У Верховній Раді пропонують модернізувати хрущовки: чому експерт розкритикував цю ідею

Старі хрущовки багато років розглядали як житловий фонд, який потребує поступового виведення з експлуатації, знесення або повної заміни через зношені конструкції, застарілі комунікації та невідповідність сучасним вимогам до комфорту. Раніше в Україні неодноразово говорили про оновлення таких районів через демонтаж старих будинків і будівництво нового житла, однак тепер підхід зміщується в інший бік: у Верховній Раді пропонують не зносити хрущовки, а модернізувати їх через добудову одного або двох поверхів.

У Верховній Раді готують нові правила, за якими старі хрущовки можуть модернізувати через надбудову одного або двох додаткових поверхів. Такий підхід подають як спосіб оновити житловий фонд без повного знесення будинків і масштабної перебудови цілих районів.

Плани оновлення застарілого житлового фонду в Україні потребують технічних розрахунків, оцінки стану мереж і зрозумілої фінансової моделі, оскільки будинки радянського періоду часто мають зношені комунікації, обмежений ресурс конструкцій та інфраструктуру, розраховану на іншу кількість мешканців. На цьому тлі пропозиція дозволити надбудову одного або двох поверхів у хрущовках викликала критику з боку експерта з ЖКГ, тарифів та комунального господарства Олега Попенка, який сумнівається, що така ідея підготовлена з урахуванням реальних можливостей міст.

За задумом авторів ініціативи, додаткові поверхи мали б стати частиною реконструкції старих багатоквартирних будинків, які десятиліттями експлуатувалися без повного оновлення. Однак Попенко вважає, що за цією пропозицією бракує ключового — розуміння, чи витримають наявні мережі збільшене навантаження.

Олег Попенко звертає увагу на те, що в обговоренні надбудови поверхів майже не видно відповіді на базове питання: звідки взяти додаткові ресурси для електропостачання, тепла, води та каналізації. На його думку, така модернізація не може обмежуватися архітектурною ідеєю, бо кожна нова квартира означає додаткове споживання і додатковий тиск на інженерну інфраструктуру.

«Ніхто із депутатів не розуміє і не знає і не хоче знати, де взяти додаткові потужності для подання електроенергії, тепла, води на ці поверхи», – вважає експерт.

Будинки, які зводилися як малоповерхова типова забудова, отримували інженерні системи під конкретну кількість квартир, мешканців і побутових навантажень. Якщо до такого будинку додати ще один або два поверхи, збільшується споживання електроенергії, води й тепла, а також навантаження на каналізаційні системи, прибудинкову територію та внутрішньобудинкові комунікації.

Попенко наголошує, що без капітального ремонту мереж така реконструкція виглядає сумнівною. За його оцінкою, для оновлення всіх типів комунікацій можуть знадобитися мільярди гривень, однак у публічному обговоренні ініціативи немає чіткої відповіді, хто має фінансувати такі роботи та в якому обсязі.

У позиції експерта окреме місце займає вартість модернізації, оскільки надбудова поверхів потягне за собою витрати за межами будівельних робіт на даху чи фасаді. Потрібні перевірка фундаментів, оцінка несучих конструкцій, посилення інженерних систем, ремонт тепломереж, водогонів, електричних потужностей і, можливо, зміна внутрішніх комунікацій будинку.

Попенко вважає, що без таких розрахунків ідея залишається невдалою. Його критика спрямована на те, що про додаткові квартири говорять значно більше, ніж про вартість підготовки будинку до такого навантаження.

Експерт також пов’язує ініціативу з інтересом будівельного ринку, оскільки надбудова старих будинків може створити додаткові площі для продажу у вже сформованих районах. У його оцінці така логіка виглядає проблемною, якщо рішення ухвалюють без повного технічного аудиту й без гарантій для мешканців старих будинків.

Попенко порівнює український підхід і практикою інших країн, зауважуючи:

«Коли в цивілізованих країнах кількість поверхів у житлових будинках намагаються не підвищувати, то в Україні чого не зробиш для забудовників».

Після заяв про можливу надбудову хрущовок відкритими залишаються кілька практичних питань: хто оплачуватиме капітальний ремонт мереж, як перевірятимуть несучу здатність будинків, чи отримуватимуть мешканці гарантії безпеки та як визначатимуть будинки, придатні для реконструкції. Без відповідей на ці питання, за логікою Попенка, ініціатива виглядає як рішення, запропоноване раніше, ніж проведені необхідні розрахунки.