Державний бюджет-2026: дисбаланс між обороною, соціальними потребами та політичними амбіціями

Верховна Рада ухвалила Державний бюджет на 2026 рік, який сформував складну фінансову карту країни, поєднуючи воєнні, соціальні та економічні потреби. Попри зростання доходів та збільшення витрат на освіту, охорону здоров’я та соціальні виплати, документ продемонстрував помітний дисбаланс між реальними потребами країни та політичними пріоритетами. При цьому найгострішим питанням стало збільшення фінансування народних депутатів при одночасній відсутності підвищення зарплат військовим, що загострює суспільне відчуття несправедливості та ставить під сумнів логіку і ефективність державного управління у воєнний час.

Держбюджет-2026: доходи та видатки

3 грудня Верховна Рада ухвалила Державний бюджет на 2026 рік, за який проголосували 257 депутатів. Основний блок підтримки сформувала фракція «Слуга народу» з 193 голосами, доповнивши їхні голоси невеликими групами, які раніше належали до різних політичних проєктів — «За майбутнє», «Довіра», «Відновлення України» та «Платформа за життя та мир». При цьому «Голос» підтримав бюджет лише символічно — «за» проголосував лише один депутат. Цей альянс фактично сформував нову «бюджетну коаліцію», яка дозволила прийняти ключовий фінансовий документ.

Водночас опозиційні сили залишилися осторонь: «Європейська Солідарність» і «Батьківщина» не дали жодного голосу, підкреслюючи недосконалість, несправедливість документа та наявність в ньому корупційних ризиків. У результаті ухвалення Держбюджету відбило нову політичну конфігурацію у парламенті, де рішення про фінансові пріоритети країни визначаються не класичними партійними блоками, а більш гнучкими групами, здатними консолідуватися навколо стратегічних документів.

Основний фінансовий документ України на 2026 рік сформував складну структуру фінансових потоків, в якій окремі напрями та пріоритети переплітаються з об’єктивними обмеженнями воєнного часу. Загальний обсяг доходів Державного бюджету після доопрацювання до другого читання складає 2 трлн 904,6 млрд грн, що на 402 млрд грн більше, ніж у 2025 році. Основна частина власних доходів формується за рахунок ПДВ з імпорту, податку на доходи фізичних осіб з військовим збором, ПДВ з вироблених в Україні товарів і послуг, податку на прибуток банків, підприємств та акцизних зборів. При цьому структура доходів демонструє одночасне збільшення надходжень і збереження певного розподілу між джерелами, що дозволяє оцінювати його як результат прагнення забезпечити стабільність податкової бази в умовах непередбачуваних економічних коливань.

Водночас видатки Державного бюджету в 2026 році заплановані на рівні 4 трлн 824,1 млрд грн, що на 121,2 млрд грн більше за обсяг видатків 2025 року. Значна частка коштів, а саме 2 трлн 807,1 млрд грн, призначена на оборону та безпеку, що формує 27,2% від прогнозованого ВВП. Однак при детальному порівнянні з поточним роком видно, що закладена сума відповідає показнику 2025 року на момент подання бюджету, тоді як восени Верховна Рада додатково збільшила оборонні видатки 2025 року ще на 300 млрд грн. Отже, у реальному вимірі фінансування оборони у 2026 році буде меншим, ніж у поточному, що створює певні обмеження для підтримки військової техніки та ресурсів у необхідному обсязі.

Невід’ємною частиною Держбюджету є соціальна складова – уряд заклав підвищення соціальних стандартів, що стало першим таким рішенням після 2023 року. Прогнозоване зростання споживчих цін на 9,9% лягло в основу розрахунку нового прожиткового мінімуму: для однієї особи він становитиме 3209 грн, для дітей до 6 років — 2817 грн, для дітей від 6 до 18 років — 3512 грн, для працездатних осіб — 3328 грн, для осіб, які втратили працездатність — 2595 грн, а для осіб, які втратили працездатність на територіях радіоактивного забруднення за рішенням суду — 1600 грн. При цьому середня заробітна плата у 2026 році прогнозується на рівні 30 032 грн (+4146 грн у порівнянні з 2025-м роком), однак такий розмір зарплати отримують далеко не всі українці.

Крім того, прогнозовані макроекономічні показники Держбюджету передбачають зростання реального ВВП на 2,4%, а номінального — до 10,309 трлн грн, тоді як інфляція (грудень до грудня) очікується на рівні 9,9%. Показник відношення державного та гарантованого боргу до ВВП складе 106%, що сигналізує про високу заборгованість держави та залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Також згідно з Держбюджетом на 2026 рік, соціальна політика та демографічні виплати отримали значне фінансування. Видатки на соціальний захист становлять 468,5 млрд грн, включаючи трансферт Пенсійному фонду в розмірі 251,3 млрд грн, що передбачає щорічну індексацію пенсій з 1 березня.

Для підтримки вразливих категорій населення виділено 133,5 млрд грн, включно з базовою допомогою, підтримкою внутрішньо переміщених осіб, пільгами та субсидіями, а також програмами підтримки сімей із дітьми, які включають підвищення одноразових виплат при народженні та запровадження нових щомісячних виплат для догляду за дітьми до трьох років. Водночас закладаються видатки на підтримку осіб з інвалідністю та на загальнонаціональні соціальні послуги, що дозволяє створювати базу для більш адресного надання допомоги, включно з Центрами життєстійкості та стаціонарним доглядом для ВПО.

Реагуючи на тривалі обурення освітян — передбачене також підвищення зарплат вчителям на 30% із 1 січня 2026 року та ще на 20% з вересня формує середньомісячну оплату праці вчителя на рівні 25 037 грн у вересні-грудні, що стало наслідком значного приросту фінансування — на 40 млрд грн порівняно з першим читанням. Однак є сумніви щодо фактичного виконання цих обіцянок, оскільки уряд неодноразово переносив строки підвищення зарплат, що породжує недовіру до гарантій, закладених у Держбюджеті.

Додатково 14,4 млрд грн передбачено на харчування школярів, поступове розширення охоплення якого з 1 січня стосується початкових класів по всій країні, а з 1 вересня — середньої школи, проте навіть у цьому випадку існують ризики неузгодженості з регіональними логістичними можливостями.

Соціальна підтримка громадян передбачає майже 470 млрд грн. Значна частина цих коштів спрямована на підтримку сімей з дітьми — 24,5 млрд грн на підвищення одноразових виплат при народженні до 50 тисяч грн та щомісячну допомогу на догляд до 7 тисяч грн, що формально виглядає як відповідь на демографічні виклики.

Водночас ветеранська політика передбачає фінансування на рівні 19 млрд грн, що на 6,3 млрд більше порівняно з 2025 роком, але навіть у цьому випадку головна частина коштів спрямована на компенсації житла ветеранам з інвалідністю та створення ветеранських просторів, залишаючи поза увагою більш масштабні соціальні й реабілітаційні потреби ветеранів, зокрема медичне та психологічне забезпечення.

Приріст фінансування для сектору охорони здоров’я — до 258,6 млрд грн, збільшення майже на 39 млрд грн — передбачає розвиток програми медичних гарантій, безкоштовних ліків, реабілітації та кардіохірургії, а також запуск нового скринінгу для громадян віком від 40 років, що є продовженням обіцянок, даних ще у 2021 році. Проте частина цих ініціатив має популістський характер і не відповідає нагальним потребам фронту та ефективності медичної системи в цілому.

Демографічні програми передбачають витрати у 24,5 млрд грн, включаючи допологову та післяпологову підтримку, підвищені одноразові та щомісячні виплати при народженні дитини, нові програми підтримки дітей віком до трьох років, а також підтримку учнів шкільного віку, зокрема через «Пакунок школяра».

Економічна підтримка, загальною сумою 51,8 млрд грн, включає фонд розвитку підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 %», фонди інновацій, програми підтримки бізнесу та енергетичної ефективності, а також американсько-український інвестиційний фонд відбудови. Житлова політика передбачає фінансування у 47 млрд грн на програми «єОселя», житло для ВПО, компенсації ветеранам, програми «HOME» та енергоефективності. Агропромисловий комплекс отримує 14,1 млрд грн, включаючи дотації, страхування, підтримку фермерів та розмінування сільськогосподарських земель.

Трансферти місцевим бюджетам плануються на 283,9 млрд грн, зокрема на оплату праці педагогів, додаткові та базові дотації, субвенції на харчування дітей, освіту, охорону здоров’я та соціальний захист. Публічні інвестиції загальною сумою 111,5 млрд грн спрямовані на транспорт, енергетику, охорону здоров’я, освіту і науку, муніципальну інфраструктуру та соціальну сферу, що дозволяє простежити комплексний підхід до збереження функціонування державних систем.

При цьому курс гривні до долара закладено на рівні 45,7 грн/$ у 2026 році, до євро — 49,4 грн/€, проте цей розрахунковий курс не впливає на валютно-курсову політику Національного банку України.

Слід зазначити, що фінансування соціальних виплат і дефіциту Держбюджету-2026 залежить від міжнародної допомоги на суму $44 млрд, при цьому джерела для $18 млрд поки що не визначені. Це означає, що навіть з ростом доходів державі доведеться шукати додатково понад $45 млрд, щоб закрити розрив між видатками та надходженнями. Загальна потреба у зовнішній підтримці оцінюється у 2 трлн 79 млрд грн, і уряд планує покривати її за рахунок ресурсів від Світового банку, ЄС, Великої Британії, МВФ та країн «Великої сімки».

У такій ситуації виконання Держбюджету стає критично залежним від готовності міжнародних партнерів надати кошти вчасно та в повному обсязі, що створює високий ризик фінансової нестабільності України у наступному році.

Бюджетні перекоси: куди ще підуть гроші й хто лишився поза увагою уряду

У Державному бюджеті на 2026 рік відчутно проглядаються пріоритети, які визначаються урядом і парламентом. Резервний фонд, збільшений до 54,5 млрд грн, фактично слугує джерелом фінансування сезонних соціальних програм, «Національного кешбеку», «зимової тисячі» та інших популістських ініціатив, які викликають критику суспільства щодо раціональності витрат держави.

Крім того, як зазначає ряд нардепів, в Держбюджеті виділено 4 млрд грн на «стратегічні комунікації», включно з програмою створення «1000 годин українського контенту», та 2 млрд грн – на національний телемарафон. Також підняли видатки на Офіс Президента, ДБР, Генпрокуратуру. Все це можна розцінити як політичне, а не економічно обґрунтоване виділення державних коштів. Така конфігурація видатків підсилює враження дисбалансу: значні кошти виділяються на програми, які приносять політичний ефект і широке визнання серед населення, тоді як фінансування реальних потреб військових та стратегічних оборонних проєктів залишається обмеженим.

Однак одним з найгостріших і найобговорюваніших аспектів ухваленого Державного бюджету на 2026 рік стало різке збільшення фінансування діяльності народних депутатів, яке спричинило масове суспільне обурення. Згідно з ухваленим документом, щомісячне забезпечення кожного депутата зросло на 120 тисяч гривень і тепер становить 200 тисяч гривень, при цьому компенсації витрат на виконання депутатських повноважень збільшено з однієї до трьох місячних зарплат.

Як вважають законодавці, додаткові кошти, призначені на утримання громадських приймалень, юристів, відрядження та забезпечення законодавчої діяльності, мають підвищити ефективність роботи парламентарів, але в умовах обмеженості ресурсів та війни ця стаття витрат виглядає кричущою і несправедливою.

Проте Держбюджет містить очевидний дисбаланс між розподілом коштів для депутатів та реальними потребами українських військових, які перебувають на передовій і щодня ризикують життям. На нардепів гроші знайшлися, а на зарплати військовим – ні. У 2026 році не передбачене підвищення їхніх зарплат. Член Комітету ВР з питань нацбезпеки та оборони Олександр Федієнко заявив, що умовне підвищення на 5 тисяч гривень всім військовим потребувало б понад 5 млрд грн. Проте, як виявилося, у держави їх немає. При цьому голова бюджетного комітету Роксолана Підласа «заспокоїла» тим, що Верховна Рада «планує» розглянути можливість підвищення зарплат військових у 2026 році після того, як буде забезпечено фінансування дефіциту Державного бюджету.

Така ситуація створює ефект цинічного пріоритету: гроші, які могли б істотно підвищити мотивацію та соціальний захист військових, направляються на підтримку парламентської інфраструктури і забезпечення високих виплат депутатам.

Відсутність передбаченого підвищення грошового забезпечення військовослужбовців у Державному бюджеті на 2026 рік викликала різку хвилю критики серед захисників України. Дмитро Биков, військовослужбовець ЗСУ та виконавчий директор ГО «Інститут геополітичного виміру», наголосив: «Депутати, розподіляючи «хотілки» у соціальній сфері й отримуючи щомісячні 200 тисяч гривень, одночасно жертвують потребами фронту, спрямовуючи бюджетні кошти на політичні інтереси і підготовку до виборів, не беручи до уваги моральний аспект цього рішення».

Українська військовослужбовиця та волонтерка Ярина Чорногуз вважає, що забезпечення військових не збільшується вже четвертий рік поспіль, навіть попри постійну увагу ЗМІ та численні заклики експертів і громадськості. Вона наголошує, що під час реальної загрози для міст, наприклад, Мирнограда, коли нестача військових є критичною, Верховна Рада проголосувала за бюджет без підвищення базового грошового забезпечення, що ставить під сумнів компетентність поточного складу парламенту у визначенні пріоритетів державних витрат.

Військовослужбовець Ігор Луценко додає до критики конкретні економічні аргументи: реальне грошове забезпечення військових з 2023 року фактично зменшилося на четвертину, якщо врахувати інфляцію, яка за офіційними даними за 2023–2024 роки перевищила 17%. За його підрахунками, тоді як середня зарплата в країні зросла приблизно удвічі, базова оплата праці солдатів залишилася незмінною, що означає фактичне зниження рівня їхнього доходу як в абсолютних показниках, так і у порівнянні з цивільними громадянами. Луценко підкреслює, що це не просто фінансова невідповідність, а системна проблема, яка демотивує військових і створює відчуття ігнорування їхніх потреб державою.

Отже, Держбюджет-2026 демонструє складний дисбаланс між амбіціями уряду і законодавців, соціальними зобов’язаннями та зовнішньою залежністю держави. Зростання доходів та видатків створює видимість стабільності, проте реальні пріоритети фінансової політики викликають сумніви. Виконання Держбюджету продовжує бути критично залежним від готовності міжнародних партнерів надати кошти вчасно та в повному обсязі, що створює високий ризик фінансової нестабільності України у наступному році.

Основний фінансовий документ на 2026 демонструє те, що він не має логічного економічного чи соціального обґрунтування, чим знову породжує невдоволення в суспільстві. Держбюджет також ставить під сумнів здатність уряду і парламенту визначати справжні пріоритети в умовах війни, коли кожна гривня повинна бути спрямована на оборону та критично важливі соціальні потреби, а не на інтереси політиків.

Те, що в ньому не передбачили підвищення зарплат військовим, є відвертою зневагою до тих, хто щодня захищає нашу країну. Саме військові своїми величезними зусиллями тримають її на ногах, а не «слуги народу». Ігнорування потреб фронту в умовах війни є не просто несправедливим, а небезпечним для держави і народу.