Оголошення фізичної особи банкрутом є процесом, який в Україні має чітко визначені правові рамки, але водночас залишається малозрозумілим для більшості громадян. Люди часто звертаються до юристів вже на стадії, коли борги стають непосильними, не усвідомлюючи всіх наслідків і можливостей процедури. Питання про те, як саме відбувається банкрутство, які кроки потрібно пройти і які рішення ухвалює суд, зараз постає все частіше.
ІА «ФАКТ» вже зверталося до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» за коментарем щодо процедури банкрутства фізичної особи. Вони розповіли про те, що варто знати перед її початком. Однак зараз фахівці детально пояснили етапи банкрутства фізичної особи і окреслили ключові юридичні моменти, про які необхідно знати.
Перш за все хочемо зазначити, що процедура банкрутства фізичної особи може бути ініційована виключно по заяві тієї самої фізичної особи, яка хоче стати банкрутом. Заява та весь необхідний пакет документів до неї подається до господарського суду тієї області, де зареєстрована дана фізична особа.
Зміст заяви кожного разу залежить від індивідуальних обставин боржника та не є уніфікованим, втім вона обов’язкова повинна містити наступні пункти:
- назву суду господарського суду до якого подається заява;
- анкетні дані й місце проживання боржника, інформацію про нього як про платника податків;
- номер паспорту боржника;
- засоби зв’язку з фізичною особою (телефон, електронна пошта, кабінет в електронному суді тощо);
- опис обставин, які призвели особу до процедури визнання неплатоспроможності.
Перед тим як подавати заяву особа має авансувати трьохмісячні витрати на арбітражного керуючого. Ці кошти вносяться на депозитний рахунок.
Варто знати, що пакет документів, які необхідно подати до суду разом з заявою визначений законом та виглядає наступним чином:
- довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
- документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи – підприємця;
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) – його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання;
- копії документів, що підтверджують право власності боржника на належне йому майно;
- перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, – ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов’язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
- копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів тощо;
- відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
- копія трудової книжки (за наявності);
- відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
- інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини
- інші документи.
Одразу застерігаємо охочих надати недостовірні, або не зовсім вірогідні данні – всі подані документи ретельно перевіряються, звіряються та уточнюються.
Господарський суд отримавши від фізичної особи наданий пакет документів уважно вивчає їх і вирішує, чи є підстави для банкрутства. На підставі вивченої документації та аргументів він або відкриває діловодство або відмовляє фізичній особі. Тобто суд не завжди відкриває процедуру банкрутства за заявою фізичної особи.
Існують чітко визначені підстави для відмови, і про них варто знати заздалегідь, аби не втратити час і кошти. Насамперед відмова можлива тоді, коли з’ясовується, що боржник насправді має достатньо активів і є фінансово спроможним, але намагається створити «штучне» банкрутство, щоб уникнути виконання своїх зобов’язань. У такому разі суд кваліфікує ситуацію як зловживання і відмовляє у відкритті провадження.
Ще однією підставою для відмови є погашення всіх боргів до моменту першого судового засідання. Якщо особа встигла розрахуватися з кредиторами, потреби в процедурі банкрутства вже немає, адже вона втратила актуальність.
Суд також не відкриє нове провадження, якщо боржник уже проходив процедуру банкрутства протягом останніх п’яти років. Законодавство встановлює обмеження, яке не дозволяє людині повторно звертатися за визнанням банкрутом у такий короткий проміжок часу.
Окремим важливим фактором є вчинення боржником неправомірних дій у зв’язку зі своєю неплатоспроможністю. Якщо доведено, що людина навмисно порушувала закон, і за це вже була притягнута до адміністративної чи кримінальної відповідальності, суд відмовить у відкритті процедури. У такій ситуації відповідальність за вчинене має настати в правовому полі, і механізм банкрутства не може стати способом уникнути наслідків.
Також слід пам’ятати, що зараз провадження про визнання неплатоспроможності відкривається прилюдно, на веб-сайті Мін’юсту України. Крім набуття особою не зовсім бажаної слави, такі дії є досить ефективним засобом розшуку всіх кредиторів окремої фізичної особи, включаючи кредитні організації.
На цій стадії суд також може вжити певних заходів щодо забезпечення процедури банкрутства. Робити суд буде на свій розсуд з урахуванням обставин справи, але цілком може бути як заборона виїжджати за кордон так й заборона укладати договори, арешт майна, зобов’язання передати майно та інші цінності на зберігання третім особам або усе разом. Зазначені заходи можуть бути ініційовані клопотанням однієї зі сторін (або судом за своєю ініціативою). Таке рішення є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Перше засідання суду є підготовчим, воно відбудеться не раніше, ніж за 20 днів від подання заяви до суду. За цей час суд визначить арбітражного керуючого, що буде керувати наступним кроком процесу — реструктуризацією. Безпосереднє відкриття справи відбудеться саме після підготовчого засідання (якщо всі документи підготовлені вірно, та арбітражний керуючий не знайде ознаки фіктивного банкрутства).
Після ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство запускається сама процедура до якої входять наступні дії:
- починається процедура реструктуризації боргів та керуючий реструктуризацією;
- накладається 120-денний мораторій на задоволення вимог кредиторів – дуже важливе рішення для боржника;
- визначаються строки проведення інвентаризацій майна та визначення його вартості;
- визначаються строки подання результатів розгляду вимог кредиторів;
- визначаються строки підготовки плану реструктуризації(не більше 3 місяців з дня підготовчого засідання);
- витребується інформація з різних установ, наприклад, прикордонна служба повинна надати інформацію про перетин кордону вами та членами вашої родини за останні 3 роки, а податкова – надати інформацію про ваше майно та доходи (членів вашої родини);
- припиняється нарахування штрафів, відсотків, інфляції, пені тощо.
Саме в цей час також здійснюється виявлення та залучення до справи усіх кредиторів. Для цього всі вони повинні подати відповідні заяви до суду у строк до 30 днів з дати офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство У зв’язку з цим необхідно пам’ятати, якщо кредитор не заявив свої вимоги у встановлені строки, його вимоги, а відповідно й ваші зобов’язання не будуть враховані в справі, та фактично, борги будуть списані.
Відмітимо, що у випадку відмови суду у відкритті провадження у справі, повторно аналогічну заяву можливо буде подати не менш ніж за 1 рік або оскаржувати ухвалу згідно з господарським процесуальним кодексом за наявності для цього підстав.
Далі проводиться розробка та затвердження плану реструктуризації боргів боржника, виявлення кредиторів та їхні збори. В цьому випадку також в роботу активно включається арбітражний керуючий, він перевіряє декларації боржника та надсилає звіт до суду, кредиторам та боржнику, а також розробляє план реструктуризації, який оприлюднюється на зборах кредиторів. Збори кредиторів також організовує та проводить арбітражний керуючий. Прийняття або відхилення плану реструктуризації визначається голосуваннями кредиторів, які, до речі, мають різні права та голоси.
На цьому етапі також можливе не аби яке пробуксовування справи, адже учасники мають право звертатися до суду з клопотаннями щодо: відстрочення зборів, відсторонення арбітражного керуючого, закриття справи, суперечок про варіанти умов реструктуризації тощо.
Завершальним кроком на цій стадії є рішення кредиторів про схвалення плану реструктуризації, або ж звернення до суду з метою введення наступної процедури – погашення боргів боржника.
Сам план реструктуризації затверджується на судовому засіданні протягом 10 днів з дати його отримання. До суду викликаються всі зацікавленні сторони. Якщо план затверджений боржником та кредиторами, суд не має права його відхилити.
Наступним етапом процесу є виконання плану реструктуризації боргів. Сам план не може перевищувати понад 5 років, проте винятки існують, наприклад іпотечні зобов’язання. Реалізація плану передбачає не тільки виконання зобов’язань, а й регулярну звітність.
За результатами виконання плану надається звіт. У разі відсутності заперечень зі сторони кредиторів, суд закриває провадження та повністю звільняє боржника від боргів.
Надалі слідує визнання боржника банкрутом і процедура погашення боргів боржника. Цей етап настає у випадках коли план реструктуризації так і не був погоджений або ж на стадії виконання він – не виконується.
Зазначимо, що визнання боржника банкрутом ухвалюється судом на окремому засіданні. Під час цього засідання також призначається керуючий реалізацією майна. У строк до 30 днів він разом з боржником проводить: інвентаризацію майна, визначає його вартість, складає ліквідаційну масу та відкриває окремий рахунок у банку. Саме з цього моменту право на розпорядження вашим майном переходить розпоряднику (від імені боржника). Всім подальшим процесом керує арбітражний керуючий — реалізовує майно та задовольняє вимоги кредиторів (у порядку черговості з реєстру вимог кредиторів).
Після проведення всі зазначених нами дій нарешті наступає закриття провадження у справі про банкрутство. Після кінцевого звіту арбітражного керуючого в процедурі погашення боргів, господарський суд виносить ухвалу про закриття провадження щодо неплатоспроможності та звільняє боржника (фізичну особу) від боргів. При цьому, борги які не були погашені за рахунок реалізації майна – списуються та вважаються погашеними.
Процедура банкрутства фізичної особи ніколи не є однаковою для всіх і залежить від безлічі чинників, що впливають на її перебіг. Кожна справа має свої особливості: для одних ключовим стає швидке затвердження та виконання плану реструктуризації боргів, для інших — реалізація майна з подальшим розрахунком із кредиторами. Саме від цього і залежить, наскільки швидко просуватиметься процес.
Формально законодавство передбачає, що весь шлях від початку до завершення процедури може вкластися у шість місяців. Однак на практиці такий термін майже ніколи не дотримується. Реальний досвід показує, що процес розтягується щонайменше на кілька років, адже він потребує численних перевірок, судових засідань, узгоджень із кредиторами та виконання планів. Бувають справи, які завершуються за два-три роки, але є й такі, що тягнуться по п’ять або навіть десять років, особливо якщо виникають конфлікти чи судові спори навколо майна боржника.
Ми завжди попереджаємо своїх клієнтів про те, що процедура банкрутства фізичної особи не є швидкою і безболісною. Тому радимо боржникам налаштовуватися на тривалий процес і максимально якісно готуватися ще до першого звернення в суд. При цьому найважливіше — подати повний і бездоганно оформлений пакет документів. Будь-які прогалини чи неточності одразу створюють ризик затримок і додаткових перевірок. Ми також наголошуємо, що варто завчасно розробити реальний план реструктуризації, показати суду та кредиторам, які саме ресурси будуть спрямовані на погашення боргів. Це дозволяє уникнути зайвих суперечок і прискорити узгодження.
З нашого досвіду, саме від прозорості та готовності боржника до співпраці залежить, наскільки ефективно проходитиме справа. Якщо ви відкрито взаємодієте з арбітражним керуючим і кредиторами, ймовірність затягування процесу значно зменшується. Банкрутство є не можливістю сховатися від зобов’язань, а цивілізованим інструментом для того, щоб почати фінансове життя заново, але шлях цей потребує терпіння, дисципліни та грамотного юридичного супроводу.
