Ділова активність українського бізнесу в 2025 році: погіршення оцінок, наслідки і прогнози

Українська економіка протягом останніх років перебуває під значним тиском зовнішніх та внутрішніх факторів, серед яких повномасштабна війна, структурні проблеми в енергетичному секторі, обмеженість ресурсів та коливання попиту на внутрішньому ринку. В таких умовах ділові очікування підприємств стають не лише індикатором настроїв бізнесу, а й важливим барометром майбутнього економіки. Аналіз цих очікувань дозволяє оцінити як реакцію різних секторів на зовнішні шоки, внутрішню стійкість економічної системи, так і здатність великих та малих компаній адаптуватися до нових викликів, а також прогнозувати потенційні зміни у фінансово-економічному стані підприємств.

Основні фактори, що впливають на ділові очікування

Індекс ділових очікувань українських компаній у III кварталі 2025 року впав з 103,1% до 102,5%, вказуючи на поступове погіршення бізнес-настроїв. Попри це, стримана динаміка індексу відображає наявність значних викликів, які формують очікування підприємств і обмежують їхні плани щодо розвитку та інвестицій.

Дані НБУ, зібрані в рамках опитування 669 компаній з 21 регіону України, окрім тимчасово окупованих територій, дозволяють деталізовано оцінити, як різні сектори та розміри підприємств адаптуються до умов повномасштабної війни та структурних економічних обмежень.

Серед ключових причин помітного уповільнення ділової активності більшість респондентів відзначили наслідки повномасштабної війни (80% опитаних) та дефіцит кваліфікованих кадрів (46%). Ці чинники впливають на всі сфери діяльності, формуючи відчуття невизначеності у короткостроковій перспективі. Поряд з цим, інфляційні та курсові очікування посилили тиск на фінансові плани компаній, що підкреслює необхідність глибшого аналізу ризиків і ресурсних обмежень у найближчі 12 місяців.

Водночас динаміка індексу ділових очікувань суттєво відрізняється між окремими секторами економіки. У будівництві, торгівлі та сфері послуг індекс опустився нижче позначки 100%, що сигналізує про переважання песимістичних настроїв і стриманість у плануванні виробничої активності та найму персоналу. Найслабші прогнози традиційно демонструють малі підприємства, які швидше реагують на коливання внутрішнього попиту і волатильність ринкових умов.

Крім того, великі промислові та аграрні компанії показали покращення очікувань щодо продажів, особливо на зовнішніх ринках, що вказує на їхній потенційний внесок у стимулювання економічного зростання. Найбільш оптимістичні прогнози щодо обсягів реалізації продукції, інвестицій у машини та обладнання, а також фінансово-економічного стану зберігають підприємства енерго- та водопостачання, великі та експортно орієнтовані компанії.

Поряд з цим плани підприємств щодо інвестицій зазнали певного погіршення: баланс відповідей на питання щодо капіталовкладень у машини та обладнання знизився до 4,3%, а на будівельні роботи залишався нейтральним. Сприятливіші очікування щодо залучення іноземних інвестицій відзначаються у компаній, які активно орієнтовані на зовнішні ринки, баланс очікувань зріс до 18,7%, а частка підприємств, що планують залучати такі кошти, досягла 23,3%. Проте потреба у кредитних ресурсах дещо знизилася, при цьому 78,8% компаній віддавали перевагу позикам у національній валюті, що відображає обережну фінансову політику в умовах підвищених процентних ставок та жорстких вимог до застави.

Слід зазначити, що прогнози бізнесменів щодо чисельності персоналу залишаються стриманими, особливо в будівництві, де баланс очікувань щодо зростання штату становив мінус 4,4%. Лише сільське господарство демонструє позитивні очікування щодо приросту персоналу, що може бути пов’язано з сезонною активністю та потребою у робочій силі для експорту продукції. Поряд з цим стримані плани найму в інших секторах свідчать про системні ризики, пов’язані з дефіцитом кадрів і економічною невизначеністю.

Примітно, що очікування щодо рівня інфляції в найближчі 12 місяців посилилися, і річна інфляція прогнозується на рівні 11,4%, при цьому 22% респондентів очікують інфляцію понад 15%. При цьому основним проінфляційним фактором залишаються військові дії (79,8% опитаних), тоді як вплив податкових змін зменшився другий квартал поспіль. Крім того, прогнозований обмінний курс долара США на рівні 44,11 гривні підкреслює зміцнення курсового тиску на бізнес у середньостроковій перспективі.

Наслідки для бізнесу та перспективи економічного розвитку

Економічна ситуація в Україні у третьому кварталі 2025 року формує неоднорідні наслідки для бізнесу, що мають як короткострокові, так і довгострокові наслідки. Стриманий розвиток малого та середнього бізнесу через падіння внутрішнього попиту і високі операційні витрати поглиблює дисбаланс між внутрішнім і зовнішнім ринками. Це призводить до того, що великі експортно орієнтовані компанії виконують роль «локомотива» економіки, але одночасно концентрують ризики у вузьких секторах, підвищуючи залежність економіки від обмеженої групи підприємств.

Незважаючи на незначне покращення окремих показників фінансово-економічного стану великих промислових та аграрних компаній, загальна ділова активність залишається у межах стагнації, що пов’язано з недостатнім попитом на внутрішньому ринку та високим рівнем невизначеності у зовнішньоекономічному середовищі.

Для малих і середніх підприємств ключовими обмежувальними факторами виступають нестабільність внутрішнього попиту та дефіцит кваліфікованих кадрів, що суттєво знижує інвестиційну активність і затримує відновлення обсягів виробництва. Водночас великі компанії, орієнтовані на експортні ринки, демонструють здатність до більш активного нарощування продажів і модернізації виробничих потужностей, що створює потенціал для компенсації внутрішніх дисбалансів і підтримки загального зростання ВВП на рівні близько 1,5–2% у 2025 році.

Варто наголосити, що інвестиційна поведінка підприємств у найближчі 12 місяців буде визначатися двома взаємопов’язаними чинниками: доступністю зовнішнього фінансування та очікуваним рівнем інфляції. При цьому залучення іноземних інвестицій у великих і експортно орієнтованих компаній зростає, що потенційно дозволяє компенсувати обмеження у внутрішньому фінансуванні та прискорити технічну модернізацію.

Водночас середньорічна інфляція, прогнозована на рівні 11,4%, та посилений курсовий тиск національної валюти створюють ризики подорожчання кредитів і зменшення рентабельності проєктів, особливо у малому бізнесі та будівельному секторі.

Водночас на ринку праці очікується збереження дисбалансів: дефіцит кваліфікованих кадрів обмежує можливості зростання чисельності персоналу у більшості секторів, тоді як сільське господарство, завдяки сезонному попиту на робочу силу для експорту, демонструє помірне збільшення зайнятості. Ця тенденція може призвести до перерозподілу робочої сили між секторами, посилення конкуренції за кваліфікованих спеціалістів та зростання заробітних плат у найбільш затребуваних галузях.

Структурні ризики в енергетичному секторі та обмежена інвестиційна активність у малих і середніх підприємствах ускладнюють прогнозування ділової активності на кінець 2025 року. У середньостроковій перспективі збереження стабільного розвитку буде можливим лише за умови синхронізації державної політики підтримки бізнесу, спрямованої на стимулювання капіталовкладень, розвиток людського капіталу та диверсифікацію експортних потоків, що дозволить знизити залежність від коливань внутрішнього попиту та зовнішніх економічних шоків.

Прогнозовані макроекономічні показники на 12 місяців включають: зростання реального ВВП на 1,5–2%, інфляцію на рівні 11–12%, збереження курсу долара у діапазоні 44–45 грн, а інвестиції у модернізацію великих промислових підприємств зростатимуть на 5–7% при одночасному зниженні капіталовкладень у малому бізнесі. У такому контексті середньострокова стійкість економіки буде визначатися не лише зовнішньоекономічними факторами, але й здатністю бізнесу адаптуватися до структурних обмежень, оптимізувати ресурсну базу та забезпечити конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

Загалом у третьому кварталі 2025 року український бізнес демонструє потенціал для підтримки економічного зростання за умови цілеспрямованої державної політики та активного залучення зовнішніх інвестицій, тоді як системні ризики в малому і середньому секторі та нестабільність ринку праці залишаються ключовими бар’єрами на шляху до відновлення ділової активності. Якщо держава не почне підтримувати бізнес і продовжить далі душити його податками та перевірками, економіка, яка зараз тримається на волосині, може розвалитися остаточно.