарів військового призначення до Росії, але торгівля все ще триває через Гонконг. Звідти надходять мікрочипи для російських ракет та безпілотників.
Проте головним торговельним партнером Росії залишається Китай. Офіційно Пекін запевняє, що не постачає військові технології Москві, але факти свідчать про інше: через Казахстан і Киргизстан до Росії надходять китайські мікроелектронні компоненти, автомобільні запчастини та високоточне обладнання. Ці маршрути дозволяють обійти санкції та підтримувати російський ВПК у робочому стані.
Це означає, що економічний тиск, покликаний обмежити військові можливості Кремля, працює лише частково. Обхідні маршрути дозволяють Росії продовжувати імпортувати критично важливі компоненти. Якщо Захід справді хоче унеможливити постачання таких товарів, потрібно не тільки накладати санкції, а й контролювати їхнє дотримання, тиснути на країни-посередники та вводити вторинні санкції проти компаній, які беруть участь у цих схемах. В іншому випадку, навіть найсуворіші санкційні списки залишаться лише символічним паперовим бар’єром, який легко обійти.
Санкційний контроль виявляється недосконалим: варто лише змінити маршрут або додати ще одну країну в торговельний ланцюг, і заборонені товари знову опиняються в руках Кремля.
Деякі європейські компанії попри санкції продовжують співпрацювати з країною-агресором. Так, шведська GCE Group постачає газове обладнання, яке використовують у військовому виробництві, а чеська TOS Varnsdorf забезпечує комплектуючими російські верстатобудівні підприємства.
США та ЄС намагаються закрити схеми обходу санкцій, але виникають нові лазівки. Казахстан у жовтні 2023 року заборонив експорт до Росії 106 категорій високотехнологічних товарів, зокрема, дронів та мікрочипів. Але через кілька місяців статистика показала, що ці товари продовжують потрапляти до Росії через інші країни.
Схоже, боротьба із санкційним шахрайством перетворилася на гру в “кішки-мишки”, де кожен новий заборонений маршрут швидко змінюється на обхідний. Очевидно, що санкції – це лише половина справи. Інша половина – жорсткий контроль за їхнім виконанням та тиск на ті країни, які допомагають обходити санкції.
Санкції на папері не зупиняють ракет у небі
Захід повинен перейти від декларацій до реального контролю. І в першу чергу запровадити вторинні санкції, що карають не тільки російські компанії, а й тих, хто допомагає їм обходити обмеження. США вже ввели такі заходи проти китайських фірм, які постачають мікрочипи до РФ. Але цього недостатньо, Росія швидко знаходить нових партнерів.
Ще один важливий крок – посилити контроль за митницями в країнах-посередниках. Захід має вимагати від Туреччини, Казахстану та інших країн повної прозорості щодо експорту підозрілих товарів. США вже тиснуть на Центральну Азію, і Казахстан навіть тимчасово призупинив реекспорт до Росії деяких високотехнологічних товарів. Але ця пауза була короткою.
У ХХІ столітті боротьба із санкційними лазівками має вестися не лише в кабінетах чиновників, а й у дата-центрах. Великі фінустанови можуть використовувати аналітику транзакцій та ШІ для виявлення підозрілих схем і автоматичного блокування платежів за постачання санкційної продукції. Так, в ЄС уже тестують алгоритми, які можуть відстежувати різке зростання імпорту мікрочипів чи верстатів у треті країни – адже це явна ознака того, що вони будуть реекспортовані до Росії.
Західні компанії, які торгують на міжнародному ринку, мають нести відповідальність за те, щоб їхні товари не потрапляли до країни-агресора. Виробники мікросхем, авіаційних запчастин, промислового обладнання повинні жорстко контролювати ланцюги постачання. Так, Texas Instruments уже зобов’язала своїх партнерів надавати детальні звіти про кінцевого отримувача продукції. Проте без загального санкційного контролю навіть такі заходи легко обійти.
Нарешті, для ефективного контролю за санкціями потрібен єдиний міжнародний орган. Він має оперативно створювати чорні списки компаній, які допомагають Росії, відстежувати торговельні маршрути, перехоплювати підозрілі постачання і співпрацювати з банками для виявлення нелегальних фінансових потоків.
… Сьогодні Росія вміло використовує будь-які шпарини в санкційній політиці Заходу. Поки Європа та США говорять про нові обмеження, через треті країни Кремль отримує мікросхеми, дрони, оптику, авіаційні деталі та військову електроніку. Санкційний контроль виявляється недосконалим: варто лише змінити маршрут або додати ще одну країну в торговельний ланцюг – і заборонені товари знову опиняються в руках агресора. Це означає лише одне: санкції потрібно не лише ухвалювати, а й активно відстежувати та карати тих, хто допомагає їх обходити.
Наразі подовження чи припинення санкцій проти РФ стало розмінною монетою у миротворчій риториці Трампа. Кажуть, напівзаходи шкодять. Але в цьому випадку шкода може стати незворотною. Створивши прецедент безкарності, Штати ризикують виростити таке чудовисько, якого ще не знав світ.
Тетяна Вікторова
