Середньомісячні витрати на утримання одного ув’язненого в Україні становлять 14 165 грн, що є вдвічі більшим показником за мінімальну заробітну плату в країні
Зростання витрат на утримання ув’язнених в Україні є важливим сигналом про фінансовий стан пенітенціарної системи та її навантаження на державний бюджет. Ці витрати, що суттєво перевищують мінімальну заробітну плату, викликають низку питань щодо ефективності використання державних коштів та забезпечення умов перебування ув’язнених. Фінансові показники, пов’язані з утриманням засуджених, відображають не тільки забезпечення їхніх базових потреб, а й великий обсяг витрат на утримання персоналу, що обслуговує кримінально-виконавчу систему. Така ситуація підкреслює необхідність більш глибокого аналізу, оскільки значна частина державного бюджету витрачається на функціонування цієї системи, яка має безпосередній вплив на забезпечення прав і умов утримання ув’язнених.
Середньомісячні витрати на утримання одного ув’язненого в Україні становлять 14 165 грн, що є вдвічі більшим показником за мінімальну заробітну плату в країні. Про це повідомив адвокат, заслужений юрист України Володимир Богатир.
“Розмір мінімальної місячної зарплати, який щороку визначається у державному бюджеті України, також зростав, але завжди був меншим за витрати на утримання ув’язнених”, — вважає юрист.
За його словами, з 2016 року витрати на утримання ув’язнених зросли в 3,3 рази – від 4 258 грн на місяць до теперішніх 14 165 грн у 2023 році. Хоча мінімальна зарплата також зростала впродовж цих років, вона завжди залишалася нижчою за витрати на одного ув’язненого. Це може стати приводом для критики системи, адже на перший погляд здається нелогічним, що утримання ув’язненого коштує більше, ніж мінімальна оплата праці громадян.
Основна причина такого розриву полягає в тому, що витрати на утримання ув’язнених включають не тільки забезпечення їхніх потреб, але й фінансування утримання персоналу кримінально-виконавчої служби. Це означає, що значна частина коштів йде на заробітну плату, соціальний захист та інші витрати, пов’язані з роботою працівників пенітенціарної системи.
Володимир Богатир наголосив, що левова частка бюджету, виділеного на цю сферу, спрямована саме на видатки споживання, що включають зарплати та інші поточні витрати. У держбюджеті на 2024 рік за програмою “Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України” загальний і спеціальний фонди разом становлять 8,7 мільярда гривень, з яких 99,5% становлять саме такі видатки.
Що цікаво, у порівнянні з 2023 роком, видатки на оплату праці за бюджетною програмою зросли на 1,18 мільярда гривень, або на 24%, тоді як мінімальна зарплата в Україні зросла лише на 6% (з 6 700 до 7 100 грн). Такий розрив у темпах зростання піднімає питання про збалансованість і справедливість бюджетного фінансування, а також про ефективність управління державними коштами.
Окрім цього, варто звернути увагу на те, що, попри високі витрати на утримання ув’язнених, пенітенціарна система в Україні залишається об’єктом критики через умови утримання засуджених, недостатню кількість реабілітаційних програм та низький рівень соціалізації тих, хто виходить на свободу. Це свідчить про необхідність реформи системи не лише на фінансовому, але й на структурному рівні, щоб досягти більш ефективного використання ресурсів і забезпечити належний рівень підготовки засуджених до повернення в суспільство.
Таким чином, поточний стан витрат на утримання ув’язнених в Україні є показником того, що система потребує комплексного перегляду. Високі витрати на утримання, значна частка яких спрямована на обслуговуючий персонал, ставлять питання про ефективність роботи кримінально-виконавчої служби і про можливості покращення цієї системи з метою більш раціонального використання бюджетних коштів та забезпечення гідних умов для засуджених.
