Війна в Україні торкнулася не лише безпеки дітей, а й самої атмосфери їхнього навчання. Багато сімей були змушені переїхати, залишивши свої домівки, і тепер діти сидять за партами в нових школах — інколи у своїх містах, а часто далеко від рідного дому. Водночас для багатьох родин фінансовий тягар став набагато важчим: хтось втратив роботу, хтось залишився єдиним годувальником, а комусь доводиться виживати лише на соціальну допомогу. У такій ситуації вимоги здавати гроші у «фонд класу» чи «фонд школи» звучать особливо гостро й стають приводом для конфліктів і непорозумінь.
Йдеться не тільки про матеріальне навантаження на батьків, а й про психологічний тиск на дітей, які можуть відчувати себе «не такими», якщо їхні родини не роблять внесків. Саме тому питання благодійних зборів у школах сьогодні перетворилося на тему загальнонаціональної дискусії.
Освітня омбудсменка Надія Лещик окреслила позицію, яка має розставити всі крапки у цьому питанні. Вона наголосила, що батьки мають право, але не зобов’язані здійснювати благодійні внески для закладу освіти. Це означає, що будь-який збір коштів не може мати примусового характеру, а сама вимога здавати гроші на потреби класу є незаконною.
Лещик звернула увагу, що школи державної чи комунальної форми власності не мають права створювати благодійні фонди чи громадські організації для збору коштів. Навіть якщо в статуті таких організацій зазначено підтримку закладу освіти, гарантій того, що гроші дійсно підуть на користь школі, немає.
Вона також пояснила, що благодійні внески батьки можуть сплачувати виключно на офіційні казначейські рахунки закладів освіти. У протилежному випадку контроль за їхнім використанням відсутній. Крім того, до 20% доходів благодійного фонду, згідно з чинними правилами, може йти на адміністративні витрати: зарплати працівникам, оренду приміщень, утримання офісу.
Це означає, що навіть офіційно зібрані гроші далеко не завжди витрачаються саме на підручники, обладнання чи ремонт у школі. Тому, підкреслила омбудсменка, батькам варто уважно перевіряти статути організацій, у які пропонують вносити кошти, і цікавитися звітами про їхнє використання.
За словами Лещик, деякі керівники навчальних закладів намагаються створити видимість статусності своєї школи і саме з цією метою ініціюють створення благодійних чи громадських організацій, куди запрошують батьків перераховувати гроші. Фактично це дозволяє закривати потреби, які мала би профінансувати держава або орган місцевого самоврядування, і водночас демонструвати «залученість батьківської громади». Такий підхід, як підкреслює омбудсменка, є неправомірним і вводить сім’ї в оману, змушуючи їх витрачати гроші там, де цього робити не слід.
Надзвичайно важливо, що освітня омбудсменка наголосила ще на одному принциповому моменті: державні та комунальні школи не мають права відмовити у зарахуванні дитини через несплату благодійних внесків. Вимагати внески як умову для вступу чи продовження навчання теж категорично заборонено. Будь-які спроби тиску з боку адміністрації або вчителів на батьків, які відмовляються від добровільних платежів, є порушенням закону.
Водночас, зауважила Лещик, проблема має ще одну небезпечну сторону. До неї надходять звернення про випадки цькування дітей або їхніх батьків через відмову платити у фонд класу чи школи. Подібні історії час від часу з’являються і в медіа. Омбудсменка вважає, що економічне цькування є такою ж формою насильства, як і будь-яке інше, і воно не може залишатися без реагування. Про такі випадки обов’язково слід повідомляти органи управління освітою, поліцію або безпосередньо освітнього омбудсмена.
Таким чином, питання добровільних внесків у школах вийшло далеко за межі фінансів і стало темою, яка напряму стосується захисту прав дітей під час війни. Адже у час, коли багато родин живуть на межі можливостей, найгірше, що може статися, — це перекладання відповідальності за недофінансування освіти на плечі самих батьків, ще й із ризиком психологічного тиску на дітей. Відкритість і законність у цьому питанні є ключовими умовами, які мають захистити сім’ї від необґрунтованих вимог і дати дітям можливість навчатися без додаткових бар’єрів, що виникають через гроші.
