Фінляндія підтримує спільне фінансування оборони країнами ЄС: що це означає для Європи і України

Фінський прем’єр-міністр Петтері Орпо нещодавно підтримав ідею спільного фінансування оборони країнами ЄС, особливо в східних регіонах. Він вважає це важливим для безпеки Європи. Раніше Фінляндія ставилась до спільного фінансування скептично через побоювання моральних ризиків і надмірної залежності. Втім, російська агресія змусила деякі країни ЄС переглянути свої позиції і підтримати нові європейські механізми для посилення обороноздатності єврозони.

Це важливо для України, бо показує: Європа готова працювати разом, щоб захищати свої східні кордони. Для України це означає більше стабільності та безпеки. А ще – шанс отримати більше підтримки: військової, економічної, технічної.

Для Фінляндії, яка раніше не підтримувала ідеї спільних боргів, це справжній поворот. Цей підхід допомагає зміцнити оборону країн Балтії, Польщі та інших сусідніх регіонів, створюючи додатковий бар’єр від російської агресії. Наразі навіть ті країни, які завжди були проти спільного фінансування, зокрема, Німеччина та Данія, змінюють свої позиції. Війна в Україні змусила їх зрозуміти: діяти потрібно разом. Колективна безпека стала пріоритетом.

Чому Фінляндія та інші “бережливі” країни раніше виступали проти спільних запозичень

Ця ініціатива – приклад реалізації теорії колективної дії. Остання пояснює, як групи людей або держав співпрацюють для досягнення спільних цілей, але також стикаються зі своєрідним “безбілетництвом” (коли деякі учасники користуються перевагами спільних ресурсів, не роблячи свій внесок).

Фінляндія та інші “бережливі” сусіди – Нідерланди, Австрія, Швеція та Данія –  завжди ратували за жорстку фінансову дисципліну в межах Євросоюзу. Вони побоюються, що якщо дозволити спільні запозичення в ЄС, то країни, що менш відповідально ставляться до своїх бюджетів, почнуть витрачати більше, сподіваючись на допомогу інших.

Громадяни цих країн також не хочуть, щоб їхні податки йшли на підтримку держав із великими боргами чи слабкою економікою. Через це їхні політики дуже обережно ставляться до ідей спільних фінансових програм і часто виступають проти.

Хоча позиція Фінляндії та інших “бережливих” країн іноді ускладнює пошук консенсусу в ЄС, вона нагадує про важливість відповідального використання коштів. Вони показують, що навіть у складні часи можна знайти спосіб допомогти іншим, не порушуючи принципів фінансової дисципліни.

У Євросоюзі ідея спільних запозичень викликає різне ставлення. Деякі країни підтримують цю ідею, тому що вона дозволяє разом вирішувати економічні проблеми, але є й ті, хто сумнівається, побоюючись ризиків і втрати контролю над своїми грошима.

Підтримують спільні запозичення Франція, Італія, Іспанія та Португалія. Вони вважають, що це вдалий спосіб допомогти всім країнам ЄС швидше впоратися з кризами, наприклад, після пандемії чи в умовах війни в Україні. Президент Франції Еммануель Макрон говорить, що так ЄС стає сильнішим і більш згуртованим.

Водночас Німеччина та Нідерланди ставляться до цього обережно. Вони побоюються, що деякі країни можуть почати витрачати занадто багато, розраховуючи на допомогу інших. Наприклад, вони не хочуть, щоб борги ЄС зростали через безвідповідальні дії окремих держав.

Угорщина також виступає проти. Її прем’єр-міністр Віктор Орбан не хоче, щоб гроші для спільних потреб збиралися через ЄС. Він каже, що кожна країна повинна сама вирішувати, скільки і кому допомагати.

Як працюватиме новий механізм спільних запозичень для оборони

Новий механізм, створений ЄС, дозволяє країнам-членам спільно закуповувати військову техніку та озброєння. Ця ініціатива відбувається в рамках програми EDIRPA (European Defence Industry Reinforcement), яку координує Європейська Комісія.

Передусім програма покликана усунути нестачу військових ресурсів, що виникла в Європі через передачу зброї Україні. Наприклад, Литва, Польща та Естонія, допомагаючи ЗСУ, зменшили свої запаси артилерії та боєприпасів. Завдяки EDIRPA ці країни можуть спільно закуповувати необхідну техніку, що знижує витрати та пришвидшує постачання.

Крім цього, програма стимулює співпрацю між країнами. Наприклад, Німеччина, Нідерланди та Франція планують разом купувати системи протиповітряної оборони. Це дозволяє уникнути конкуренції між країнами та досягти економії завдяки масштабності угод.

Ще один важливий аспект EDIRPA – підтримка європейської оборонної промисловості. Раніше багато країн ЄС залежали від імпорту військової техніки, особливо зі США. Так, Польща придбала американські системи HIMARS і винищувачі F-35. Програма заохочує виробництво таких систем в Європі, щоб зменшити залежність від зовнішніх постачальників і підвищити стратегічну автономію ЄС.

Також EDIRPA спрощує процедури спільних закупівель і створює нові механізми фінансування для країн-членів. Наприклад, передбачено фінансову підтримку для менших країн Словенії і Хорватії, що мають обмежені оборонні бюджети, але потребують сучасної техніки для забезпечення безпеки. Спільні закупівлі координує Європейська Комісія координує: відбирає проєкти, розподіляє фінансування та управляє процесом. Група країн-членів бере участь у кожному проєкті, визначає свої потреби, розробляє стратегії закупівель та координує їх виконання.

Отримують перевагу проєкти, що вирішують спільні виклики безпеки для кількох держав ЄС. У них беруть участь кілька держав, що сприяє інтеграції європейської оборонної промисловості та покращує здатність збройних сил працювати разом. Значна частина фінансування йде на закупівлю озброєнь для підтримки України, зокрема систем ППО та боєприпасів.

Загальний бюджет EDIRPA становить 300 мільйонів євро, які розподіляються між проєктами. Спільні закупівлі допомагають зменшити витрати для кожної країни, забезпечуючи економію та підвищуючи ефективність використання бюджетних коштів. Також це зміцнює європейську оборонну промисловість та покращує її конкурентоспроможність на міжнародному ринку.

Перші проєкти в рамках нового механізму вже отримали фінансування. Дев’ять країн спільно закупили системи протиповітряної оборони “Mistral”, інші – системи середнього радіуса дії IRIS-T SLM. Для Фінляндії, Латвії, Естонії та Данії були придбані бронетранспортери Patria 6×6. Також країни ЄС разом поповнюють запаси 155-мм боєприпасів для оборони.

Вплив спільного фінансування оборони на здатність ЄС протистояти загрозам та залежність від США

Спільне фінансування оборони в ЄС може суттєво посилити здатність країн захищати себе, особливо на східних кордонах. Це також допоможе Європі бути більш незалежною у військових питаннях, хоча повністю замінити НАТО поки не вийде.

Фінансування оборонних проєктів через такі механізми як European Defence Fund та PESCO (Постійне структурне співробітництво), дозволяє ЄС зменшити залежність від НАТО і, зокрема, США. ЄC отримує можливість зосередитися на власних інтересах і потребах, які не завжди повністю збігаються з пріоритетами Альянсу.

ЄС поступово стає менш залежним від НАТО і США, бо починає більше покладатися на власні ресурси. Спільні оборонні програми дають можливість самим вирішувати, на що спрямувати сили, зокрема на захист східних кордонів. Так Європа може зосередитися на своїх головних загрозах.

Однак НАТО залишається ключовим гарантом безпеки. Альянс має потужну військову структуру, ресурси та ядерну зброю США, що робить його незамінним. Спільні ініціативи ЄС лише доповнюють НАТО, але не замінюють його.

Серед проблем, які уповільнюють ці зміни, – неготовність деяких держав збільшувати витрати на оборону, крім того,  Польща чи країни Балтії, вважають присутність США і НАТО на їхніх територіях обов’язковою. Звичайно, створення незалежної системи оборони потребує багато часу, і Європа поки не готова до повної автономії.

Спільні запозичення в ЄС можуть стати корисним інструментом для вирішення великих викликів, економічних криз чи посилення оборони. Водночас це вплине на рівень боргів блоку, його економічну стабільність і привабливість для інвесторів.

Коли ЄС бере гроші в борг, він розподіляє відповідальність між усіма країнами-членами. Це означає, що кожна країна відповідає за спільний борг, навіть якщо кошти використовуються лише в окремих державах. Через це загальний рівень боргів блоку зросте, що може викликати напруження, особливо серед країн, які звикли до суворої фінансової дисципліни.

Проте ЄС має високий кредитний рейтинг, тому може позичати гроші під низькі відсотки. Це знижує витрати на обслуговування боргів і дозволяє ефективніше використовувати ресурси.

Спільні запозичення можуть підтримати економіку ЄС у складні часи. Наприклад, гроші можна швидко спрямувати на відновлення після кризи або на допомогу країнам, які найбільше цього потребують. Це допомагає зменшити нерівність між державами-членами і зробити економіку блоку стабільнішою. Однак є ризик, що деякі країни почнуть менше дбати про свої фінанси, сподіваючись на допомогу спільного бюджету. Це може створити проблеми для всього блоку.

ЄС, який діє спільно, виглядає надійним і привабливим для інвесторів. Позики ЄС часто сприймаються як безпечна інвестиція, адже за ними стоять усі країни-члени. Але якщо борги зростатимуть занадто швидко, це може викликати сумніви у здатності блоку їх повернути, що зробить запозичення дорожчими.

Приклади успішного використання спільних запозичень у ЄС

Вдалим прикладом успішного використання спільних запозичень у Європейському Союзі є програма NextGenerationEU. Остання була створена для подолання економічних наслідків пандемії COVID-19 і стала яскравим доказом того, що ЄС може об’єднувати ресурси для вирішення серйозних проблем і водночас будувати міцніший фундамент майбутнього.

Програма вартістю 750 мільярдів євро фінансувалася через спільні запозичення на міжнародних ринках. Гроші були спрямовані на стабілізацію економіки, а також на проєкти, які допоможуть зробити Європу сильнішою у майбутньому. Серед іншого, інвестиції в екологічні ініціативи – відновлювану енергію, розвиток цифрових технологій і модернізацію інфраструктури, допомогу країнам, зокрема, Італії чи Іспанії, які зазнали великих втрат через пандемію.

Гроші залучалися через спільний борг ЄС, що дозволило отримати вигідні умови на міжнародних ринках. Це спрацювало тому, що всі країни ЄС діяли разом, що дало змогу зібрати велику суму і розподілити її між найбільш постраждалими. Країни отримували гроші тільки за умови, що вони використають їх на важливі реформи, наприклад, на зелений перехід чи цифровізацію. Гроші витрачалися не тільки на вирішення нагальних проблем, а й на проєкти, які зміцнюють економіку в довгостроковій перспективі. ЄС зміг залучити кошти за низькими відсотками, що зменшило фінансове навантаження на країни.

Програма NextGenerationEU показала, що спільні запозичення можуть бути потужним інструментом для подолання криз. Для прогресивної спільноти очевидно, що спільні дії країн допомагають швидше та ефективніше реагувати на виклики, важливо встановлювати чіткі правила, щоб гроші використовувалися правильно. Серед важливих інсайтів цього кейсу й такий: інвестиції в майбутнє на кшталт зелених технологій чи цифровізації роблять економіку стійкішою.

…Тема спільних запозичень є джерелом суперечок у багатьох країнах, особливо в “бережливих”. Наприклад, у Фінляндії це питання поляризує суспільство та політичний ландшафт. Консерватори та євроскептики критикують уряд, звинувачуючи його в тому, що він ставить інтереси ЄС вище за національні. Громадяни, які не підтримують ідею спільного боргу, починають сумніватися в доцільності глибшої євроінтеграції, що посилює євроскептичні настрої. Водночас такі успішні програми як NextGenerationEU показують вигоди від спільних дій, що зміцнює позиції проєвропейських партій і політиків. Участь у спільних запозиченнях часто ставить питання про межу між національною автономією і європейською солідарністю, впливаючи на внутрішню бюджетну політику.

Тетяна Вікторова