“Мобілізувати військовослужбовців ТЦК неможливо”: Роман Істомін пояснив як працює система переведень
Дії територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) регулярно викликають гучні дискусії й масове обурення серед українців. У суспільстві все частіше лунають звинувачення: мовляв, саме військові ТЦК повинні першими йти на фронт, адже вони — військовослужбовці, багато з них молоді, міцні й, на думку обивателя, цілком боєздатні. На цьому тлі фраза «А чому не вони?» стала символом недовіри, яка охопила багатьох громадян, котрих торкнулися хвилі мобілізації. На цьому тлі майор Роман Істомін, начальник групи комунікацій Полтавського обласного ТЦК, докладно пояснив, як працює система переведень, чому неможливо мобілізувати тих, хто вже служить, і в яких випадках військовослужбовці ТЦК дійсно не можуть бути відправлені на фронт.
Як зазначив Істомін, в Україні згідно з рішенням Головнокомандувача ЗСУ здійснюється перевірка комплектування ТЦК та СП особовим складом з бойовим досвідом. За його словами, військовослужбовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки без бойового досвіду та відповідних обмежень за станом здоров’я будуть направлені для проходження військової служби у частинах, що виконують завдання в районах ведення бойових дій. Істомін наголосив, що на їхні посади призначатимуть осіб, які отримали поранення, контузії та відповідно до свого стану здоров’я не можуть виконувати обов’язки в бойових підрозділах.
Він підкреслив, що майже 70% військовослужбовців ТЦК та СП вже мають бойовий досвід. За його словами, близько половини усього особового складу цього підрозділу — це захисники й захисниці, які отримали поранення чи контузії під час бойових дій. Він додав, що в період з 2022 по 2025 рік здійснено заміну (ротацію) всіх керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як повідомив Істомін, до ТЦК та СП на військову службу після рішення ВЛК направляють воїнів, стан здоров’я яких не дозволяє їм виконувати завдання у бойових бригадах. Він зазначив, що в Полтавській області таких близько 90 відсотків. За його словами, це чоловіки, яких військово-лікарські комісії визнали придатними до військової служби в ТЦК та СП — по-старому, обмежено придатними. Він пояснив, що вони прийшли на місце тих, які були визнані повністю придатними до військової служби й переведені до бойових частин. Решта 10 відсотків — це ті, хто має підстави на звільнення, чоловіки після 55 років та фахівці дефіцитних спеціальностей.
Істомін наголосив: якщо ви зустрічаєте військового ТЦК на вулиці, то це майже стовідсотково людина, яка або вже воювала й зазнала поранення, або має обмеження за станом здоров’я, через що не може воювати. Він підкреслив, що абсолютно здорова людина не може служити в ТЦК або перевестися до нього, навіть якщо має статус учасника бойових дій — тільки на підставі рішення ВЛК.
Він також пояснив, що до бойових бригад не можуть бути переведені працівники ТЦК та СП, тобто цивільні особи, які працюють у більшості військових частин, оскільки вони не є військовими. Істомін уточнив, що 20% персоналу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки — це цивільні особи, більшість з них жінки. За його словами, вони не військовослужбовці, а працівники Збройних Сил України.
Він додав, що військовослужбовців-жінок це поки що також не стосується, якщо тільки вони не виявлять бажання перевестись до бойового підрозділу. Істомін підкреслив, що в Україні наразі немає примусової мобілізації осіб жіночої статі і, відповідно, станом на тепер не ставиться питання стосовно переведення військовослужбовиць з ТЦК до бойових бригад.
Істомін наголосив: називати військовослужбовців ТЦК працівниками, як це часто роблять, неправильно. І вже зовсім неправильно, як підкреслив він, казати «мобілізація працівників ТЦК», що також можна зустріти у медіа. Істомін заявив, що переведення військових і мобілізація цивільних — це абсолютно різні процеси. Він підкреслив: мобілізувати військовослужбовців ТЦК неможливо, бо вони вже мобілізовані або служать за контрактом.
Він також зазначив, що не всі військовослужбовці можуть виконувати завдання з оповіщення. За його словами, хтось психічно стійкіший, а хтось підходить до командира й каже: «Я не можу». Істомін пояснив, що командир розуміє — це не просто відмова, а людина дійсно не витримує. Тоді їй ставлять інші завдання — наприклад, ходити в наряди.
Істомін також зауважив: якщо ситуація під час розмови з людиною, яку просять пред’явити військово-облікові документи, стає агресивною, то пояснення, що військовослужбовець уже воював, зазнав поранення і був переведений у тиловий підрозділ, часто вже не має значення. Він наголосив, що у таких випадках, коли людина просто налаштована на конфлікт, пояснювати будь-що абсолютно марно — ніяка відповідь її поведінки не змінить.
За словами Істоміна, у Положенні про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки сказано, що ТЦК та СП — це «орган військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації». Він пояснив, що в ідеалі, на ТЦК мали б покладатися функції складання адмінпротоколів про притягнення до відповідальності за ухилення від служби. Однак на ТЦК та СП покладають завдання забезпечувати виконання цього законодавства усіма доступними методами і засобами в межах чинного законодавства.
Він також зазначив, що військовослужбовці ТЦК, які пройшли горнило війни, не мали б примушувати громадян ставати до захисту своєї країни, не повинні були б пояснювати необхідність робити це і не мали б виправдовуватись та чути образи на свою адресу, але так є.
Він підкреслив: мобілізація — це загальнодержавний процес, і завдання переконувати і примушувати мають органи влади, місцевого самоврядування, роботодавці та правоохоронці. Але, за його словами, саме ТЦК та СП отримують від держави завдання поповнити Сили оборони України особовим складом і, виходить, забезпечують виконання законодавства з питань військової служби шляхом не лише складання адмінпротоколів.
