Другий за порядком, шостий за номером: чому відкриття нового переговорного кластера з ЄС є добрим сигналом, але не знімає головних проблем

14 липня Україна зробила ще один формальний крок на шляху до членства в Європейському Союзі. Після відкриття в червні першого переговорного кластера «Основи» міжурядова конференція ЄС відкрила ще один – кластер №6 «Зовнішні відносини». Для Києва це означає, що переговорний процес продовжується, попри політичні суперечки всередині самого Союзу.

Одночасно ця подія оприявнила специфіку поточного етапу розширення ЄС. Україна відкриває переговорні блоки не в тій послідовності, яку передбачала початкова стратегія. Замість одночасного старту всіх п’яти наступних кластерів, про що ще кілька тижнів тому говорили як українські посадовці, так і Єврокомісія, вдалося просунути лише один напрям.

Це рішення стало своєрідним компромісом між політичними амбіціями Брюсселя та реальністю, у якій кожне рішення щодо розширення потребує одностайної підтримки всіх держав-членів.

Чому відкрили саме шостий кластер?

На перший погляд, ситуація виглядає парадоксально. Другим відкритим переговорним блоком став останній за нумерацією кластер. Насправді пояснення досить прагматичне.

Кластер «Зовнішні відносини» охоплює зовнішню політику, безпекову співпрацю, санкційну політику, спільну позицію щодо міжнародних організацій, оборонну взаємодію та торговельні відносини з третіми країнами.

Саме у цьому напрямі Україна демонструє один із найвищих рівнів наближення до законодавства та політики Європейського Союзу. За оцінками Європейської комісії, рівень приєднання України до рішень спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС наближається до повної відповідності. В умовах повномасштабної війни Київ фактично координує власну дипломатичну та санкційну політику із Брюсселем значно тісніше, ніж це робили багато держав-кандидатів до вступу.

Саме тому цей переговорний напрям виявився найменш конфліктним.

Європейська комісія не приховує, що вважає Україну готовою до відкриття всіх переговорних кластерів. Про це після міжурядової конференції заявила єврокомісарка з питань розширення Марта Кос. За її словами, технічна підготовка завершена, а швидкість подальших рішень залежить вже не від оцінок Брюсселя, а від позиції держав-членів.

Політичне вето сильніше за технічну готовність

Саме тут проходить головна межа між виконанням реформ та політикою.

Європейська комісія вже неодноразово підтверджувала, що Україна виконала необхідну підготовчу роботу для відкриття нових переговорних блоків. Проте процедура вступу залишається міжурядовим процесом, у якому кожне рішення потребує консенсусу.

Саме відсутність одностайності не дозволила відкрити одночасно всі п’ять кластерів, як це планували Київ та Брюссель.

Найбільшою перепоною була і залишається позиція Угорщини.

Будапешт продовжує використовувати переговорний процес як інструмент політичного тиску, пов’язуючи власну підтримку із питаннями угорської меншини на Закарпатті та більш широкими суперечками з інституціями Європейського Союзу. У результаті переговори про внутрішній ринок, конкурентоспроможність, зелену трансформацію чи фінансові питання опинилися заручниками політичного рішення однієї столиці.

Фактично виникла ситуація, коли технічна готовність країни більше не є достатньою умовою для просування переговорів.

Чому Брюссель не став чекати

Відкриття лише одного кластера можна було б розглядати як поразку попередніх планів і сподівань. Проте у самому Брюсселі це рішення сприймають інакше.

Європейський Союз продемонстрував, що навіть за відсутності консенсусу щодо всіх напрямів переговорний процес можна підтримувати в динаміці.

Політично це має важливе значення.

Якби липнева міжурядова конференція завершилася без жодного рішення, виникло б враження фактичного заморожування переговорів. Натомість відкриття кластера №6 дозволило показати, що процедура триває, і політичний імпульс зберігається.

Саме тому у Брюсселі дедалі частіше говорять про поступове відкриття переговорних блоків замість одночасного запуску всіх напрямів.

Для нас це означає менш швидкий темп, однак без повної зупинки переговорів.

Оптимізм Києва та обережність європейських столиць

Віцепрем’єр-міністр Тарас Качка після відкриття шостого кластера заявив, що процес не ставлять на паузу до завершення літньої перерви.

За його словами, держави-члени продовжують консультації щодо інших переговорних блоків, а нові рішення можуть з’явитися будь-якої миті. Він також наголосив, що не бачить принципового блокування переговорного процесу.

Подібні заяви мають під собою певні підстави. Від моменту відкриття першого кластера минув лише місяць, тому два відкриті блоки за такий проміжок часу справді можна назвати досить швидким стартом переговорів.

Проте оптимістичні оцінки Києва поділяють не всі.

У дипломатичних колах Європейського Союзу дедалі частіше припускають, що відкриття решти кластерів може відкластися щонайменше до осені. Представники окремих держав визнають: позиція Угорщини наразі не змінилася, а механізму обходу права вето у переговорах про вступ не існує.

Саме тому часові рамки залишаються відкритими.

Найскладніше ще попереду

Відкриття шостого кластера можна вважати відносно комфортним етапом переговорів.

Набагато більше дискусій можуть викликати переговори щодо внутрішнього ринку, конкуренції, державної допомоги бізнесу, аграрної політики, транспортних перевезень, екологічних стандартів та функціонування спільного ринку.

Саме ці теми безпосередньо зачіпають економічні інтереси держав-членів.

Український аграрний сектор давно вже є предметом гострих суперечок у Європейському Союзі. Тимчасові торговельні режими, імпорт зерна, автомобільні перевезення, доступ української продукції до єдиного ринку залишаються питаннями, де політичні компроміси знаходити значно складніше.

Після відкриття відповідних переговорних кластерів ці дискусії можуть перейти у нову площину.

Іншими словами, дипломатичні труднощі навряд чи завершаться разом із подоланням угорського опору.

Новий етап розширення ЄС

Події останніх тижнів демонструють ще одну важливу тенденцію.

Європейський Союз поступово відходить від традиційної моделі розширення, коли переговорний процес просувався більш-менш рівномірно. Геополітична ситуація, війна Росії проти України, питання безпеки та внутрішні політичні суперечності всередині самого ЄС змушують європейські інституції шукати більш гнучкі рішення.

Саме тому відкриття шостого кластера стало демонстрацією того, що переговори можуть просуватися навіть тоді, коли повного політичного консенсусу досягти не вдалося.

Цей підхід навряд чи дозволить уникнути майбутніх конфліктів. Проте він показує, що Брюссель не готовий допустити зупинку процесу через суперечки навколо окремих переговорних напрямів.

Попереду – перевірка витривалості переговорного процесу

Україна отримала позитивний політичний сигнал. Другий переговорний кластер відкрито, а Європейська комісія відкрито підтверджує готовність рухатися далі. Це свідчить про збереження стратегічної підтримки українського членства.

Разом із цим липневе рішення нагадало, що переговори про вступ давно перестали бути суто технічною процедурою. Темпи їхнього просування дедалі більше визначаються внутрішньою політикою держав-членів, їхніми економічними інтересами та готовністю знаходити компроміси між собою.

Саме тому найближчі місяці стануть важливими не лише для України. Вони покажуть, наскільки сам Європейський Союз здатний підтримувати власну політику розширення тоді, коли вона стикається з політичними запереченнями всередині об’єднання.