Перемога болгарської співачки Дари на Євробаченні у Відні могла би стати історією про повернення країни на сцену після кількарічної паузи через економічну кризу. Однак цього року конкурс знову вийшов далеко за межі музики. Участь Ізраїлю, через яку п’ять країн оголосили бойкот, перетворила Євробачення на майданчик для суперечок про межу між культурою, політикою та репутацією Європи. Європейські медіа пишуть про те, чи здатен конкурс, який десятиліттями називали «аполітичним», залишатися таким у час глибоких міжнародних конфліктів. Одні оглядачі називають конкурс дзеркалом сучасної Європи, інші — прикладом того, як культура втрачає нейтральність під тиском війни та суспільних конфліктів. І поки глядачі рахували бали, Європа сперечалася вже не про музику.
Associated Press — США.
Американське агентство AP пише, що перемога Болгарії стала несподіваною, але переконливою:
«Болгарська співачка Dara перемогла на 70-му конкурсі Євробачення з заразливим вечірковим гімном “Bangaranga”, принісши цій південно-східній європейській країні першу в історії перемогу на конкурсі. Ізраїльський учасник Ноам Беттан посів друге місце після конкурсу у Відні, затьмареного протестами та бойкотом через участь Ізраїлю.
Ритм пісні та чітко поставлений танцювальний номер припали до смаку і національним журі, і глядачам у всьому світі. … Напруга довкола участі Ізраїлю в Євробаченні, схоже, не вщухне. Це вже другий рік поспіль, коли Ізраїль посідає друге місце значною мірою завдяки великій підтримці глядачів».
The Guardian — Велика Британія.
Британська газета The Guardian розглядає перемогу Болгарії не лише як музичний успіх, але й як важливий момент для самої країни:
«Болгари раділи першій в історії перемозі своєї країни на Євробаченні, зустрічаючи співачку, чий вечірковий гімн “Bangaranga” став несподіваним проривом. Перемога стала променем надії у складний час після років політичної нестабільності. Фінал у Відні бойкотували Ірландія, Іспанія, Нідерланди, Словенія та Ісландія через участь Ізраїлю.
Ізраїльська заявка “Michelle” у виконанні Ноама Беттана посіла друге місце, тоді як Болгарія набрала 516 балів. Організатори наголосили, що болгарська заявка перемогла і в голосуванні журі, і в голосуванні публіки — такого не було майже десять років».
The Irish Times — Ірландія.
Ірландська The Irish Times пише про конкурс крізь призму відсутності Ірландії та політичної суперечки навколо участі Ізраїлю:
«Блискучі костюми, шалені жарти й музика, яку запам’ятовують, — такою мала б бути атмосфера Євробачення. Але цього року для ірландської аудиторії конкурс проходив інакше: Ірландія не брала участі через бойкот, пов’язаний з присутністю Ізраїлю. Перемога Болгарії з “Bangaranga” стала фінальним акордом вечора, в якому музичне шоу неможливо було відокремити від політичного контексту. Відсутність Ірландії сама по собі стала частиною історії цього Євробачення».
Euronews — Європа.
Euronews підкреслює драматизм фіналу, у якому Болгарія обійшла Ізраїль після напруженого голосування:
«Болгарія святкує перемогу у фіналі Євробачення-2026 після напруженого вечора, у якому Ізраїль залишився другим завдяки великій підтримці глядачів. Співачка Dara перемогла з вечірковим гімном “Bangaranga”. Фінал став одним із найобговорюваніших за останні роки через бойкот кількох країн і суперечки навколо участі Ізраїлю. Водночас результат показав, що конкурс і далі залишається не лише музичним шоу, а й дзеркалом політичних настроїв у Європі».
Le Monde — Франція.
Французька Le Monde звертає увагу передусім на політичну напругу довкола конкурсу:
«70-й конкурс Євробачення у Відні спричинив безпрецедентну суперечку через участь Ізраїлю на тлі війни в Газі. П’ять країн — Іспанія, Ірландія, Ісландія, Нідерланди та Словенія — бойкотували захід. … Попри посилені заходи безпеки та офіційні заклики до єдності, атмосфера навколо конкурсу залишалася поляризованою. Ідея Євробачення як простору, що об’єднує, цього року виглядала особливо крихкою».
news.com.au — Австралія.
Австралійське видання пояснює успіх Болгарії передусім ефектною трансформацією номера:
«Перемога Болгарії стала історичним тріумфом і водночас несподіванкою: Dara набрала 516 балів і виграла конкурс уперше для своєї країни. Її номер “Bangaranga” спершу не сприймали як безумовного фаворита, але оновлена постановка у півфіналі різко змінила враження. Виступ з різкими візуальними рішеннями, масками та щільною хореографією працював майже як музичне відео наживо. Саме цей ефект несподіванки, на думку видання, допоміг Болгарії обійти конкурентів».
Jyllands-Posten — Данія.
Настав час і Данії покинути цей ярмарок марнославства, — вважає газета Jyllands-Posten, що виходить у данському Вібу:
«П’ять країн бойкотували захід, оскільки Європейська мовна спілка не побажала висловлюватися щодо участі Ізраїлю. І це ще одна причина того, чому Данії зараз слід уклонитися й піти: наївно стверджувати, що конкурс Євробачення є аполітичним. Він став політичним тоді, коли від участі усунули Росію. А щойно починаєш, швидко опиняєшся на тонкому політичному льоду. Немає жодної причини, через яку Данія мала б і далі брати участь у цьому змаганні. Не кажучи вже про те, що немає сенсу брати участь у конкурсі мелодій, у якому сама мелодія вже втрачена. … Ніхто не сумуватиме за нами. І ми за цим дивним шоу теж сумувати не будемо».
The Spectator — Велика Британія.
Британський щотижневик The Spectator радіє успіху Ізраїлю:
«Спроба представити Ізраїль як світового вигнанця не знайшла відгуку. Голосували нормальні, порядні люди — а не екстремісти, які вигукують у центрах міст своє гасло “Глобалізуймо інтифаду!”. Ізраїль може пишатися вражаючими успіхами на Євробаченні — він уже чотири рази здобував там перемогу, — а виступи його артистів незмінно сильні.
З огляду на рівень виступу Беттана, нинішній результат навряд чи можна назвати лише голосуванням “антипротесту”. Що б не сприяло успіху Ізраїлю у 2026 році, це є нагадуванням про те, що культурні заходи не повинні слугувати референдумами щодо зовнішньої політики, — як би цього не бажали деякі активісти».
Der Tagesspiegel — Німеччина.
Берлінська газета Der Tagesspiegel висловлюється на користь пісенного конкурсу:
«Саме тому, що Європа в політичному й суспільному плані так глибоко розколота, їй необхідні майданчики, на яких вона постає як щось єдине. Євробачення — один з останніх острівців, де зустрічається вся Європа, причому не як абстрактна інституція, а як культурний простір.
Можливо, саме це і є справжнім посланням, яке надсилає нам Євробачення: так, Європа існує не без конфліктів, але всупереч усім конфліктам цей континент усе ще має спільні майданчики й спільний простір. Альтернативою було б зовсім не “чисте”, аполітичне змагання. Альтернативою була б відсутність спільного європейського простору».
NRC — Нідерланди.
Євробачення зовсім не є аполітичним, — наголошує амстердамська ділова газета NRC:
«Ізраїлю дозволили брати участь, і, за винятком догани від організаторів конкурсу за те, що він знову використав рекламні ролики із закликом голосувати за свого співака, участь Ізраїлю нічим не відрізнялася від уже звичного патерну. Євробачення — так само як і відкриття Венеційської бієнале за тиждень до цього — продемонструвало, що культурні заходи в жодному разі не перебувають поза політикою.
Той факт, що Ізраїль на конкурсі у Відні посів друге місце і тому не стане місцем проведення пісенного змагання наступного року, означає, що Болгарія буквально “врятувала” цей захід. А от чи було тим самим врятовано й реноме Європи — це вже дуже спірне питання».
Dnevnik — Болгарія.
У своєму дописі в Facebook співачка та музична продюсерка Рут Колева звертається з відкритим закликом до болгарських політиків. Болгарський портал Dnevnik цитує:
«Ця перемога — не ваша. Вона не стала результатом якоїсь стратегії, політики, бачення чи державної підтримки музичної індустрії. Чому Болгарія стільки років не брала участі в Євробаченні? Тому що болгарський телерадіомовник (BNT) не міг дозволити собі такої “розкоші”. Не тому, що в нас не було талантів, митців чи потенціалу, а тому, що музика тут не була пріоритетом. Тож ні, не приписуйте собі цю заслугу. Краще усвідомте цей факт — і зробіть музику пріоритетом. Зробіть пріоритетом культуру!».
