В Україні розробляється нова стратегія підтримки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

З початком повномасштабного вторгнення в Україні питання захисту дітей набуло особливої актуальності. Війна не лише зруйнувала міста і домівки, а й позбавила тисячі дітей можливості жити у стабільних та безпечних умовах. Багато з них втратили батьків або опинилися в таких життєвих обставинах, коли батьки більше не могли піклуватися про них належним чином.

Відповідно до статистичних даних проєкту “Моніторинг потреб та підтримка дітей в умовах війни”, проведеного Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), на початку російського вторгнення в Україні було понад 67 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Ця цифра показує не тільки масштаби проблеми, але й необхідність рішучих дій з боку суспільства та держави.

Діти, які потрапляють у складні життєві обставини, особливо потребують уваги, підтримки та любові. Суспільство має активніше вести діалог про попередження сирітства, в тому числі соціального сирітства, яке часто виникає внаслідок бідності, насильства в родині чи інших кризових ситуацій. Також важливо поширювати інформацію про сімейні форми виховання, оскільки дитина, яка зростає в прийомній родині або дитячому будинку сімейного типу, має більше шансів на щасливе життя, ніж та, яка перебуває в інтернаті. Тема реформи інституційної системи виховання дітей, яка зараз активно обговорюється в Україні, є ключовою для забезпечення їхнього майбутнього.

Інтернати: вирішення проблеми чи її поглиблення?

Інтернати завжди були контраверсійною темою. З одного боку, це місце, де діти отримують їжу, дах над головою та освіту. Проте, на соціальному рівні, інтернат не може дати дитині того, чого вона потребує найбільше – відчуття сімейної турботи та підтримки. Діти, які виростають в інституціях, часто позбавлені емоційного зв’язку, що є основоположним для їхнього розвитку. Інтернати не можуть навчити дитину, як функціонує родина, яка роль батьків у житті, що таке любов, захист і взаємодія.

Вихованці інтернатів часто відчувають ізоляцію, емоційний голод і соціальне відторгнення. Багато з них не тільки мають труднощі з емоційним розвитком та спілкуванням, але й стають жертвами жорстокості, принижень або навіть насильства. В окремих випадках, такі діти можуть потрапляти в кримінальні групи, стати об’єктами експлуатації або навіть торгівлі людьми. Інтернати створюють замкнене середовище, яке ізолює дітей від решти суспільства, позбавляє їх навичок, необхідних для інтеграції в доросле життя.

За даними одного з досліджень, 76% українців вважають інтернатні заклади необхідними. Однак, якби ці люди знали про альтернативні форми сімейного виховання, цей показник міг би значно зменшитися. Варто пам’ятати, що інституційна система – це система минулого, і її необхідно реформувати. 83% опитаних українців визнали, що потрібно радикально переглянути підходи до виховання дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування, оскільки сімейні форми надають дитині значно більше можливостей для розвитку та адаптації.

Європейський досвід: крок до змін

У країнах Європейського Союзу вже давно визнано, що найкращим середовищем для дитини є родина. Дитина повинна рости в оточенні люблячих дорослих, які забезпечать її не лише матеріально, але й емоційно. У зв’язку з тим, що Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС, це відкриває нові можливості для реформування інституційної системи виховання дітей і впровадження європейських підходів.

На сьогоднішній день, за підтримки Європейської комісії, Україна працює над стратегією деінституціалізації, яка передбачає поступове скорочення кількості інтернатних закладів та перехід до сімейних форм виховання. Це рішення є вкрай важливим для збереження людського капіталу та реалізації права кожної дитини на щасливе дитинство в сімейному колі. За даними Єврокомісії, в Україні один з найвищих показників інституціалізації дітей у світі – близько 1,5% всіх дітей проживають в інтернатах. Це означає, що понад 100 тисяч дітей втрачають можливість рости в сімейному середовищі.

Сімейні форми виховання: шлях до гармонійного розвитку

Коли біологічні батьки не можуть забезпечити дитині належного виховання, на допомогу приходять альтернативні форми сімейного виховання.

В Україні існує кілька таких форм, кожна з яких має свої особливості:

1. Усиновлення: коли дитину приймають до сім’ї на правах рідної. Усиновлення дає дитині шанс відчути себе частиною родини, а нові батьки отримують усі права та обов’язки щодо виховання.
2. Опіка та піклування: це встановлення юридичних відносин між дитиною та дорослими, які забезпечують її розвиток та виховання. Опікуном може стати будь-яка повнолітня особа, яка не має судимостей і здатна виконувати обов’язки з виховання.
3. Прийомна родина: це форма виховання, де прийомні батьки добровільно беруть на себе відповідальність за виховання від 1 до 4 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні родини створюють умови, що максимально наближені до сімейного оточення.
4. Дитячий будинок сімейного типу: коли одна родина приймає до себе більше 5 дітей. Це дозволяє зберегти родинні зв’язки між братами та сестрами і дає дітям можливість виростати разом.
5. Патронатна сім’я: це тимчасова форма виховання, що передбачає догляд за дитиною до трьох місяців, після чого дитину повертають до біологічної родини або передають на усиновлення.

Хто може стати прийомними батьками?

Прийомними батьками може стати працездатна пара або окрема людина, яка має бажання подарувати дитині новий шанс на щасливе життя. Держава підтримує такі родини, забезпечуючи їх фінансовою допомогою, соціальним супроводом і захистом прав дітей-сиріт. Однак, найважливішим є бажання батьків дарувати любов і турботу.

Кількість людей, які бажають стати прийомними батьками, значно зросла після початку війни. Люди приходять з різними мотивами: хтось хоче подарувати дитині нове життя, хтось має власний досвід виховання в прийомних родинах і прагне допомогти іншим дітям. Однак не можна забувати про тривожну тенденцію – деякі люди беруть дітей на виховання, щоб уникнути мобілізації.

З часом, коли сімейні форми виховання стануть більш популярними, ми побачимо, як діти отримають шанс на краще майбутнє.