Уряд України оголосив про черговий план приватизації близько 20 державних підприємств, пояснюючи, що цей крок спрямований на залучення коштів для фінансування військових витрат, а також стимулювання економічного зростання.
“Бюджет в мінусі. Нам потрібно знайти інші способи отримати гроші, щоб утримати макроекономічну ситуацію стабільною, допомогти армії й виграти цю війну з Росією”, – наголосив заступник міністра економіки України Олексій Соболєв.
Отже, уряд оптимістично заявляє, що приватизація держпідприємств є необхідним заходом для подолання бюджетного дефіциту та забезпечення макроекономічної стабільності, сподіваючись на те, що продаж державних активів залучить інвестиції та сприятиме розвитку економіки.
Крім того, голова Фонду державного майна України Віталій Коваль також вважає швидкий розпродаж активів вкрай важливим для фінансування оборонної сфери нашої країни та її економічного зростання.
“Приватизація на часі, оскільки кошти спрямовуються на підтримку Сил оборони України. Сьогодні державні підприємства не можуть генерувати збитки, всі «пасиви» мають стати «активами» та працювати на підтримку вітчизняної економіки. У 2024 плануємо оголосити близько тисячі нових приватизаційних аукціонів. Ми закликаємо інвесторів співпрацювати. У інвестменю Фонду є об’єкти у різних куточках країни та з різними технічними характеристиками”, — заявив Коваль.
Серед найбільших активів, що виставляються у найближчий час на продаж, є Об’єднана гірничо-хімічна компанія (U.M.C.C.), один з найбільших світових виробників титану, ряд інших гірничодобувних і хімічних компаній. Також приватизації підлягають: ЄМК ДП “ТВК”, розташований у приміській зоні Одеси та складається з 17 торговельно-складських приміщень в середньому по 2 тис. м² кожне; ЄМК ДП “Сільськогосподарське підприємство “Земельний фонд”, актив якого складається з 15 зареєстрованих одиниць нерухомого майна загальною площею 7285,1 м² – будівля готелю “Колос” у Києві та 14 одиниць будівель та споруд площею 5428,4 м² у Житомирі; ЄМК ДП “Дніпро”, до складу його майнового комплексу, розташованого у центрі Києва, входять нежитлові приміщення загальною площею 784,8 м² та 32 одиниці рухомого майна. Основним видом його діяльності є оптова торгівля, він є пам’яткою культурної спадщини місцевого значення. Приватизують і готель “Україна” у Києві, який накопичив борг у розмірі 1 мільйона доларів, він буде виставлений на продаж зі стартовою ціною 25 мільйонів доларів.
Проведення 18 аукціонів з приватизації державного майна заплановане на січень, сумарна стартова вартість активів становить 242,5 млн гривень.
Станом на 2024 рік в Україні налічується 3 116 державних підприємств, з них працюють лише 854 підприємства (27% від загальної кількості), приносять прибуток – 475 (15%), не працюють 1 736 (56%). Водночас 526 держпідприємств (17%) не звітують про свою діяльність. Крім того, в Україні працюють сотні тисяч приватних підприємств, податки та збори, які сплачує бізнес є одним із головних джерел фінансування нашої оборони.
Слід зазначити, що кількість непрацюючих держпідприємств за останні п’ять років зросла в 4 рази. У 2018 році їх налічувалося 422, у 2023 році стало 1 736, а зараз ще менше. Крім цього, держпідприємства стабільно мають близько 1 млрд грн заборгованості із виплати заробітної плати на рік, найбільшою вона була у 2020 році – 1,19 млрд грн.
Причини катастрофічного стану державних підприємств
- Неефективне управління та корупція
Однією з основних причин катастрофічного стану державних підприємств є неефективне управління, відсутність уніфікованих сучасних принципів менеджменту. Їх власниками є понад 80 органів та відомств, кожне з яких має свій підхід, де кожний “тягне ковдру на себе”. Тому існує низька ефективність діяльності підприємств, а також широкий простір для корупційних зловживань.
Взагалі корупція є однією з головних причин занепаду державних підприємств. Високопосадовці використовують свої позиції для особистого збагачення, що призводить до неефективного використання ресурсів підприємств. Часто менеджери призначаються не за професійними якостями, а за політичними або особистими зв’язками, що також негативно впливає на ефективність управління.
Крім того, якщо приватний бізнес вважає дозволеним все, що не заборонене, а акціонери надають керівництву компаній карт-бланш на гнучке управління в умовах невизначеності, то менеджмент держпідприємств, як правило, змушений діяти за принципом: «все, що не дозволено – заборонено», адже будь-який ризик може розцінюватися як заподіяння шкоди державі. Таким чином, гальмуються сучасні інновації.
2. Політичний вплив та нестабільність
Політична нестабільність і часті зміни урядів негативно впливають на державні підприємства. Політики часто використовують державні підприємства як інструмент для досягнення власних цілей, що призводить до неефективного управління. Зміна політичного курсу може призводити до різких змін у стратегії розвитку підприємств, що негативно впливає на їх стабільність і перспективи.
Зміна стратегічних пріоритетів, асиметричні вимоги до держпідприємств з однієї галузі, спонтанний перегляд розміру дивідендів (що пов’язано з тенденцією використовування держпідприємств в якості джерел додаткових доходів до бюджету), призводить до складнощів з плануванням. Крім того, негативним фактором є атмосфера невизначеності, яка існує на фоні частої зміни влади на рівні міністерств, які можуть безпосередньо втручатися в діяльність держпідприємств. Також впливає наявність широкого кола зацікавлених осіб і груп, що намагаються чинити вплив на управління активом для задоволення власних політичних або комерційних інтересів.
3. Недосконалість законодавчої бази
Невідповідність та складність законодавчої бази також є важливою проблемою. Часті зміни у законодавстві, невідповідність між різними нормативними актами створюють додаткові труднощі для ефективного управління державними підприємствами. Відсутність чітких правил гри ускладнює планування та реалізацію довгострокових проектів.
4. Відсутність належного фінансування
Багато державних підприємств страждають від хронічної нестачі фінансування. Держава часто не може або не хоче виділяти достатньо коштів на модернізацію обладнання, впровадження нових технологій та підтримку інфраструктури. Це призводить до зниження продуктивності і конкурентоспроможності.
5. 3астаріле обладнання та технології
Великою проблемою є використання застарілого обладнання та технологій, які не відповідають сучасним стандартам. Це призводить до низької продуктивності, високих витрат на обслуговування та ремонт, а також до зниження якості продукції. Відсутність інвестицій у модернізацію стає серйозним гальмом для розвитку підприємств.
Державна політика в сфері управління державними підприємствами
Уряд України зараз розробляє вдосконалену політику управляння державними підприємствами, його план полягає в зменшенні кількості державних підприємств через приватизацію нестратегічних та вдосконалення управління стратегічними. При цьому для ефективного керування Мінекономіки планує залишити в державній власності усього 100 підприємств, нестратегічні підприємства уряд передає до Фонду державного майна України (ФДМУ), а той виставляє їх на приватизацію або відправляє на ліквідацію.
На державну політику України суттєво впливають зарубіжні країни та міжнародні організації. У 2023 році Міжнародний валютний фонд (МВФ) опублікував оновлений Меморандум про економічну та фінансову політику після другого перегляду в рамках програми розширеного фінансування (EFF) для України, який містить зобов’язання України скоротити кількість держпідприємств.
Крім того, державні наративи щодо держвласності до 2030 року виглядають наступним чином:
- громадяни сприймають приватну власність як більш ефективну, ніж державну;
- приватна власність є правилом, а державна – винятком;
- для невеликої кількості підприємств, які залишаються у держвласності, запроваджено, повинні діяти Керівні принципи Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), надані державою, щодо відповідального ведення бізнесу міжнародними підприємствами. Вони представляють добровільні стандарти та принципи, які охоплюють низку тем, включаючи: права людини, зайнятість, навколишнє середовище, розкриття інформації, протидію корупції та оподаткування.
Наскільки вони дієві, поки що не видно. Відомо лише про те, як державні органи чинять тиск на підприємства з боку податків та нескінченних перевірок з боку контролюючих органів.
Чи виправдана політика приватизації державного майна?
Не дивлячись на критичний стан, державний бізнес відіграє важливу роль в економіці України. Він відіграє суттєву роль у розвитку економіки, формуванні загальної динаміки зростання та надає державі інструментарій для проведення контрциклічної політики (стимулювання інвестицій, позитивної динаміки ВВП та створення нових робочих місць на відрізку спаду в межах економічного циклу). Хоча остання опція в Україні майже не використовується, що збільшує рівень неефективного використання державних підприємств та формує негативний суспільний дискурс щодо них, зокрема, усталюється твердження, що держава не може бути ефективним власником.
На даний час державні підприємства менш ефективні, ніж приватні. Так, за розрахунками Центру економічної стратегії, рентабельності підприємств з однієї галузі, але різної форми власності, у середньому відрізнялася на 61%, не на користь державних. Однак в умовах, коли залучення зовнішніх інвестицій ускладнене цілою низкою як світових, так і внутрішньоукраїнських проблем, саме державні підприємства можуть стати точками зростання економіки. Однак за умови, якщо бізнес-моделі у державному секторі матимуть таку ж саму мобільність, як у приватному секторі.
Політика приватизації державних підприємств (SWOT-аналіз)
З урахуванням перерахованих вище факторів і даних, зробимо підсумковий аналіз процесу приватизації держпідприємств
Сильні сторони:
Підвищення ефективності управління: приватні власники зазвичай мають більше стимулів для підвищення ефективності підприємств, оскільки їхній дохід напряму залежить від продуктивності та прибутковості бізнесу.
Залучення інвестицій: приватизація може приваблювати внутрішніх та зовнішніх інвесторів, які готові вкладати кошти у розвиток підприємств, що сприяє економічному зростанню.
Зниження державного боргу: продаж державних активів може забезпечити значні надходження до державного бюджету, які можуть бути використані для погашення державного боргу або фінансування інших важливих державних програм.
Зменшення бюджетного навантаження: приватизація дозволяє державі зменшити витрати на підтримку та управління державними підприємствами.
Зменшення корупції: приватизація може зменшити рівень корупції, оскільки приватний сектор менш схильний до корупційних схем, ніж державний сектор.
Інновації та розвиток: приватні компанії часто більш гнучкі та схильні до впровадження нових технологій та інновацій, що сприяє загальному технологічному розвитку.
Покращення якості послуг: приватні компанії, конкуруючи на ринку, часто прагнуть поліпшити якість своїх продуктів та послуг, щоб залучити більше клієнтів.
Слабкі сторони
Втрата робочих місць: приватні власники часто оптимізують витрати, що може призвести до скорочення робочих місць або зниження заробітних плат для працівників.
Монополізація ринку: в деяких випадках приватизація може призвести до утворення приватних монополій, що може негативно вплинути на конкуренцію та призвести до завищення цін на товари та послуги.
Соціальна нерівність: приватизація може збільшити соціальну нерівність, оскільки багатші інвестори можуть отримувати більші вигоди від приватизації, тоді як менш заможні верстви населення можуть залишитися без підтримки.
Втрата державного контролю: приватизація може призвести до втрати державного контролю над стратегічно важливими галузями економіки, що може вплинути на національну безпеку та економічну стабільність.
Невдала приватизація: якщо процес приватизації не буде добре спланований та прозорий, це може призвести до невдачі, коли нові власники не зможуть ефективно управляти підприємствами або навмисно виводять активи з країни.
Залежність від іноземних інвесторів: продаж державних підприємств іноземним інвесторам може збільшити залежність економіки від зовнішніх факторів та рішень, прийнятих за межами країни.
Загрози і ризики
Монополізація: у разі неефективного регулювання, приватизація може призвести до створення приватних монополій, що можуть зловживати своїм положенням на ринку та завищувати ціни на товари і послуги.
Втрати робочих місць: оптимізація витрат і реструктуризація підприємств можуть призвести до значного скорочення робочих місць, що негативно вплине на рівень зайнятості та соціальну стабільність.
Економічна нестабільність: неправильно проведена приватизація може дестабілізувати економічну ситуацію в країні, особливо якщо продажі відбуваються в умовах економічної кризи або політичної нестабільності.
Втрати державного контролю: приватизація може призвести до втрати державного контролю над стратегічно важливими галузями економіки, що може вплинути на національну безпеку.
Політична нестабільність: невдоволення населення та політичних сил процесом приватизації може призвести до соціальних протестів та політичної нестабільності.
Корупційні ризики: відсутність прозорих процедур та належного контролю за процесом приватизації може призвести до корупційних схем і продажу активів за заниженими цінами. Крім того, участь посадових осіб та їхніх родичів у процесі приватизації може створювати конфлікти інтересів та сприяти корупції.
Стратегічні загрози: продаж державних підприємств іноземним компаніям може збільшити залежність економіки від зовнішніх факторів та іноземного капіталу. Також іноземні власники можуть виводити прибутки з країни, що може призвести до зниження національного капіталу та уповільнення економічного розвитку.
Можливості
Підвищення ефективності: приватні власники мають стимул для підвищення ефективності, зменшення витрат та оптимізації роботи підприємств, що може призвести до зростання продуктивності.
Залучення інвестицій: приватизація може залучити як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів, які принесуть капітал, нові технології та управлінський досвід.
Збільшення доходів державного бюджету: продаж державних активів може збільшити доходи державного бюджету, що дозволить фінансувати важливі соціальні та економічні програми, а також оборонну сферу.
Розвиток конкуренції: приватизація може сприяти розвитку конкуренції на ринку, що в кінцевому підсумку вигідно для споживачів через підвищення якості товарів і послуг та зниження цін.
Зменшення державного боргу: отримані від приватизації кошти можна використовувати для зменшення державного боргу, що покращить фінансову стабільність країни.
Інновації та розвиток: приватні компанії більш гнучкі і здатні швидше впроваджувати інновації, що може призвести до розвитку нових продуктів і послуг.
Отже, політика приватизації державного майна може бути виправданою за умови належного планування та впровадження. Вона має потенціал підвищити ефективність управління, зменшити бюджетне навантаження та залучити інвестиції. Однак, важливо враховувати можливі соціальні наслідки та забезпечити ефективне державне регулювання приватизованих компаній.
Саме у формуванні оптимального балансу між прибутковістю та виконанням соціально значимих функцій має полягати стратегічна мета зі створення ефективних моделей управління державними підприємствами.
Історичні факти
У1991 році українська економіка була 60-ю у світі з 250 держав. Їй дісталася величезна промислова спадщина – у складі союзних республік вона була однією з провідних металургійних баз (виплавляла 40% чавуну та 34% сталі), видобувала майже половину залізної руди, виготовляла третину всіх сталевих труб, займала одне з провідних місць у випуску багатьох видів продукції машинобудування. В Україні успішно розвивалися ракетно-космічна промисловість, суднобудування та нафтопереробка, авіаційна промисловість, машинобудування, вона займала третє у світі місце за потужністю ядерного потенціалу. Тобто, наша країна у державному секторі економіки мала фактично всі види промисловості, а також розвинені шляхи сполучення та усталені ринки збуту.
Водночас Україна славилася високим освітнім, науковим та промисловим потенціалом, унікальними чорноземами та аграрними можливостями, чорноморськими та азовськими портами. На момент здобуття незалежності на території країни функціонувало 3 594 підприємства, які виробляли продукцію військового призначення та подвійного використання, із загальною чисельністю персоналу близько 3 мільйонів осіб.
У 1990 році ВВП України (81,5 млрд дол. у поточних цінах) перевищував сумарний ВВП Чехії (40,5 млрд дол.) та Румунії (39 млрд дол.), а також обсяги виробництва Польщі (66 млрд дол.) та Ізраїлю (59 млрд дол.).
У 2021 році за ВВП ПКС (паритетом купівельної спроможності) на душу населення Україна займала останнє місце серед країн Європи та 97-е місце у світі.
У 2024 році Міжнародний валютний фонд визначив, що Україна є найбіднішою країною Європи за рівнем ВВП на душу населення. Зараз наша країна займає останнє місце у рейтингу ВВП на душу населення в Європі з показником 5,6 тис доларів. При цьому основу української економіки становлять багатогалузева промисловість, сільське господарство та сфера послуг.
