Боснія і Герцеговина долучається до Міжнародної коаліції за повернення українських дітей: відтепер 50 країн працюватимуть над цією проблемою

Українські діти, яких Росія вивозить з окупованих територій, розлучає з родинами, переміщує до власних регіонів або передає під чужу опіку, стали однією з центральних тем міжнародної відповідальності за війну. Повернення таких дітей потребує дипломатичного тиску, юридичної фіксації злочинів, участі посередників і постійної уваги держав, які здатні впливати на процес через міжнародні інституції.

Зростання коаліції за повернення українських дітей

Боснія і Герцеговина офіційно підтвердила намір приєднатися до Міжнародної коаліції за повернення українських дітей. Після цього кількість її учасників збільшилася до 50 держав. Про рішення повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

Він подякував Боснії і Герцеговині та міністру закордонних справ цієї країни Ельмедіну Конаковичу за підтримку українських дітей, які стали жертвами примусового переміщення, депортації та інших дій Росії проти цивільного населення.

За словами Сибіги, приєднання нової держави посилює міжнародну роботу з повернення кожної дитини, яку незаконно вивезли з України, а також допомагає добиватися відповідальності для причетних до депортації, примусового усиновлення та мілітаризації українських дітей у Росії або на тимчасово окупованих територіях.

Що переживають діти після вивезення з України

Проблема депортації українських дітей охоплює різні групи неповнолітніх: дітей із дитячих будинків та інтернатів, сиріт, дітей без батьківського піклування, а також тих, кого розлучили з родинами під час окупації, фільтраційних процедур, евакуацій під контролем російських структур або після загибелі чи затримання дорослих.

Частину дітей росіяни вивозили під приводом відпочинку, лікування або «евакуації», після чого повернення ускладнювалося або блокувалося. В інших випадках дітей переміщували до російських регіонів, змінювали їм документи, нав’язували російське громадянство, передавали в прийомні сім’ї чи заклади, де їх відривали від українського освітнього, мовного та культурного середовища.

Для дітей війни така депортація означає втрату дому, звичних дорослих, школи, друзів і відчуття безпеки. Повернення кожної дитини часто перетворюється на окрему складну операцію, де потрібно встановити місцеперебування, підтвердити особу, знайти родичів або законних представників, провести переговори та організувати безпечний виїзд.

Міжнародна реакція на злочини Росії

Світова реакція на примусове вивезення українських дітей поступово перейшла з рівня політичних заяв до юридичних рішень і спеціальних міжнародних механізмів. Міжнародний кримінальний суд у березні 2023 року видав ордери на арешт Путіна та російської уповноваженої з прав дитини через підозру у воєнному злочині незаконної депортації та переміщення українських дітей.

Комісія ООН з розслідування порушень в Україні також дійшла висновку, що депортація і примусове переміщення українських дітей російською владою можуть становити злочини проти людяності. У міжнародних звітах фіксують не лише сам факт вивезення, а й подальше утримання дітей у російських регіонах, спроби зміни їхньої ідентичності, втягнення в російське середовище та використання системи виховання для політичного впливу.

Окремі дослідження правозахисних і академічних структур описували мережу установ у Росії та на окупованих територіях, через які проходили українські діти. У цих матеріалах згадувалися табори, інтернати, освітні програми, патріотичне виховання та елементи військової підготовки, що особливо загострило увагу міжнародної спільноти до теми мілітаризації неповнолітніх.

Роль коаліції в поверненні дітей

Міжнародна коаліція за повернення українських дітей має зосередити зусилля держав на кількох напрямах: пошуку дітей, документуванні злочинів, дипломатичному тиску на Росію, залученні посередників і створенні умов для безпечного повернення.

Для України важливо, щоб питання дітей залишалося в міжнародному порядку денному під час переговорів, зустрічей лідерів, роботи правозахисних організацій і міжнародних судових процесів. Чим більше держав долучаються до коаліції, тим складніше Росії зводити тему до внутрішніх пояснень про «евакуацію» або «захист», оскільки факти депортації розглядаються у площині міжнародного права та прав дитини.

Скільки дітей вдалося повернути

У межах ініціативи Bring Kids Back UA Україні вже вдалося забезпечити повернення 2126 дітей, викрадених або примусово вивезених Росією. Кожне таке повернення потребує окремої координації між українськими службами, родичами, міжнародними партнерами та посередниками.

Окремо повідомлялося про повернення двох дітей, які залишилися без батьківського піклування в Казахстані. Брата і сестру евакуювали з Алмати після складної багатоступеневої операції, яку координували українські служби. Після повернення вони перебувають у безпеці в Україні.

Депортація українських дітей має довготривалі наслідки, бо зачіпає не лише фізичне переміщення, а й пам’ять, родинні зв’язки, документи, освіту та право дитини знати власне походження. Частина дітей була надто малою, щоб самостійно пояснити, звідки вона, частина втратила контакт із близькими, частина перебуває в середовищі, де українська ідентичність подається як ворожа або непотрібна.

Розширення коаліції до 50 держав означає, що повернення дітей стає не епізодичною гуманітарною темою, а окремим міжнародним напрямом роботи. Для України це інструмент тиску, для родин — шанс знайти й повернути дітей, для самих дітей війни — можливість знову опинитися в країні, з якої їх незаконно вирвали.