Докази для майбутньої компенсації: як правильно власникам бізнесу задокументувати завдані збитки

Війна залишає по собі не лише руйнування, а й складну юридичну спадщину, з якою бізнесу доведеться працювати роками. Знищені склади, пошкоджені виробничі лінії, розбиті офіси і втрачені товарні запаси стають частиною великої економічної історії країни. Проте між фактом руйнування і реальною компенсацією лежить тривалий шлях доказування. Від того, наскільки ретельно і професійно задокументовано шкоду, залежить можливість відстояти свої права в судах, міжнародних механізмах відшкодування та переговорах зі страховиками й партнерами.

Координатор напрямку фіксації та оцінки збитків Торгово-промислової палати Олександр Шейко вважає, що кожен зруйнований будинок, пошкоджене підприємство чи спалений склад є доказом у майбутніх судових та компенсаційних механізмах проти держави-агресора. Він зазначає, що практика експертної роботи торгово-промислових палат демонструє: значна частина втрат не може бути повною мірою використана в юридичних процедурах через неправильне або неповне первинне документування. В умовах війни швидкість реагування є важливою, однак не менш важливо діяти професійно, за стандартами доказовості та з високою юридичною перспективою.

Експерт пояснює, що правильне документування шкоди починається з чіткої первинної фіксації події, яка повинна містити точну адресу, дату і час, характер обстрілу або руйнування, а також початковий опис пошкоджень рухомого або нерухомого майна. Він звертає увагу, що така інформація зазвичай міститься у документах служб, які ліквідовують або вивчають місце події, зокрема підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Служби безпеки України та Національної поліції, а в окремих випадках обстеження можуть здійснювати органи місцевої влади.

За його словами, первинні документи формують основу доказової бази, а їхні формулювання та висновки стають підґрунтям для опису обставин при відкритті кримінальних проваджень, ухваленні судових рішень і зрештою можуть опинятися у розпорядженні російських адвокатів. Він застерігає, що в таких документах нерідко трапляються технічні помилки, серед яких використання застарілих або некоректних назв географічних локацій, неправильні назви компаній чи форм власності, а також розмиті формулювання причин подій.

Як приклад він наводить формулювання Державної служби України з надзвичайних ситуацій: “Причина виникнення пожежі – влучання вибухового елемента невстановленого літального апарата, унаслідок якого відбувся вибух із загорянням горючих матеріалів”, і пояснює, що у разі використання такого документа російською стороною шанси української компанії на отримання компенсації можуть істотно знижуватися.

Олександр Шейко підкреслює, що важливою складовою доказової бази є підтвердження наявності на об’єкті товарно-матеріальних цінностей на момент події. У разі знищення товарів на складах такими підтвердженнями можуть бути договори постачання та пов’язані з ними документи, зокрема акти приймання-передавання і товарно-транспортні накладні, а у випадку знищення технологічного обладнання чи інших основних засобів – технічні паспорти та дозволи на експлуатацію.

Окрему увагу він приділяє системній фото- та відеофіксації, яка повинна включати загальні плани для ідентифікації об’єкта, середні плани зон пошкодження та детальні знімки конструктивних елементів, обладнання, інженерних мереж і майна.

Експерт застерігає, що фото без географічної прив’язки, описів і підтвердження часу створення можуть втрачати доказову силу або ставати непридатними для юридичного використання, особливо коли йдеться про документування шкоди, завданої будівлям. Робити висновки щодо ступеня пошкодження споруд і їх придатності для використання мають право лише ліцензовані будівельні експерти.

Олександр Шейко також звертає увагу на необхідність документального підтвердження існування майна та його характеристик до моменту пошкодження. Інвентарні відомості, бухгалтерські документи, технічні паспорти, договори, дані про обладнання і товарні залишки формують основу доказової бази, яка дає можливість підтвердити факт руйнування та обґрунтувати обсяг збитків. Додаткової ваги матеріалам, за його словами, надають довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій, поліції, військових адміністрацій і належно оформлені свідчення очевидців.

Після події, що призвела до пошкодження або знищення майна, він рекомендує проводити позапланову інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та витратних матеріалів з оформленням результатів відповідним протоколом і, за потреби, списанням активів з балансу підприємства. Такі документи, як зазначає експерт, також належать до первинних і використовуються на наступних етапах документування шкоди.

Ключовим фактором Шейко називає стандартизовану експертну фіксацію пошкоджень, пояснюючи, що експертні огляди, оформлені відповідно до методичних вимог, перетворюють розрізнені фото і довідки на системний доказовий пакет, придатний для використання у судових процесах, міжнародних компенсаційних механізмах та процедурах відшкодування. За його спостереженнями, компанії, які документують втрати системно і професійно, мають значно сильніші позиції у подальших юридичних процедурах.

Олександр Шейко звертає увагу, що пакет первинних документів або експертний висновок про фіксацію та обсяг шкоди є не завершенням процесу, а юридичним інструментом, який відкриває для компанії низку можливостей. Він пояснює, що належно сформований і верифікований пакет документів дозволяє перейти від констатації втрат до системного захисту майнових інтересів у правовому полі.

Такі документи, за його словами, використовуються у судових процедурах в Україні, зокрема в господарських та адміністративних справах, спорах зі страховими компаніями, контрагентами або органами влади, а також у процесах, пов’язаних із підтвердженням обставин непереборної сили. Він зазначає, що наявність незалежного експертного документа посилює позицію підприємства та зменшує ризик оскарження фактів руйнування або обсягу збитків.

Окремим напрямом він називає використання експертних висновків у міжнародних компенсаційних механізмах. Стандартизовані документи, підготовлені за участю торгово-промислових палат чи інших уповноважених експертних установ, формують доказову базу для майбутніх позовів проти держави-агресора, участі у міжнародних фондах відшкодування та спеціальних реєстрах збитків. Без належної фіксації, пояснює експерт, такі втрати випадають з процесу міжнародного стягнення.

Він також підкреслює значення систематизованих документів для внутрішнього управління компанією, оскільки вони використовуються для обґрунтування списання або консервації активів, ухвалення рішень щодо відновлення чи релокації виробництва, залучення фінансування, ведення переговорів з інвесторами та донорами. Документально підтверджений масштаб шкоди, за його оцінкою, дає бізнесу можливість діяти прогнозовано й аргументовано навіть за умов високої невизначеності.

Підсумовуючи, Олександр Шейко зазначає, що компанії, які формують повні та професійні пакети доказів, отримують реальні інструменти для захисту своїх прав, отримання компенсацій і відновлення діяльності. В післявоєнний період такі документи стануть основою економічної справедливості та відповідальності держави-агресора за завдані збитки.