Однією з найгостріших проблем, породжених війною, є викрадення українських дітей та їх насильницьке вивезення до Росії. Це явище стало не лише моральним викликом, а й серйозним гуманітарним питанням, яке Україна намагається розв’язати, попри численні труднощі. Президент України Володимир Зеленський неодноразово акцентував увагу на цій проблемі, наголошуючи на її критичній важливості як для держави, так і для кожної окремої родини.
Чому повернення дітей – це надскладна задача
Володимир Зеленський пояснив, чому процес повернення дітей є особливо складним. На відміну від військовополонених, яких можна обміняти, діти не є предметом обміну. Україна не викрадала жодної російської дитини, тому немає можливості домовлятися про обмін. Це створює унікальну ситуацію, в якій потрібно шукати альтернативні механізми повернення. Про це президент сказав в інтервʼю CBN.
За його словами, Росія часто блокує будь-які спроби діалогу з цього питання. Кремль демонструє зневагу до міжнародного співтовариства та правових норм, що ще більше ускладнює процес. Водночас Україна намагається використовувати всі можливі дипломатичні й міжнародні інструменти для вирішення цієї проблеми.
“З дітьми дуже складно… Тому що ми не можемо міняти дітей на дітей. Там наші депортовані силою українські діти. У нас немає руських дітей. Ми нікого не крали, нікого не депортували. Жодного разу такого не було. І навіть наша операція у Курській області тому доказ. … Жодна людина не вкрадена, жодну цивільну людину ми не вбили, жодна дитина там не постраждала”, – наголосив Зеленський.
Що робить Україна для вирішення проблеми
Україна використовує всі можливі інструменти, аби повернути своїх дітей. Важливим є те, що наша держава працює не лише з безпосередньо викраденими дітьми, але й із міжнародними партнерами, організаціями та гуманітарними структурами.
Володимир Зеленський підкреслив, що зусилля спрямовані не лише на повернення дітей, але й на фіксацію кожного випадку викрадення, що стане доказовою базою для подальшого притягнення винних до відповідальності. Робота з дітьми, які зазнали травматичного досвіду, потребує також участі психологів і фахівців, які допомагають відновити їхній емоційний стан.
Масштаб викрадення дітей
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну було зафіксовано численні випадки насильницького переміщення українських дітей на територію агресора. За словами президента, Україна верифікувала 19,5 тисяч випадків депортації дітей, хоча реальна кількість може бути значно вищою. Російська омбудсмен заявила про вивезення 700 тисяч українських дітей – жахливу цифру, що викликає обурення. Незалежно від точності цих даних, масштаби викрадення є катастрофічними, а самі дії Росії – грубим порушенням норм міжнародного права, включно з Конвенцією ООН про права дитини.
Депортація дітей має не лише фізичний, але й психологічний вимір. Викрадені діти часто піддаються пропаганді, насильницькому “перевихованню” та психологічному тиску, що залишає глибокі травми. У багатьох випадках їх намагаються відірвати від національної ідентичності, інтегруючи у російське суспільство.
Міжнародні посередники та перші успіхи
У пошуках рішень Україна активно залучає міжнародних партнерів. Значну роль у поверненні дітей відіграють країни-посередники, зокрема Катар і Ватикан. Окрім цього, до міжнародної коаліції за повернення українських дітей приєдналися США, Європейський Союз та Австралія. За словами омбудсмана Дмитра Лубінця, завдяки їхній підтримці вже вдалося повернути 1030 дітей.
Наприклад, нещодавно п’ятеро дітей були повернуті з Росії та тимчасово окупованих територій. Серед них були троє молодих українців, які досягли повноліття, перебуваючи в умовах психологічного тиску в Росії. Ще один юнак зміг залишити окуповану територію, де довгий час був позбавлений родинної підтримки.
Ці приклади демонструють, що навіть у складних умовах повернення дітей є можливим. Однак процес вимагає значних зусиль, часу і дипломатичної майстерності.
Моральна відповідальність світу
Повернення українських дітей є не лише питанням національного значення, а й випробуванням для міжнародного співтовариства. Кожна держава, яка долучається до цього процесу, демонструє солідарність із принципами захисту прав людини і гуманності. Війна в Україні оголила жахливі аспекти сучасного світу, але також показала, що спільними зусиллями можна досягати значних результатів.
Повернення викрадених дітей – це справа честі для України і всього цивілізованого світу. Кожна повернута дитина є перемогою людяності над жорстокістю, символом незламності українського народу і його прагнення до свободи та справедливості. Попри всі складнощі, Україна продовжує боротися за своїх дітей, адже їхнє майбутнє – це майбутнє всієї держави.
