Якщо відносно недавно, у 2008-у, економіки єврозони та США демонстрували паритет за обсягом ВВП, то зараз США випереджають ЄС на третину. Серед десяти найбільших за ринковою вартістю компаній світу дев’ять належать США, тоді як жодна європейська компанія до цього списку не потрапила. Перша компанія з Європи, датська Novo Nordisk, посіла у рейтингу лише 23 позицію.
Міссісіпі, найбідніший штат США, майже зрівнявся з Німеччиною за ВВП на душу населення, вже випередивши Великобританію, Францію та Італію. У цілому рівень економічного добробуту в США перевищує показники всіх європейських країн, за винятком Люксембургу та Ірландії. Якщо раніше Євросоюз сприймався як можливий суперник США на світовій арені, то наразі це зовсім не так.
Щоб краще розуміти передумови розвитку Старого та Нового Світу, варто згадати, що допомогло створити теперішню економічну ситуацію. Потрібно розібратися в різниці в економічному розвитку США та ЄС після кризи 2008 року, акцентуючи на структурних особливостях, підходах до кризового управління, демографічних викликах та ролі технологій.
Вплив кризи 2008-го, політика економічного стимулювання США та структурні проблеми ЄС
Загальновідомий факт, що фінансова криза-2008 почалася в США через крах ринку іпотечних цінних паперів. Це спричинило глобальну економічну рецесію. У США скоротився ВВП, зросло безробіття, а банки зазнали великих втрат. Деякі країни єврозони – Греція, Італія, Іспанія та Португалія – теж сильно постраждали через великі борги.
Тоді Федеральна резервна система США знизила ключову ставку до майже нуля та запустила програми викупу активів, щоб стимулювати економіку під час кризи. Це допомагало знизити витрати на кредити, стимулювати інвестиції та підвищити зайнятість. Зі свого боку, уряд запровадив значний фінансовий стимул, інвестуючи в інфраструктуру, підтримку малого бізнесу та соціальні програми. Це допомогло Дядечку Сему швидко відновитися, і з середини 2010-х відновити стабільне зростання ВВП.
Водночас в Європі криза-2008 загострила вже існуючі проблеми, що призвело до боргової кризи. Так, Греція мала труднощі з обслуговуванням боргу і звернулися за допомогою до МВФ, Європейського центробанку та Єврокомісії. Це запустило низку програм допомоги іншим країнам.
Під керівництвом Маріо Драґі Європейський центробанк ввів політику низьких ставок та викупу облігацій, заявивши про готовність зробити все можливе для збереження євро. Водночас, у країнах з високим боргом проводилися структурні реформи, які часто супроводжувалися соціальними протестами через жорсткі заходи економії.
Завдяки гнучкій фінансовій політиці та меншій залежності від зовнішнього боргу США швидше відновили економіку. В ЄС же відновлення було нерівномірним: в той час як північні країни Німеччина і Нідерланди демонстрували стабільне зростання, південні – Греція та Італія – мали високе безробіття і дуже помірне зростання.
Ці кризи призвели до політичних зрушень. У Сполучених Штатах антикризові заходи підняли питання нерівності та спричинили політичну поляризацію. В ЄС через невдоволення економічними заходами і міграційними проблемами зросла підтримка популістських партій. ЄС стагнував через відсутність повної фіскальної інтеграції, різний рівень розвитку країн і зниження населення. Для стабілізації ситуації було створено Європейський стабілізаційний механізм та спроби реформувати єврозону.
Після криз 2008-2012 років економіки Старого та Нового Світу почали стабільно зростати, що тривало до 2020 року. Однак пандемія COVID-19 спричинила новий глобальний спад, змусивши США та ЄС розпочати нові програми економічного стимулювання. У ЄС запровадили програму “NextGenerationEU”, що включала масштабне фінансування на основі спільних боргів.
Роль демографічного спаду, недостатку інновацій, бюрократії, відмінностей між країнами та обмеження єврозони
Перешкодою для економічного зростання в ЄС стає зменшення числа працездатного населення через низьку народжуваність і старіння населення. Менше молодих працівників означає меншу продуктивність, менше податків та більші витрати на підтримку літніх людей. Ця проблема особливо гостро постає в Південній та Східній Європі, де багато молодих людей мігрують до більш розвинених країн.
На додаток до демографічних проблем, ЄС стикається з труднощами у сфері інновацій. Незважаючи на потужні наукові традиції, регіон поступається США та Китаю у комерціалізації інновацій та розвитку високих технологій. Перешкодою для прогресу стають відсутність єдиного цифрового ринку та обмеженість фінансування стартапів, що уповільнює впровадження новітніх технологій і знижує глобальну конкурентоспроможність європейської економіки.
Додатковими бар’єрами для бізнесу і залучення інвестицій залишаються бюрократія та складні адміністративні процедури. Зарегульованість ускладнює діяльність малого та середнього бізнесу, від яких традиційно залежить економічна стабільність держав. Ще більше посилює ці проблеми неефективний розподіл коштів із загальноєвропейських фондів, обмежуючи розвиток менш забезпечених регіонів.
Додаткові виклики створює нерівність між членами ЄС. Економічно стабільні країни, зокрема, Німеччина та Нідерланди, мають високий рівень конкурентоспроможності, тоді як держави Південної Європи, такі як Греція та Італія, стикаються з великими боргами та низькою продуктивністю. Ця диспропорція ускладнює координацію спільної економічної політики, оскільки інтереси окремих країн часто не збігаються.
Незважаючи на єдину валюту, Єврозона залишається без загальної податкової та бюджетної політики, що призводить до економічної нерівноваги. Країни з низькою конкурентоспроможністю не можуть використовувати девальвацію національної валюти для стимулювання експорту, як це роблять держави поза Єврозоною. У кризових ситуаціях це змушує їх звертатися за допомогою до більш розвинених країн, що іноді провокує політичні суперечки і загострює внутрішню напругу в ЄС.
Роль технологічного сектору
США домінують у сфері технологій, тому що мають унікальні умови для розвитку великих компаній на кшталт Apple, Amazon чи Google. У Штатах є сильна підтримка від університетів і науковців, інвестори готові активно інвестувати у нові ідеї, а компанії можуть легко працювати на всьому ринку країни через відсутність бар’єрів між штатами. До того ж, у США цінується ризик: стартапи створюються швидко, незалежно від їх успішності.
У Європі створити таких технологічних гігантів важче. Ринок роздроблений – у кожній країні свої закони, податки та навіть мова. Європейські інвестори обережніші, і компаніям важче отримати великі гроші для розвитку. Також у Європі сильні університети, але вони рідко перетворюють свої наукові досягнення на прибуткові бізнеси.
Жорсткі закони на кшталт GDPR ускладнюють роботу компаній, адже потребують додаткових витрат і ресурсів для дотримання високих стандартів захисту даних. Це особливо важко для стартапів і малих бізнесів, які через ці вимоги часто уповільнюють запуск нових продуктів. Багато європейських країн орієнтовані на традиційні галузі типу машинобудування, які отримують більше інвестицій. Це уповільнює розвиток новітніх технологій та інновацій порівняно з регіонами, де підходи більш гнучкі.
У результаті США задають тренди у технологіях і контролюють важливі цифрові платформи, від яких залежить весь світ, включно з Європою. Щоб змінити ситуацію, ЄС потрібно спростити бізнес-правила, більше інвестувати у технології й створювати єдиний цифровий ринок для всієї єврозони.
Економічна політика Нового та Старого Світу
США та Євросоюз по-різному підходять до регуляторної політики, податкових стимулів, підтримки бізнесу та інвестицій у дослідження, що впливає на їхні економіки та технологічний розвиток. Ці відмінності формують конкурентні переваги та виклики для обох регіонів.
Так, американська регуляторна система гнучка і спрямована на стимулювання інновацій. Завдяки мінімальним обмеженням у захисті даних, конкуренції та запуску нових продуктів американські стартапи мають більше шансів на швидке успішне зростання. Наприклад, технологічні компанії активно використовують такий податковий стимул як знижений корпоративний податок, що після реформи 2017 року зменшився з 35% до 21%.
Натомість в Європі регуляторна політика більше сфокусована на захисті споживачів і дотриманні екостандартів. Впровадження Регламента GDP підвищує рівень конфіденційності даних і встановлює світові стандарти, але водночас збільшує витрати бізнесу на дотримання норм. Це, своєю чергою, уповільнює запуск нових технологій і створює складності для стартапів. В ЄС також існують податкові стимули, однак вони значно варіюються між країнами-членами. Хоча в Німеччині та Франції діють програми підтримки інновацій, проте загальний податковий тягар у регіоні вищий, ніж у Штатах, що ускладнює конкурентоспроможність європейських бізнесів.
США активно підтримують стартапи через венчурний капітал, державні гранти та спеціальні програми. Так, Small Business Innovation Research фінансує стартапи, що розробляють інноваційні продукти і технології. Програма надає ресурси для досліджень, тестування та перетворення ідей на комерційно успішні рішення.
Урядова співпраця з приватним сектором сприяє комерціалізації технологій, розроблених у державних лабораторіях, і пришвидшує їх вихід на ринок. Євросоюз підтримує дослідження та інновації через програми фінансування на кшталт Horizon Europe. Ця рамкова програма ЄС з досліджень та інновацій на 2021-2027 роки має бюджет понад 95,5 мільярдів євро. Україна бере участь у програмі як асоційована країна, що дозволяє використовувати європейські інструменти фінансування, проводити спільні дослідження з країнами ЄС та отримувати доступ до їх дослідницької інфраструктури. Однак складні процедури та обмежений доступ до ресурсів часто стримують розвиток малого й середнього бізнесу.
Варто також порівняти європейські та американські інвестиції у дослідження. США мають довгу історію фінансування технологічних розробок через оборонний бюджет, що дозволило серед іншого створити GPS та інтернет. Багато коштів спрямовується на університетські дослідження, що співпрацюють із приватними компаніями. В той же час в ЄС фінансування більше орієнтоване на фундаментальні дослідження, але його обсяг менший, ніж у США. Крім того, кошти розподіляються між країнами-членами, що часто знижує ефективність цього фінансування.
Можна узагальнити, що США лідирують завдяки своїй гнучкості, швидкій адаптації до змін і сприятливому бізнес-середовищу. Водночас Європа, попри досягнення у захисті прав споживачів і екологічній стабільності, стикається з викликами через жорсткі правила та складні процедури. Щоб зберегти конкурентоспроможність, Старий Світ потребує реформування регуляторної та податкової політик, спрощення доступу до фінансування і зміцнення зв’язків між дослідницькими установами та бізнесом. Це допоможе регіону стати більш динамічним і технологічно розвиненим.
…Для більш повного аналізу передумов американського лідерства за рівнем ВВП, який часто асоціюють із рівнем життя, та причин відставання Європи, наступного разу ми розглянемо питання рівня життя, соціальних гарантій та нерівності в Новому і Старому Світі. Розберемося в економічних нерівностях між більш і менш розвинутими країнами єврозони та як це впливає на їхню конкурентоспроможність. Також розглянемо вплив на ці регіони геополітичних подій, змін у глобальній торгівлі та переходу до “зеленої” економіки. Окремо обговоримо можливості ЄС для відновлення конкурентоспроможності через інвестиції в технології, зменшення бюрократії та створення нових економічних союзів.
Тетяна Вікторова
