Експерт пояснила, з якими проблемами стикнеться фармацевтичний ринок після зниження цін на ліки

В Україні ухвалено рішення щодо зниження цін на лікарські засоби – крок, який багато громадян сприйняли з захопленням. З огляду на постійне зростання вартості медикаментів, така ініціатива здавалася необхідною та довгоочікуваною. Держава прагне зробити ліки більш доступними для кожного, запроваджуючи жорстке регулювання цін, обмеження націнок та нові правила дистрибуції. Проте радість може виявитися передчасною, адже не всі механізми цього регулювання були детально проаналізовані, а наслідки можуть виявитися значно складнішими, ніж здається на перший погляд.

Як зазначає Лана Сінічкіна, партнер і керівник практики Охорони здоров’я та фармацевтики АО “Арцінгер”, нове законодавче регулювання, ухвалене в лютому 2025 року, фактично створює революцію у правилах гри для всіх учасників ринку. Проблема не лише в швидкості ухвалення змін, а й у тому, що вони базуються на переконаннях, які не мають належного економічного обґрунтування.

Як наголошує експертка, все почалося зі створення тимчасової слідчої комісії (ТСК) під головуванням Юлії Тимошенко, яка розслідувала питання цін на лікарські засоби для військовослужбовців. Попри відсутність офіційних висновків щодо реального рівня цін, у публічному просторі почали ширитися заяви про надмірне завищення вартості ліків у порівнянні з європейськими країнами. Водночас відсутні аналітичні звіти, які б підтвердили цю тезу, а дані українських дослідницьких агентств свідчать про протилежне. Втім, політична хвиля підхопила тему, і розпочалася активна робота над законодавчими ініціативами щодо жорсткого регулювання фармацевтичного ринку.

Як підкреслює Лана Сінічкіна, питання цін на лікарські засоби в Україні завжди було політично чутливим, особливо у передвиборчі періоди. Проте цього разу регуляторне втручання відбулося надзвичайно швидко. Вже 12 лютого 2025 року було ухвалено закон, який заклав основу нових правил. Відразу після цього з’явилося рішення РНБО, затверджене указом президента, а уряд оперативно вніс низку змін до підзаконних актів.

Головним переконанням законодавця стала ідея, що ціни на ліки в Україні завищені через зловживання з боку фармацевтичних компаній. Як пояснює експертка, під удар потрапили, зокрема, маркетингові та промоційні послуги, які тривалий час були частиною бізнес-моделі більшості операторів ринку. Законодавці вирішили, що саме ці послуги є причиною підвищення цін на препарати, і запровадили їхню тимчасову заборону.

Як наголошує Лана Сінічкіна, певні зловживання в цій сфері дійсно можливі, як і в будь-якому ритейлі. Великим аптечним мережам важко потрапити на полиці без додаткових платежів, які часто оформлюються як маркетингові послуги. Проте така практика не є унікальною для України, а характерна для всієї європейської системи дистрибуції. Ба більше, просте нормативне обмеження не усуває саму економічну причину таких платежів, а значить – вони можуть повернутися в іншому форматі.

За словами експертки, одним із найбільш контроверсійних аспектів нових правил є те, що під заборону потрапили не лише маркетингові послуги, а й важливі соціальні ініціативи фармацевтичних компаній. Йдеться про пацієнтські програми, які зменшували вартість препаратів та полегшували доступ до необхідних ліків. Відтепер такі програми можуть просто припинитися.

Ще одним спірним моментом стало рішення законодавця заборонити використання фінансових інструментів – кредит-нот, знижок, бонусів, а також ретроспективне коригування закупівельної ціни. Як пояснює Лана Сінічкіна, такі механізми зазвичай використовуються для зниження вартості лікарських засобів у ланцюгу постачання, і їхнє блокування може призвести до зворотного ефекту – зростання кінцевої ціни для споживача.

Проте найбільший ризик для ринку полягає у тотальному ціновому регулюванні всіх лікарських засобів. Відтепер держава обмежує торгові націнки на всі медикаменти, а також запроваджує референтне ціноутворення, тобто порівняння цін з іншими країнами. Як наголошує експертка, тут виникає низка питань: з якими саме країнами будуть порівнювати ціни, за якими джерелами будуть братися дані, і чи будуть враховані відмінності в обсягах закупівель та умовах оплати. Якщо реферування не буде адаптоване до українського ринку, воно може призвести до виведення низки препаратів з обігу.

Також викликає занепокоєння так звана норма “20% в одні руки”, яка примушує фармвиробників працювати щонайменше з п’ятьма дистриб’юторами. Законодавці вважають, що це допоможе подолати монополію на ринку дистрибуції, проте, як пояснює Лана Сінічкіна, така модель може виявитися нежиттєздатною. У країні просто немає достатньої кількості великих дистриб’юторів, які б могли забезпечити постачання ліків на всій території України. Як наслідок, може виникнути хаос у логістиці, що вплине на доступність ліків для пацієнтів.

“У фінансистів та бухгалтерів компаній в результаті цих нововведень з’явиться “головний біль” щодо обліку чистого доходу по кожній товарній позиції (випливає з норм закону щодо підрахунку відповідних 20%) та розрахунку показників в поточному році – адже обсяги реалізації в кожному році відрізняються, так само як і перелік продукції і дистриб’юторів, з якими компанії працюють.

Є ще сподівання, що державні органи почують занепокоєння, які виникають в експертів, та зможуть їх частково врегулювати на рівні підзаконних актів, що наразі розробляються. Але враховуючи, що більшість заборон починає діяти вже з 1 березня, у бізнесу майже немає часу підготуватись до їхньої імплементації – навіть елементарно зупинити певні активності, враховуючи їхній обсяг та тривалість відповідних операцій в часі.

Більш того, враховуючи встановлені часові ліміти, виникає сумнів щодо якості дискусій та обґрунтувань, так само й виваженості формулювань, які наразі напрацьовуються для введення в дію нових норм. Порушення нормального ходу публічних консультацій, нажаль, може призвести до критичних наслідків не тільки як для економіки, так й для населення нашої країни”, – резюмувала експерт.

Підсумовуючи, експертка зазначає, що нові правила роботи фармацевтичного ринку мають серйозні недоліки. Вони можуть обмежити конкуренцію, ускладнити роботу виробників та дистриб’юторів, а також призвести до скорочення доступу до низки важливих препаратів. Чи готова держава врахувати ці ризики та внести корективи в регулювання? Поки що цього не видно, а отже, 1 березня може стати точкою неповернення для українського фармацевтичного ринку.