Війна Росії проти України, загрози Китаю Тайваню, а також гучні заяви Дональда Трампа щодо Гренландії, Панамського каналу та Канади змушують міжнародну спільноту замислитися над тим, чи не стоїть світ на порозі нового етапу імперіалізму. Світові ЗМІ активно коментують цю ситуацію, порівнюючи її з епохою XIX століття, коли колоніалізм та експансіонізм визначали геополітичний порядок.
Сучасна боротьба за сфери впливу виглядає дещо інакше, але її природа залишається тривожно знайомою. Економічний тиск, територіальні претензії та силова політика великих держав все більше стають інструментами міжнародної гри. Європейська преса підкреслює, що нинішній розклад сил може поставити під загрозу глобальну стабільність, а старі імперіалістичні підходи знаходять нове обличчя у XXI столітті.
Expresso – Португалія. Європа має дати відсіч територіальним апетитам великих держав, – таку думку висловлює на сторінках лісабонського тижневика Expresso історик Руї Тавареш:
«XXI століття для Трампа, Путіна (і Сі Цзіньпіна) схоже на вік XIX-го. Хіба цього разу Велика гра розгортається в Арктиці. Це – світ, яким керують чоловіки, які стверджують, що не вірять у глобальне потепління, але насправді розраховують на те, що з таненням льодів – а тануть вони стрімко! – їм відкриються нові маршрути та доступ до нових покладів корисних копалин.
… Якщо малі та середні країни не дадуть зрозуміти, що налаштовані рішуче, то ревізіоністські наддержави проковтнуть їх із тельбухами. Ні, Сполучені Штати Трампа не є союзником Данії чи Європи. Але Європа безсила лише в тому випадку, якщо вона сама цього хоче».
El País – Іспанія. Мадридська El País закликає Європу згуртуватися і чинити опір:
«Європейцям слід уникати односторонніх переговорів із Трампом – у такому разі їхні позиції будуть лише ослаблені, навіть якщо при цьому їм вдасться отримати тимчасову перевагу. Новообраний президент США має намір скасувати НАТО та обеззброїти інститути ЄС на міжнародній арені з метою ліквідації всієї стратегічної автономії Європи – у переслідуванні цієї мети він єдиний з Кремлем. Він знає, що саме імперія правил і законів, якою є Євросоюз, може зупинити тих, хто ігнорує міжнародне право.
… В односторонньому порядку піти на зворотний перед лицем цієї нової імперської ідеї – справа порожня і безглузда. Майбутнє Євросоюзу зможе бути гарантовано лише єдністю всіх 27 країн співтовариства, а також чинними інститутами та
договорами».
Nepszava – Угорщина. Висловлювання Трампа про поглинання Гренландії і Панамського каналу не обіцяють нічого хорошого, – попереджає будапештська Nepszava:
«Найбільша небезпека полягає в тому, що божевільні ідеї стають само собою зрозумілою частиною публічного дискурсу.
…Ненависть майже непомітно вселяється у душі людей. Ідея тріумфалізму – здобуття перемоги над іншими – цілком може стати привабливою для широких мас. Політики США, замість того, щоб одностайно відкинути цю заяву [Трампа], в особі республіканців суперничають у тому, хто зможе відважити найкращий комплімент мілітаристській пропозиції ‘президента світу’. З історичного досвіду ми знаємо, що нічого хорошого це не призводить».
Zeit Online – Німеччина. На думку колумніста порталу Zeit Online Міхаеля Туманна, тут простежується чітка тенденція:
«Розмір території знову стає мірилом успіху тієї чи іншої країни та нації. А економіка та армія – засобами його безперервного розширення. …Для таких правителів, як Путін і Трамп, головне – це «териториметр», тобто квадратні кілометри на карті, пов’язані з питанням: «А у кого більше?». Відповідь: «У Володимира Путіна».
Однак у 2014 році той відновив гонку завоювань та анексій. Якщо зараз і Трамп піде тій самій логіці, то настане нова глобальна епоха імперіалізму. І схожа вона буде, хай і не повністю, з XIX століттям, коли великі європейські держави боролися за нові і нові території по всьому світу і займалися колонізацією чужих континентів».
Le Monde – Франція. Дональд Трамп запропонував перейменувати Мексиканську затоку на Американську. Для втілення цієї ідеї в життя буде розгорнуто боротьбу навколо онлайн-платформ і опублікованих на них географічних карт, – попереджає у своїй статті для паризької Le Monde географ Фредерік Жиро:
«Мабуть, ні від кого не вислизнуло те, що територіальні претензії Дональда Трам з боку його союзника Ілона Маска на платформи, що працюють за принципом загального доступу та колективного редагування, зокрема на Вікіпедію, яка може завадити досягненню цілей обраного президента у сфері знань – у тому числі колективних.
…Так, в авангарді всеосяжного імперіалістичного проєкту, що може мати незмірні наслідки, йде топоніміка – наука про географічні назви, і якщо ставитися до неї серйозно, то вона може бути важливим попереджувальним сигналом».
