Примусове переміщення та депортація українських дітей у Білорусь і Росію є одним із найбільш жахливих аспектів війни, яка триває в Україні третій рік. Наслідки таких дій є глибоко руйнівними для дітей, їхніх родин та українського суспільства в цілому. Ця проблема набула міжнародного резонансу, а правозахисники та міжнародні організації закликають до відповідальності винних, включно з білоруським керівництвом.
Звіт міжнародної організації Freedom House
Міжнародна організація Freedom House оприлюднила звіт, який викриває безпосередню участь Білорусі в примусовому переміщенні українських дітей. У ньому наголошується, що білоруські власті, діючи спільно з російськими посадовцями, організували систематичне перевиховання українських дітей, використовуючи російськомовну освітню програму, що просуває пропаганду. Більше того, дітей часто возили на військові об’єкти, де їх навчали поводженню зі зброєю, а також переконували в необхідності служби в російській армії. Такі дії спрямовані на те, щоб витіснити українську ідентичність та створити зразкових громадян для майбутньої “союзної держави” Росії та Білорусі.
“Деяких дітей фактично зарахували до місцевих шкіл, їх навчали за місцевою програмою, яка повністю російськомовна, яка також включає ревізіоністську історію, зокрема російську пропаганду та те, як вони викладають історію”, – заявила дослідниця Freedom House Онися Синюк.
Freedom House заявляє, що такі дії є не просто злочинами проти дітей, але й компонентом геноциду. Перевиховання та мілітаризація мають системний характер, що підтверджує глибоку залученість білоруської влади до російської програми знищення української ідентичності. Згідно зі звітом, відомі випадки, коли українських сиріт перевозили до Білорусі для “перевиховання”. У цих ситуаціях використання терміну “депортація” є виправданим, адже діти не мали захисту з боку рідних чи опікунів.
Дослідники про перевиховання дітей у Білорусі
Одним із найболючіших аспектів цієї трагедії дослідники вважають те, що діти стають інструментом внутрішньої пропаганди. Їх знімали для білоруських національних телеканалів, ставлячи травматичні запитання про їхній досвід під обстрілами та про окупацію. Один із хлопчиків навіть отримав питання в прямому ефірі, чи готовий він у майбутньому воювати за Росію. Такі дії є не лише морально неприйнятними, але й порушують права дітей, закріплені міжнародними конвенціями.
“Цих дітей майже ніколи не залишали на самоті. Їх відправляли на різні культурні заходи, де діячі культури також дуже багато їм розповідали пропагандистські меседжі, що ці діти – росіяни, що вони мають радіти тому, що вони – якомога далі від обстрілів, від небезпеки перебування на окупованій території, і що всі будуть щасливі після того, як Росія остаточно анексує всі українські території”, – наголосила дослідниця Freedom House Катерина Рашевська.
Відповідальність за депортацію українських дітей
Дослідники Freedom House також звертають увагу на роль білоруського президента Олександра Лукашенка у цій системі. Як глава держави, він є відповідальним за функціонування таборів, де перебувають діти, за організацію їхньої індоктринації, мілітаризації та участь у пропагандистських заходах. Міжнародна спільнота закликає до персональних санкцій проти Лукашенка та інших посадовців, причетних до цих злочинів.
Окрему увагу привертає фінансування цієї системи. Звіт наголошує на ролі союзного бюджету Росії та Білорусі, з якого виділялися кошти на організацію переміщення та перевиховання дітей. Особливо помітною є діяльність Олексія Талая, який через свій фонд сприяв переміщенню дітей та їхній інтеграції до програми перевиховання. Його зв’язки з білоруською, російською владою та окупаційними адміністраціями надають додаткові докази організованого характеру цих дій.
Правозахисники наголошують, що відповідальність за ці злочини має бути як кримінальною, так і квазісудовою. Необхідно посилити санкції, видати нові ордери на арешт винних і забезпечити репарації для жертв. Водночас важливо не лише фізично повернути дітей, але й допомогти їм реабілітуватися, щоб інтегрувати їх у суспільство та відновити моральну рівновагу.
Ця трагедія є не лише болючою сторінкою для України, але й випробуванням для міжнародної спільноти. Лише рішучі дії можуть запобігти повторенню таких злочинів у майбутньому та забезпечити справедливість для тисяч дітей, чиє дитинство було зруйноване насильством та пропагандою.
