Нещодавно ІА “ФАКТ” писало про кампанії дезінформації Doppelgänger, які розгорнула Росія, створюючи фейкові копії авторитетних ЗМІ та поширюючи вигадані новини – на кшталт фінансування акторів USAID чи арешт Павла Дурова. Ці меседжі маскуються під “альтернативну думку” через Telegram, боти, а часом і відомих інфлюенсерів типу Ілона Маска. Мета – легітимізувати фейки та вбудувати їх у західний дискурс. Кампанії спираються на реалістичну візуальність, емоційність і використання авторитетних брендів медіа, щоб маніпулювати західною громадською думкою.
Як повідомила Служба зовнішньої розвідки, останнім часом Росія вивела свою інформаційну операцію проти України на новий рівень. Якщо раніше кремлівський інкубатор фейків намагався дискредитувати українську владу через прямі фейки та пропаганду, то тепер його стратегія стала більш витонченою та підступною. Йдеться не просто про дезінформацію, а про сплановану спецоперацію, покликану підірвати легітимність української влади, дискредитувати демократичні інституції та нав’язати сценарій капітуляції під виглядом миру.
Гібридна війна 2.0: як Кремль атакує віру через TikTok і Telegram
Кремль більше не маскується. Він прямо заходить у стрічки TikTok, на головну YouTube, у тг-канали, де під вивісками “інсайдерів з Генштабу” чи “аналітиків з Банкової” запускає отруєні меседжі: “влада нелегітимна”, “Захід втомився”, “Україну зливають”. І все це не конвульсії маргіналів, а цілеспрямована, стратегічно вибудувана атака, яку курують не блогери, а Сергій Кирієнко, перший заступник голови адміністрації Путіна.
Це не окремі вкиди, а планомірна кампанія, що прагне похитнути віру в українське керівництво, посіяти недовіру до союзників і розбити європейську єдність. Кремль чудово знає: змінити хід війни на полі бою йому дедалі складніше. А от підірвати тил – віру, солідарність, волю – ще цілком реально.
Тож на арену виходять телеграм-канали-“аноніми”, стилізовані під військових. Там зливи нібито “таємної інформації” про конфлікти між армією й президентом. А в TikTok і YouTube – короткі, емоційні відео з нарізками “нас обманули”, “чому ми все ще воюємо”, “де обіцяна перемога?”. Їх знімають реальні люди або ж створюють за допомогою ШІ. Головне – торкнутися болю, викликати сумнів, розхитати віру.
Ці атаки не випадкові. Їх ціль – не лише Україна, а й Європа. Кремль грає на втомі виборців, на гніві щодо цін, на кризах, яких і без війни вистачає. Завдання – проштовхнути у владу тих, хто ставить під сумнів підтримку України, хто говорить про “переговори за будь-яку ціну”, хто хоче “нового курсу ЄС” – звісно, без Києва.
Це не просто гібридна війна. Це спроба перекроїти Європу через дезінформаційний шантаж. І кожен лайк під фейком, кожен коментар із “а раптом це правда” – це ще одна тріщина в західній єдності. Ще один крок до того, щоб Кремль знову відчув себе господарем Європи.
Гідра брехні заговорила по-європейськи: як Кремль маскує фейки під західну думку
Російські спецслужби та їхні ідеологи чудово зрозуміли: прямий вкид у стилі Solovyov або Kiselyov більше не працює ні в Європі, ні в Україні. Він надто очевидний, надто токсичний. Кремль більше не намагається переконати, що “Україна програє війну на полі бою”. Натомість нав’язується думка, що “вона програє всередині себе” – через втомлене суспільство, начебто зруйнований горизонт очікувань, конфлікт між армією й владою, втрату легітимності президента через непроведені вибори.
Це стратегія повзучого підриву. Делегітимізація – не лише медійна атака, а й створення передумов для розколу всередині українського суспільства й західних еліт. Адже теза “в Україні політична криза” дає Кремлю простір для “альтернативних” сценаріїв: від пропозицій “тимчасової адміністрації” під егідою ООН до переговорів із “іншими представниками” України.
У самісінькому серці Європи, де свобода слова – не просто гасло, а фундамент демократії, Кремль розгорнув свою стару як світ гру: брехню, маніпуляцію і провокацію. Польща, за даними дослідження VoxCheck, стала головною мішенню цієї інформаційної атаки. Саме тут, у країні, яка першою простягла руку допомоги Україні після вторгнення у лютому 2022-го, Росія намагається зруйнувати довіру, посіяти розбрат і створити політичну дестабілізацію.
Одна з головних цілей – делегітимізація української влади. Улюблена мантра російської пропаганди: мовляв, у Києві – “режим”, керований зовні. Що це, як не спроба знецінити боротьбу українського народу та переконати світ у нібито фіктивності українського суверенітету? Такі заяви – не просто риторика, а підготовка плацдарму для “альтернативної правди”, яка має пролізти в шпарини західної довіри.
Але Кремль не зупиняється на словах. Російські спецслужби пропонують від 3000 до 4000 євро готівкою за розміщення фейкового контенту в польському медіапросторі. І це не фрагмент шпигунського серіалу, а реальність, яка має впливати на хід майбутніх президентських виборів у Польщі.
Варшава не спить. Генштаб Польщі виводить війну за правду в соцмережі – там, де її намагаються втопити в багнюці фейків. Бо правда в епоху гібридної війни – питання виживання. І саме тому співпраця Польщі та України у боротьбі з дезінформацією – не дипломатичне кліше, а стратегічна необхідність.
Текст польською на платформі Salon24.pl, де анонімний “експерт” із профілем колишнього дипломата розповідає про “розкол між українським політичним і військовим керівництвом”, виглядає як серйозна аналітика. Особливо якщо в коментарях кілька десятків підтримуючих голосів з акаунтів, що мають польські імена, але зареєстровані на серверах в Сербії або Туреччині.
Аналогічна ситуація у Франції. Видання Réseau International, яке вже давно підозрюють у зв’язках із російськими спецслужбами, публікує матеріали, де Україна подається як “держава без контролю”, “військовий проєкт НАТО”, країна, що нібито втратила суб’єктність. І все це французькою мовою, із посиланнями на “західних військових експертів”, серед яких часто – люди, які давно або вигнані з офіційних структур, або пов’язані з російськими лобістськими мережами. В останніх публікаціях видання розганяє ідею, що українська армія не здатна самостійно вести бойові дії, а Генштаб конфліктує з Офісом Президента.
Цирк ілюзій Кремля гастролює і в Угорщині. Через видання Magyar Nemzet, Magyar Hirlap, Pesti Srácok вкидаються меседжі, що повністю резонують із позицією Москви: мовляв, Україна не має стабільного управління, не заслуговує на довіру з боку Європи, і потребує “нової архітектури безпеки”, у якій сама Україна має поступитися своїми амбіціями. Усе це угорською мовою, з націленням на внутрішній порядок денний країни, але з ідеологічним прокремлівським підтекстом. Угорські проксі не лише обслуговують інтереси Росії, а й створюють видимість “європейської дискусії”, яка насправді лиш ретранслює зовнішні вказівки.
Отже, бачимо зрушення: від прямих російськомовних фейків до витончених проксі-операцій у національних інформаційних екосистемах Європи. Польська, французька, угорська мови перетворилися на інструменти впливу, замаскованого під внутрішній західний скепсис. І в цьому головна небезпека. Бо коли російські тези говорить Пєсков, їм не вірять. А коли м’ясорубка реальності з’являється в колонці французького “аналітика” чи польського “дипломата”, до них починають апелювати у брюссельських офісах.
Це і є нова географія російської багатоголової гідри брехні: вона перестає бути російською за формою, щоб залишитися російською за змістом. І вона ще небезпечніша саме тому, що зазвучала іншими мовами.
…То що ж це, як не нова війна – не за території, а за уми? Коли замість танків – заголовки, замість обстрілів – фейки, а замість армії – мережі ботів і маніпуляторів. Росія вже не ховає свого наміру: зламати нас не силою, а сумнівом. Її ціль – не просто деморалізувати українців, а змусити світ повірити, що Україна – це “втома”, “хаос”, “державність на паузі”.
Усе це ілюзія. Обережно сконструйована, вишліфувана у кремлівських кабінетах і запущена в наші стрічки, екрани, розмови. Але найнебезпечніше – не сама брехня, а наша готовність її допустити. Бо ворог б’є не по тілу, а по вірі.
І саме тому зараз, як ніколи раніше, важливо тримати лінію оборони в собі. У критичному мисленні. У довірі до фактів, а не до вкидів. У здатності сказати: “Стоп. Я перевірю”. Бо на інформаційній війні кожен із нас – не просто читач. Ми або мішень, або щит. І що ми оберемо, визначить, хто переможе.
Тетяна Вікторова
