Цьогоріч радіо Свобода має відсвяткувати своє 75-річчя. Чи відбудеться цей ювілей? Сумніви з’явилися після того, як Ілон Маск, який нині співпрацює з адміністрацією президента США Дональда Трампа, закликав до закриття медіапроєктів “Голос Америки” та “Радіо Свобода”. Обидва проєкти фінансуються урядом США, і такі заяви Маска ставлять під сумнів їхнє майбутнє.
“Європа тепер вільна (не рахуючи задушливої бюрократії). Їх більше ніхто не слухає. Це просто божевільні ліві радикали, які розмовляють самі з собою, спалюючи 1 мільярд доларів на рік грошей американських платників податків“, – написав Маск на своїй сторінці в мережі Х. Фактично його пост супроводжував заяву Річарда Гренелла, колишнього посла США в Німеччині, який також в Х висловив своє критичне ставлення до згаданих ЗМІ. Гренелл зазначив, що “Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода” та “Голос Америки” фінансуються американськими платниками податків і є державними засобами масової інформації. Він також заявив, що ці медіа переповнені ультралівими активістами та застаріли, а тому, на його думку, вони не потрібні в сучасному світі. Слова Маска викликали значний резонанс у медіа і серед громадськості. Узагальнено цю критику можна сформулювати одним реченням: зарозумілість Маска смішна, чи вважає він, що може керувати світом за допомогою соціальних мереж?
Історія, яку не знає Маск
Спочатку “Радіо Вільна Європа” (РВЄ) та “Радіо Свобода” (РС) були окремими проєктами американського іномовлення, спрямованими на країни Східної Європи та Радянського Союзу. Ідея їхнього створення належала представникам Держдепартаменту США та ЦРУ, які прагнули використовувати журналістські здібності радянських і східноєвропейських емігрантів для просування американської зовнішньої політики. Обидві організації спершу фінансувалися урядом США через ЦРУ, а згодом безпосередньо Конгресом США. Крім того, РВЄ отримувало приватні пожертвування – у 1950-х роках понад 16 мільйонів американців зібрали для нього понад 1,3 мільйона доларів у межах кампанії “хрестовий похід за свободу”.
Радіо почало мовлення у 1950 році, маючи на меті протидію радянській пропаганді, поширюючи незалежні новини та аналітику для мешканців соцтабору, які не мали доступу до вільної преси. РВЄ зосереджувалося на країнах Східної Європи, а РС – на Радянському Союзі. Згодом обидва проєкти були об’єднані в одну організацію – RFE/RL, Inc., яка працює досі й фінансується Конгресом США через Агентство США з глобальних медіа (USAGM).
Таким чином, історично це було саме американське іномовлення, хоча нині РВЄ/РС позиціонує себе як незалежне медіа, що дотримується стандартів професійної журналістики. Інформаційна політика формується кожною конкретною національною редакцією окремо. Існує охоронний бар’єр, який не дозволяє, щоб США впливали на контент: діють законодавчі акти і схема організації роботи через гранти.
Першою країною, на яку транслювалися передачі, стала Чехословаччина. Незабаром етер охопив також Болгарію, Угорщину, Польщу та Румунію.
Фактично радіо стало замінником вільних, незалежних і професійних медіа, яких бракувало країнам, що перебували за залізною завісою. На відміну від інших західних радіостанцій, які зосереджувалися на міжнародних новинах, РВЄ приділяло особливу увагу локальним подіям, замовчуваним комуністичними урядами. Окрім новин, в етері звучали програми про релігію, науку, спорт, західну музику, йшло обговорення забороненої літератури, яку неможливо було відкрито читати в соціалістичних країнах.
Пізніше до мовлення “Радіо Свобода” долучилися СРСР (зокрема, Росія, Україна, Білорусь, країни Балтії, Кавказ і Середня Азія), Югославія, Албанія та інші пострадянські й постсоціалістичні держави. Після розпаду СРСР і соцтабору радіо розширило свою діяльність, охопивши також Афганістан, Іран, Ірак та країни Центральної Азії.
Історія корпорації “Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода” рясніє цікавими фактами. Один з них запуск повітряних куль з території Західної Німеччини. і незвичний спосіб донесення інформації – запуск повітряних куль з листівками й книгами на територію так званого соціалістичного табору. Усередині знаходилися листівки з написами про “новий вітер” та “нову надію”, які закликали людей в соцкраїнах до змін. У матеріалах також були вказані радіочастоти мовлення РС, щоб слухачі могли знайти альтернативні джерела інформації.
Отже, багато десятиліть поспіль радіо “Свобода” надавало своїй багатонаціональній аудиторії в Радянському Союзі і Східній Європі факти радянської історії та сучасності, що приховувалися від народу і не висвітлювалися офіційними ЗМІ.
Проєкти “Радіо Свобода” в Україні
Нині “Радіо Свобода” є важливим інформаційним джерелом, яке має свої бюро в Києві та Львові. Зокрема, у програмі “Свобода Ранок” журналісти оперативно інформують слухачів про головні події минулої ночі, аналізують ситуацію та дають прогнози щодо того, чого очікувати протягом дня. Вони прокидаються рано вранці, щоб у той час, коли слухачі снідають перед роботою, в етері для них лунали найсвіжіші новини. “Інформації навколо стільки, що інколи здається – перебір. Але все ж значення має не кількість, а якість. “Свобода.Ранок” – це насамперед про якісні новини, про інформаційну гігієну. Про важливе і те, що варто знати”, – зазначає ведучий Олег Галів.
У львівській редакції “Радіо Свобода” журналісти також запустили проєкт “Ти як?”, що має на меті підтримати тих, кого війна вигнала з дому, – переселенців і біженців. Головним майданчиком проєкту є Facebook, де публікують корисну інформацію та надихаючі історії, які допомагають людям адаптуватися до нових умов життя. Зокрема, пишуть про те, як українці за кордоном здобувають новий фах, щоб працевлаштуватися; започатковують власну справу; допомагають американцям, які постраждали від масштабної пожежі тощо.
Однією з ключових тем роботи редакції є відстеження депортації українських дітей до Росії. У рамках цієї ініціативи команда “Радіо Свобода” співпрацює з журналістами проєкту “Схеми”. Їх спільне розслідування — фільм “Список 31”, який висвітлює незаконну депортацію 31 української дитини з окупованих територій Донеччини до Росії навесні 2022 року. Журналісти встановили особи цих дітей, відстежили маршрут їхнього вивезення та ідентифікували осіб, відповідальних за організацію депортації, зокрема ватажка угруповання “ДНР” Дениса Пушиліна.
Резонансним стало і журналістське розслідування про вербування російських найманців у групу “Редут”, яку пов’язують із російськими спецслужбами. Це так звана приватна військова компанія (ПВК), яка, за даними розслідування фактично є секретною системою вербування тисяч росіян на війну проти України, контрольованою Головним розвідувальним управлінням (ГРУ) Росії. За словами представника ГУР Андрія Юсова, журналістське викриття “значно послабило можливості цього підрозділу”.
Окремий важливий напрямок роботи — проєкт “Крим.Реалії”, що висвітлює ситуацію на окупованому півострові. Журналісти надають актуальні новини завдяки кореспондентам, які працюють навіть у складних умовах окупації. Однією з вагомих ініціатив стало створення інтерактивної карти військових об’єктів у Криму, яка отримала значний резонанс серед аудиторії. На мапі позначено 241 об’єкт з геолокацією та детальним описом – аеродроми, фортифікації, опорні пункти, полігони. Зафіксовані ураження воєнних об’єктів, удари, вибухи, пожежі.
Журналісти “Радіо Свобода” працюють повсюдно, зокрема і безпосередньо на передовій в Україні. Вони висвітлюють гуманітарну кризу, життя цивільних та болісні процеси ексгумації останків жертв війни.
Стандарти – це наша Конституція
Рік тому в рамках стажування у чеських медіа мені довелося відвідати редакцію “Радіо Свобода” у Празі і на власні очі побачити, як працює еталон якісної журналістики. Робота йде цілодобово. Журналісти мають дуже комфортні робочі місця, зони для координації дій і відпочинку. Національні редакції поєднані скляними сходами, скоріше символічними, ніж реальними, адже журналісти користуються ліфтами. Скло символізує зв’язки і прозорість. Була цікава розмова з журналістом Якубом Тесаром.
Він переконливо говорив про високі журналістські стандарти “Радіо Свобода” та чітку внутрішню систему контролю за їх дотриманням. “Ці стандарти для нас — наче Конституція, основа всіх редакційних рішень, — зізнався журналіст. — Попри існування наративів про зв’язки з американськими спецслужбами, ми залишаємося одним з найнадійніших джерел інформації, особливо в періоди криз, коли люди звертаються до нас за перевіреними новинами”.
Процедури ретельної верифікації можуть уповільнювати оперативність виходу матеріалів, однак це є запорукою достовірності інформації. “”Радіо” в нашій назві може ввести в оману — адже насправді це потужна мультимедійна платформа, яка зберігає свій історичний спадок із часів Холодної війни та продовжує розвиватися відповідно до сучасних вимог”, — пояснив Якуб Тесар. Особливий наголос він зробив на розслідувальному напрямку “Радіо Свобода”:
Проєкт “Схеми: корупція в деталях” є яскравим прикладом нашого прагнення до якісної журналістики — справжньою вітриною інвестигативних розслідувань.”
Отже, “Радіо Свобода” продовжує залишатися важливим джерелом інформації в умовах війни, зосереджуючись на правді, підтримці людей та висвітленні важливих суспільних тем. “Радіо Свобода” бачить свою місію у просуванні демократичних цінностей та інститутів шляхом звернення до аудиторії тих країн, в яких свобода преси обмежена владою або наразі ще не стала нормою суспільного життя. На території країни-агресорки обидва медіа, на які зазіхнув Ілон Маск, стали першими ЗМІ, оголошеними “іноагентами”.
