Нещодавно Міністерство науки та освіти України знову сколихнуло освітянську громадськість. На цей раз причиною бурхливих обговорень виступило затвердження концептуальних засад реформування історичної освіти в школі. Суть цього реформування полягає у створенні єдиного загальноосвітнього курсу, який поєднував би всесвітню історію та історію України. На думку фахівців Міністерства, ця ініціатива спрямована на підвищення якості історичної освіти, забезпечення всебічного розуміння історичних процесів і подій та розвиток у здобувачів освіти критичного мислення. Історію України реформатори розглядають як невід’ємний складник європейської та світової історії загалом.
Чому об’єднання двох історій викликало таку бурхливу реакцію у суспільства та чого чекати від такої реформи? Спробуємо розібратися в ситуації.
Які зміни передбачаються у курсі з історії
Замість двох курсів “Історії України” та “Всесвітньої історії”пропонується запровадити єдиний курс з робочою назвою “Історія: Україна і світ”. Вивчення предмета буде відбуватися в межах шести циклів:
- перший цикл початкової освіти (для 1-2 класів): вивчення загальних відомостей про людину, родину, громаду, рідний край, Україну як державу;
- другий цикл початкової освіти (для 3 – 4 класів): вивчення найважливіших сюжетів з історії України та про Україну в світі;
- перший цикл базової середньої освіти (для 5 – 6 класів): підготовчий етап до вивчення систематичного курсу історії та опанування значущих сюжетів історії України та світу від найдавніших часів до наших днів (по 2 год. на тиждень);
- другий цикл базової середньої освіти (для 7 – 9класів): вивчення основних події історії України та світу, відповідно до історично-культурних періодів (по 3 год. у 7 – 8 класах та 4 год. у 9 класі);
- перший цикл профільної середньої освіти (10 клас, профільно-адаптаційний) і другий цикл профільної середньої освіти (11–12 класи, профільний): вивчення історії України та світу через основні явища і процеси від найдавніших часів до сьогодення (по 3 години на тиждень для неісторичних профілів і по 6 годин – для 11–12 класів історичного профілю).
Стосовно профільної середньої освіти, то МОН планує запровадити спеціальні історичні курси:
- історичну географію;
- локальну / регіональну історію;
- інтелектуальну історію;
- історію культури;
- історію етнічних та/або релігійних громад;
- історію й досвід виживання / протистояння тоталітарним режимам, імперіям під час війн тощо.
Іще однією новинкою у вивченні історії в школах стане опанування громадянознавчої тематики безпосередньо через історичний матеріал
Реакція суспільства на нововведення МОН
Освітяни та батьки дуже негативно поставилися до таких нововведень і, навіть, підготували лист – звернення до МОН з наступним змістом:
“Ми, науковці, історики, методисти, вчителі, батьки, учні та студенти, представники громадськості та небайдужі громадяни України, підтримуючи в цілому процеси оновлення української системи освіти, виступаємо за збереження самостійних шкільних предметів, зокрема історії України, української мови та літератури, які є фундаментальними для формування ідентичності”
На своїй сторінці у Фейсбуці міністр освіти та науки України Оксен Лісовий пояснює мету реформування історичної освіти як прагнення сформувати “україноцентричний курс історії”. Та про який же україноцентризм йде мова, коли історія України буде просто загублена серед історій інших країн?
Вадим Урсул, користувач Фейсбуку:
“Диверсанти від освіти, мета – розмиття історії України в безмежному контенті світової історії, не дати виховати свідомих самодостатніх громадян, підірвати фундамент історичної науки в Україні. Ганьба Оксен Лісовий Міністерство освіти і науки України. Сподіваюсь, ідеологи цієї ганьби закінчать, як табачник, – втечею з України”.
Розробкою дорожньої карти реформування історичної освіти, за словами міністра освіти, буде займатися “експертна спільнота”. Але, як показує досвід, Міністерство вже неодноразово приймало рішення щодо реформування освітніх процесів без залучення широкого обговорення безпосередньо їх учасників. Як говорять у народі “оженили мене, не спитавши”.
Володимир Марчук, користувач Фейсбуку:
“А чому міністерство не озвучить прізвища “провідних істориків”?
І хто їх зарахував до “провідних”, міністерство?”
Колектив Тинненського ліцею:
“Це поглинання історії України всесвітньою і підміна понять. Так як цьогоріч змішали котлети з мухами на ЗНО, в історію України вперли питання із всесвітньої. Поставте, будь ласка, на місце історію України, бо після вас вона все одно увійде у своє русло.”
Мар’яна Борисенко, користувачка Фейсбуку:
“Наступне бла- бла- бла від міністерства. Документ є “рамковим”. Тобто є просто декларативним. А то,що говорять провідні методисти, МОН ніби не чує.1година в 5 кл з історії,це про ДНК нації? Історію України опустили до основ здоров’я. Модельні програми по історії взагалі не відповідають сьогоднішнім викликами часу. Як в 5кл її освоїти дитині в межах однієї години на тиждень??? Що дітям 10 років чекати? До того раніше обговорювалися зміни до типових навчальних планів,де взагалі навіть натяку не було,що буде реформована історична освіта. Це мало би відображатися у кількості годин,які виділяються на навчання і у назві курсу. Згідно вашої логіки ви через років 5 впровадите нові типові навчальні плани,де нереформована історична освіта,а ще через наступні 5 будете реформувати історичну освіту.”
Василь Барвінок, користувач Фейсбуку:
“То як буде структуровано матеріал? За історичними періодами? І у кожному періоді – що відбувалося в Україні та у світі загалом? Чи не вийде, що це буде фактично всесвітня історія, в якій Україна буде лишень одна з сотень країн?”
Андрій Воробець, користувач Фейсбуку:
“Узгодити матеріал з української та всесвітньої історії, щоб учні могли розуміти роль України у світі” Завдяки малій кількості годин які даються на вивчення Історії України в школі ( не говорю вже про Всесвітню), НМТ, котре алогічно розпочинається з Речі Посполитої, учням надзвичайно важко розуміти роль України для самих же українців і тяглість її традицій державотворення на наших теренах, що вже говорити про світ. Ми не можемо пояснити собі у дидактиці – хто ми і чого хочемо (доброго вечора, пане Грушевський). Все тримається на майстерності вчителя історії та його мотивації.”
Емілія Купець, користувачка Фейсбуку:
“Українська мова, історія і культура загалом-це фундамент нації. Що робите натомість ви? Підриваєте цей фундамент. Робите все можливе,аби українська нація була несвідомою,зокрема майбутнє покоління. Вам не потрібні свідомі та самостійні,чи не так?”
Анна Шокало, користувачка Фейсбуку:
“Я вивчала все окремо . Маю чіткі уявлення та причинно-наслідкові зв’язки. Сучасні діти будуть вивчати історичний “вінегрет” – тупих легше надурити.”
Ознайомившись з коментарями Фейсбуку, можна дійти висновку, що таку реформу варто виносити на загальне обговорення та, навіть, проводити дебати і голосування. А не тишечком-нишечком з якоюсь “експертною спільнотою” творити такі серйозні зміни. Бо думок безліч і до них варто дослухатися.
До речі, як у будь-якого спірного питання, у цих нововведеннях знайшлися і прихильники.
Уляна Мартинів, користувачка Фейсбуку:
“Історія як освітній предмет має викладатись комплексно: історія України в розрізі всесвітньої історії. Учні мають знати не просто історичні події , а розуміти комплексно : які події ( політичні, економічні, наукові винаходи і т.п.) в певній країні в певний період часу яким чином вплинули на історичні події в інших країнах і зокрема в Україні і навпаки. Тоді знання з історії чи то України, чи то всесвітньої не будуть чисто формальними , а даватимуть учням комплексне розуміння причинно-наслідкових звʼязків історичних подій “.
Ігор Соломаха, користувач Фейсбуку:
“Вже більше двадцяти років викладаю історію України в контексті світової. А по іншому і не можливо, щоб зрозуміти історичні процеси. А міністерство тільки зараз вирішило мене наздогнати”.
Тетяна Остапчук, користувачка Фейсбуку:
“І чому це погано, якщо історія України по різних періодах буде висвітлюватись разом з всесвітньою історією? Стане зрозумілим участь держави в відносинах міжнародних, зв’язки та розвиток. І взагалі підручник буде називатись “Історія України та світу”.
Наталія Горнатенко, користувачка Фейсбуку:
“Правильне рішення. Бачення історії як схеми (Україна на тлі світу) дає можливість правильному розумінню взаємозалежних історичних процесів”.
А от Павло Швець, користувач Фейсбуку, звернув увагу на подібність цієї реформи з польською освітою:
“Спочатку історію об’єднаєте, потім алгебру з геометрією, далі українську і зарубіжну літератури і включите її до предмету мова. Ви націлились на польську систему освіти? Ви довбні! Ця система продукує неуків, бачу на свої очі.”
Як викладають історію за кордоном, в країнах, з якими ми прагнемо інтегруватися та досвід яких ми переймаємо
Польській системі освіти вдається об’єднувати у собі догматизм з лібералізмом. Базовий рівень історії у шкільній програмі вивчається на курсі під назвою “Історія та суспільство”, де польські школярі вивчають державну символіку. Потім учні знайомляться з місцем Польщі у світі та дізнаються про більш локальні факти. Таким чином, польські учні усвідомлюють себе частиною європейського суспільства і лише потім, поступово починають вивчати історію, наприклад, рідного міста.
Німці вважають, що зрозуміти сьогодення можна лише вивчивши минуле. Тому історію вони вивчають з метою розуміння структури світу, огляду моделей розвитку подій, знайомляться з особистостями, що вплинули на хід історичних подій у світі. Програма з історії представлена у класичному вигляді: епохи вивчаються у хронологічному порядку, починаючи від палеоліту та закінчуючи об’єднанням Німеччини та вступом до ЄС. І паралельно німецькі учні вивчають історію рідної землі, але більше зосередившись на краєзнавчому матеріалі. У старших класах учні перестають вивчати факти, а вчаться аналізувати та дискутувати, паралельно повторюючи вивчений матеріал.
Відмінною особливістю історичної освіти у Великій Британії є виклад предмету по темам, а не по країнам. Британці вивчають історію, як цілісну систему, без поділу на народи. У молодших класах велика увага приділяється історії рідного краю та своєї родини. У середніх і старших класах велика увага приділяється кожному регіону, а не лише історії Англії. А от Всесвітню історію британські учні вивчають по модулям. При чому школярі самі обирають ті теми, які їм цікаві. Так, британські вчителі відзначали, що найчастіше учні цікавляться історією американського Заходу до 1800 року та нацизмом у Німеччині. В той час як найменш популярними стали модулі по стародавнім часам.
У США взагалі немає єдиної програми викладання історії. Кожен штат самостійно встановлює стандарти. Однак, є загальні теми, такі як історія заснування країни, громадянська війна, права людини, участь США в світових війнах, які мають вивчатися всіма штатами обов’язково.
Якщо ми пригадаємо як вивчали історію в рамках СРСР, то прийдемо висновку, що акцент робився на “возз’єднанні” українських земель з Росією. Історія України розглядалася як частина загальної історії радянського народу. Багато історичних подій подавалися в спотвореному вигляді. Українська культура, мова, ідентичність народу розглядалися крізь призму “братських народів”, де власна унікальність українців подавлялася. Погляд на події та вчинки діячів, що не вписувалися в радянський наратив, прибиралися з підручників, або згадувалися у негативному, спотвореному вигляді.
Лише після здобуття Україною незалежності, з’являється окремий курс “Історія України”, де кожному важливому етапу приділялася значна увага. Але підручники були перевантажені матеріалом. Наприклад, для учнів 5 класу матеріал подавався у формі величезної лекції з великою кількістю дат та імен діячів, що важко сприймалося дітьми 10-річного віку. Матеріал мав сприйматися в готовому виді без можливості аналізу причинно-наслідкових зв’язків з подальшим відтворенням прочитаного на уроці. Надалі, при перевірці знань з історії на ЗНО учні стикалися з проблемами визначення особи на зображеному малюнку, чи то продовження речення, що сказав той чи інший діяч.
Очевидно, що нововведення мають робитися, але з метою покращення, а не погіршення. Та і навряд чи лише купка людей може вирішити, як краще викладати матеріал. Напевно, що таке питання важливо обговорити та взяти до уваги різні точки зору всіх учасників навчального процесу, враховуючи досвід людей та їх погляд на ситуацію.
Історія – наука багатогранна і важливо, щоб жоден ключовий момент не залишився поза увагою. А це вимагає ретельного підбору матеріалів та залучення експертів з різних галузей для створення збалансованого курсу, де не відбувалося б заміщення або ущемлення тем важливих для побудови реалістичної картини історії України.
Відомий український поет Максим Рильский сказав:
“Хто не пам’ятає минулого, не має майбутнього”.
Знати історію власної країни важливо, щоб усвідомлювати, який шлях пройшла країна до свого становлення, яку ціну за це прийшлося заплатити, які здобутки були внесені в розвиток культури, побуту, політичного та економічного життя країни. Знати, щоб не повторити помилок минулого та не дати можливості знищити майбутнє.
Говорячи про код нашої ідентичності, водночас міністр Оксен Лісовий закликає сприймати Україну як одну із сотень країн всього світу. А чи не стане таке відношення повторенням подій минулого, коли нам розповідали про “дружбу народів”, водночас подавляючи нашу ідентичність та відштовхуючи на задвірки історії? Ми, як і багато інших народів, маємо власну історію, наповнену великою кількістю подій та здобутків, наші діячі залиши помітний слід в цій історії і важливо зробити все можливе, аби про це дізналися нащадки. І має цей процес відбуватися не десь на фоні інших, а в повноцінному курсі з приділенням належної уваги всім важливим історичним віхам.
Ймовірно, слід приділити увагу формату підручників з історії, щоб вони відповідали сучасним методам навчання, а не були науковими томами непосильними для дитячого сприйняття.
Наразі, МОН поставило перед собою непросте завдання. Будь-які зміни завжди сприймаються важко і з великою кількістю критики. Але варто врахувати всі точку зору, піддавати аналізу та виокремлювати найкорисніше для здійснення реформи. Адже реформа повинна мати на меті не руйнацію, а поліпшення історичної освіти нашої держави та формування правдивого та цілісного фундаменту нації.
