Охорона спадкового майна: як родині не втратити квартиру, гроші чи цінні речі після смерті близької людини

Питання охорони спадкового майна набуло особливої ваги через війну, масові переїзди, зникнення людей без зв’язку та ситуації, в яких квартири, будинки, гроші, документи чи цінні речі померлих залишаються без належного контролю. До прийняття спадщини майно може пошкодитися, зникнути, бути вивезеним або потрапити до сторонніх осіб, тому закон передбачає окрему нотаріальну процедуру, яка дозволяє зафіксувати склад спадщини та забезпечити її збереження.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», до яких звернулася наша редакція, прокоментували, як працює охорона спадкового майна, хто може ініціювати таку процедуру та які дії має виконати нотаріус.

З огляду на обставини, в яких живе країна під час війни, дедалі більшого практичного значення набуває нотаріальна дія, яка раніше не була широко відомою для більшості громадян, — охорона спадкового майна. Її актуальність пов’язана з тим, що значна кількість людей в Україні визнана безвісно відсутньою або має невідоме місцеперебування через зникнення внаслідок бойових дій, виїзд за кордон, переміщення в межах країни чи інші життєві обставини. У таких ситуаціях майно померлої особи може залишатися без належного нагляду до того моменту, поки спадкоємці не приймуть спадщину, тому закон передбачає спеціальну процедуру його збереження.

Варто зазначити, що охорона спадкового майна є нотаріальною дією, спрямованою на збереження активів померлого до прийняття спадщини спадкоємцями. Цивільний кодекс України визначає, що така охорона здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів і кредиторів спадкодавця, щоб майно було збережене до прийняття спадщини або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини спадкоємцями, а якщо спадщину не прийнято, — до закінчення строку, установленого цивільним законодавством України для її прийняття. Такий підхід дозволяє уникнути ситуацій, за яких майно залишається без контролю, пошкоджується, зникає або використовується сторонніми особами до завершення спадкової процедури.

Необхідно знати, що охорона спадкового майна може продовжуватися і після спливу шести місяців із дня відкриття спадщини. Це можливо у випадку, якщо до нотаріуса надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, у яких право спадкування виникає через неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, відповідно до частини третьої статті 1270 Цивільного кодексу України. Додатковою умовою є те, що до завершення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини має залишатися менше трьох місяців.

У такому разі охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами. Якщо вони її не прийняли, охорона триває до спливу трьох місяців із дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, за умови що частина шестимісячного строку, яка залишилася для прийняття спадщини, становить менше трьох місяців.

Заходи щодо охорони спадкового майна вживає нотаріус за місцем відкриття спадщини. Він може діяти за заявою заінтересованих осіб або з власної ініціативи, якщо для цього є підстави. У випадках, коли спадкове майно розташоване в іншому місці, заходи може здійснювати нотаріус за місцезнаходженням такого майна. Для цього нотаріус, який веде спадкову справу, надсилає йому відповідне доручення.

Процедура починається із заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Така заява реєструється в Книзі обліку, після чого нотаріус переходить до дій, необхідних для встановлення складу майна, його місцезнаходження та осіб, чиї інтереси можуть бути пов’язані зі спадщиною.

Перед тим як вжити заходів щодо охорони спадкового майна, нотаріус виконує низку дій, які мають забезпечити повну та належну охорону цього майна. Нотаріус визначає місце відкриття спадщини, встановлює наявність спадкового майна, його склад і місцезнаходження. Це потрібно для того, щоб зрозуміти, яке майно підлягає охороні та де воно фактично перебуває.

Після цього нотаріус перевіряє за даними Спадкового реєстру, чи була заведена спадкова справа. Якщо така справа ще не заведена, нотаріус реєструє заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна також у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ, заводить спадкову справу та реєструє її в Спадковому реєстрі.

Окремо нотаріус з’ясовує, чи були раніше вжиті будь-які заходи для збереження спадкового майна. Якщо такі дії вже проводилися, він встановлює, ким, коли і в який спосіб це було зроблено, зокрема чи було приміщення опечатано, де перебувають ключі та хто мав доступ до майна. Після встановлення цих обставин нотаріус повідомляє спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. За потреби він може викликати спадкоємців через публічне оголошення або повідомлення у пресі.

Про проведення опису майна спадкодавця нотаріус повідомляє житлово-експлуатаційні органи, а за необхідності — органи внутрішніх справ та інших зацікавлених осіб, зокрема кредитора. Якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана від померлою людини, нотаріус повинен повідомити відповідний орган місцевого самоврядування.

Важливим є те, що для проведення опису майна нотаріус також вживає заходів щодо залучення свідків. Їх має бути не менше двох, причому свідками можуть бути будь-які незаінтересовані особи, які мають повну цивільну дієздатність.

Хочемо наголосити, що вжиття заходів щодо охорони спадкового майна здійснюється нотаріусом тільки після отримання документів, що підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше наступного дня з дати надходження таких документів. Опис спадкового майна проводиться за участю заінтересованих осіб (за бажанням) і не менше ніж двох свідків. Причому присутність виконавця заповіту при здійсненні опису спадкового майна є обов’язковою. В акті опису мають бути зазначені:

• дата та час складання акта опису, а також прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;
• найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;
• дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (повідомлення про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справу, про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;
• прізвище, ім’я, по батькові, адреса, а в необхідних випадках – місце роботи та посади осіб, які беруть участь в описі;
• прізвище, ім’я, по батькові спадкодавця, дата його смерті, місце відкриття спадщини та місцезнаходження спадкового майна;
• відомості про спадкоємців;
• відомості про те, чи було опечатано приміщення до прибуття нотаріуса і ким, стан пломб та печаток, якщо приміщення опечатано;
• опис спадкового майна з детальною характеристикою кожної речі окремо (колір, вага, номінал, розмір, сорт, марка, рік випуску, а для іноземної валюти – купюра, її номінал, вартість за курсом Національного банку України тощо) та визначення їх вартості з урахуванням відсотка зносу.

У разі незгоди з оцінкою спадкового майна спадкоємці мають право запросити спеціаліста-експерта або оцінювача для проведення додаткової перевірки вартості речей, внесених до акта опису. Така необхідність виникає доволі часто, особливо якщо спадщина містить коштовності, антикваріат, техніку, колекційні предмети або інше майно, ринкова ціна якого може викликати суперечки між заінтересованими особами. При цьому оплата роботи експертів та оцінювачів покладається на спадкоємців.

Після завершення опису майна нотаріус фіксує в акті не лише перелік речей, які знаходилися в будинку або квартирі померлого, а й загальну кількість предметів та їхню вартість. Підсумки вносяться на кожній сторінці документа, а після завершення опису зазначається загальна вартість усього спадкового майна. До акта включають все майно, виявлене в помешканні померлого, оскільки саме цей документ надалі визначає склад спадщини, яка підлягає збереженню до її прийняття спадкоємцями.

Під час проведення опису нерідко виникають ситуації, за яких сусіди, знайомі або інші особи заявляють про свої права на окремі речі, які перебували у квартирі чи будинку померлого. Такі заяви нотаріус вносить до акта опису, після чого роз’яснює заінтересованим особам порядок звернення до суду для виключення цього майна з опису спадщини. Втім, самостійно вирішувати спір про належність майна нотаріус не має права.

Якщо опис спадкового майна неможливо завершити за один день або процедура переривається з інших причин, приміщення кожного разу опечатується нотаріусом. У документі обов’язково зазначаються причини перерви, час припинення та відновлення опису, а також інформація про стан пломб і печаток під час повторного відкриття приміщення. Такий порядок потрібен для того, щоб виключити ризик стороннього доступу до спадкового майна або зникнення окремих речей.

Після завершення опису майно передається на зберігання охоронцю, дані якого вносяться до акта. Нотаріус зазначає прізвище, ім’я та по батькові цієї особи, рік народження, місце проживання, а також реквізити документа, який посвідчує особу. Сам акт опису оформлюється щонайменше в трьох примірниках, які підписують нотаріус, свідки, заінтересовані особи та охоронець спадкового майна. Один примірник документа передається особі, яка прийняла майно на зберігання.

Охоронцем спадкового майна може бути призначений спадкоємець, опікун над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, або інша особа, яку визначать спадкоємці. Якщо у спадковій справі є виконавець заповіту, він отримує повноваження охоронця всього спадкового майна. Перед передачею майна нотаріус попереджає охоронця про кримінальну відповідальність за розтрату чи приховування спадкового майна, а також про матеріальну відповідальність за можливі збитки.

Окремий порядок передбачений для майна, яке потребує спеціального зберігання. Якщо під час опису виявляють зброю, боєприпаси, вибухові речовини або спеціальні засоби самооборони, такі предмети за окремим описом передаються до органів внутрішніх справ. Грошові кошти та цінні папери нотаріус передає на депозитні рахунки або до банківської установи, а квитанції про їх прийняття долучаються до спадкової справи.

Зазначимо, що коштовності, дорогоцінні метали, іноземна валюта, перли та інші цінності також не залишаються у звичайному місці зберігання. Після внесення до спеціального обліку нотаріус передає їх до банківської установи за окремим описом. Такий механізм дозволяє забезпечити належне збереження майна до завершення спадкової процедури.

Державні нагороди, ордени, медалі та документи про нагородження за наявності спадкоємців залишаються в родині померлого. За згодою спадкоємців такі нагороди можуть бути передані музеям на тимчасове або постійне зберігання. Якщо спадкоємців немає, державні нагороди та документи про нагородження передаються державі.

Крім того, цінні рукописи, літературні твори, листування та інші документи, які мають історичне або наукове значення, також включаються до акта опису спадкового майна. Якщо спадкоємці є, такі матеріали передаються їм на зберігання. За відсутності спадкоємців нотаріус передає документи за окремим описом до відповідних установ — архівів, музеїв, наукових інститутів або інших організацій, які мають право забезпечити їх належне збереження відповідно до вимог законодавства.

У випадках, коли серед спадкового майна виявляються об’єкти, внесені до державного обліку як пам’ятки історії та культури, нотаріус повідомляє про це органи охорони культурної спадщини. Такий порядок потрібен для того, щоб держава могла контролювати збереження речей, які мають історичну або культурну цінність.

Ощадні книжки, заставні документи на речі, передані до ломбарду, та інші подібні документи передаються спадкоємцям на зберігання. Якщо спадкоємців немає, ці документи залишаються у нотаріуса до вирішення питання про подальшу долю спадщини.

Під час опису майна нотаріус може виявити речі, які через значний знос втратили будь-яку матеріальну цінність. У такій ситуації, за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без їхньої участі, такі предмети не вносяться до акта опису. Надалі вони можуть бути передані для знищення або на спеціалізовану базу утильсировини за окремим описом.

Окремий порядок застосовується і до продуктів харчування, виявлених у помешканні померлого. Якщо спадкоємці беруть участь в описі майна, продукти передаються їм. Якщо ж опис проводиться без спадкоємців, продукти тривалого зберігання можуть бути передані відповідним організаціям для реалізації. Таке передавання оформлюється окремим актом, який підписують нотаріус, свідки та особа або представник організації, що приймає продукти.

В нашій практиці трапляються ситуації, за яких вжити заходів щодо охорони спадкового майна неможливо. Причини можуть бути різними: особи, які проживали зі спадкодавцем, не допускають нотаріуса до приміщення, заперечують проти проведення опису, приховують майно або повідомляють, що його вже вивезено. У такому випадку нотаріус складає відповідний акт і повідомляє про ситуацію заінтересованих осіб, а за необхідності — фінансовий орган або прокурора.

Якщо під час охорони спадкового майна з’ясовується, що до складу спадщини входить майно, яке потребує постійного догляду, утримання чи виконання певних юридичних або фактичних дій для підтримання його належного стану, нотаріус може укласти договір на управління спадщиною. Такий договір укладається із заінтересованою особою за умови, що спадкоємці або виконавець заповіту відсутні. Перед укладенням договору нотаріус повинен переконатися, що майно дійсно належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини. Відомості про це зазначаються у тексті договору з посиланням на відповідні документи, якщо вони є. Сам договір оформлюється на підставі акта опису спадкового майна, який стає його невід’ємною частиною.

Якщо після укладення договору до нотаріуса надходить заява про прийняття спадщини, особа, яка управляла майном, отримує повідомлення про припинення дії такого договору. Якщо ж спадкоємці відсутні, усунуті від права на спадкування, відмовилися від спадщини або ніхто її не прийняв, договір управління спадщиною продовжує діяти до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.

Іноді після складання акта опису з’являються особи, які вважають, що до спадкового майна помилково включили їхні речі. Наприклад, це може стосуватися техніки, меблів або інших предметів, які тимчасово знаходилися у помешканні померлого. У такому випадку спір вирішується через суд шляхом подання заяви про виключення майна з акта опису. Після отримання рішення суду нотаріус робить на акті спеціальний запис із зазначенням реквізитів судового рішення та переліком речей, які виключаються з опису спадкового майна. Цей запис посвідчується підписом і печаткою нотаріуса, а копія судового рішення долучається до матеріалів спадкової справи.

Припинення заходів щодо охорони спадкового майна здійснює той нотаріус, який їх запроваджував. Якщо місце відкриття спадщини та місце охорони майна не збігаються, нотаріус, який припиняє охорону, попередньо повідомляє про це нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Спадкоємці та виконавець заповіту також отримують відповідне повідомлення. Після припинення охорони спадкового майна повноваження виконавця заповіту продовжують діяти до повного виконання волі спадкодавця, викладеної у заповіті.

Слід знати, що в сільських населених пунктах повноваження щодо вжиття заходів з охорони спадкового майна, крім нотаріуса, може виконувати уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування.

Отже, радимо не відкладати звернення до нотаріуса, якщо після смерті людини залишилося майно, доступ до якого мають сторонні особи, або існує ризик його втрати, пошкодження чи приховування. Заява про охорону спадкового майна допомагає зафіксувати склад спадщини, визначити відповідального охоронця, передати цінності на належне зберігання та зменшити ризик майбутніх спорів між спадкоємцями, кредиторами й іншими заінтересованими особами.