Вакцинація дітей перед новим навчальним роком: позиція імунолога та різні погляди батьків

Вакцинація дітей напередодні початку навчального року залишається одним з ключових питань громадського здоров’я. Вона забезпечує індивідуальний захист кожної дитини від небезпечних інфекцій і водночас створює колективний імунітет у шкільних та дошкільних колективах. Разом з тим серед частини батьків існують побоювання, пов’язані з якістю вакцин або можливими побічними ефектами, що нерідко призводить до відмови від щеплень чи зволікання з їх проведенням. Така поведінка здатна вплинути не лише на здоров’я окремої дитини, а й на епідемічну ситуацію в суспільстві загалом.

Позиція імунолога

Анна Сідлецька, фахівчиня з громадського здоров’я відділу імунопрофілактики Рівненського обласного центру контролю та профілактики хвороб, вважає, що діти дошкільного віку особливо вразливі до інфекційних захворювань у зв’язку з активним формуванням і дозріванням імунної системи. Вона пояснює, що чим раніше розпочато вакцинацію, тим швидше в організмі дитини виробляється захист і тим менша ймовірність важкого перебігу інфекцій. У дошкільних закладах через тісний контакт дітей інфекції поширюються дуже швидко, а низка хвороб у цьому віці може призвести до тяжких ускладнень. Масова вакцинація створює колективний імунітет, який запобігає виникненню епідемій.

Фахівчиня зазначає, що в дитячих колективах найбільше поширюються захворювання, які передаються повітряно-крапельним шляхом — кір, краснуха, кашлюк, вітряна віспа, скарлатина, епідемічний паротит, а також гострі кишкові інфекції, що передаються через брудні руки та предмети побуту. Для забезпечення ефективного колективного імунітету щепленими повинні бути не менше ніж 95% дітей. Такий рівень імунізації, за її поясненням, є науково обґрунтованим і гарантує максимальний захист, унеможливлюючи поширення інфекцій.

Сідлецька інформує, що в Україні вакцинація за Національним календарем проводиться безоплатно і включає щеплення від десяти основних інфекцій — туберкульозу, гепатиту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту та хіб-інфекції. Вона підкреслює, що всі заклади охорони здоров’я області забезпечені вакцинами у необхідному обсязі. Якщо дитина пропустила планове щеплення, вона радить якнайшвидше звернутися до сімейного лікаря для складання індивідуального графіка вакцинації, який допоможе надолужити пропущене. Серед абсолютних протипоказань фахівчиня називає анафілактичний шок на попередню дозу вакцини та тяжку імуносупресію, тоді як більшість інших станів, включно з хронічними захворюваннями, не є перешкодою для імунізації, а навпаки, потребують підвищеного захисту.

Імунолог застерігає, що відмова від вакцинації створює загрози як для невакцинованої дитини, так і для всього суспільства. Ризики для дитини полягають у високій ймовірності зараження, тяжкому перебігу хвороби та розвитку ускладнень. Для суспільства це означає послаблення колективного імунітету, підвищення ризику спалахів і навіть епідемій. Перед початком навчального року діти повинні проходити медогляд і отримувати довідку форми 086-О, яка підтверджує наявність профілактичних щеплень. Навчальні заклади не мають права допускати до занять учнів, у яких відсутня така довідка. Щеплення можуть бути не проведені з об’єктивних причин, наприклад через тимчасові медичні протипокази чи відсутність певної вакцини. У таких випадках довідка все одно видається, але з приміткою про відсутні щеплення.

Сідлецька повідомляє, що з 1 січня 2026 року в Україні оновлюється Національний календар профілактичних щеплень. Зокрема, буде запроваджено вакцинацію проти вірусу папіломи людини для дівчат 12–13 років, що дозволить запобігти розвитку раку шийки матки, і ця процедура здійснюватиметься коштом держави. Країна планує перейти від моновакцин до комбінованих препаратів, аби скоротити кількість відвідувань медичних закладів і знизити ризик інфікування під час візитів. Зміни передбачають також додаткові щеплення проти хіб-інфекції та гепатиту, а вакцинацію проти гепатиту, яку зараз проводять у пологовому будинку, планують перенести на двомісячний вік. Друге щеплення проти кору та краснухи діти отримуватимуть у чотири роки, а не в шість, щоб сформувати стійкий імунітет ще до початку відвідування школи.

Позиції батьків

У соцмережах тема дитячої вакцинації викликає активні обговорення. Батьки діляться власним досвідом, описують як позитивні результати щеплень, так і побічні реакції, розповідають про свої сумніви, страхи чи навпаки — про впевненість у необхідності імунізації. У коментарях часто можна побачити як аргументи тих, хто суворо дотримується Національного календаря щеплень, так і думки тих, хто прагне змінити графік, відкласти вакцинацію або зовсім від неї відмовитися. Наведемо типові приклади таких позицій, що ілюструють спектр ставлень батьків до цього питання.

Оксана Гнатюк: «Я завжди роблю щеплення своїм дітям згідно з календарем. Вважаю, що це наш обов’язок перед собою і перед іншими. У класі сина є двоє невакцинованих дітей, і вже восени вони підхопили кір. Я не хочу, щоб мої діти проходили через такі страждання».

Сергій Коваленко: «Не довіряю якості вакцин, які привозять у наші поліклініки. Боюся підробок і неправильного зберігання. Можливо, якби була впевненість у виробнику та умовах транспортування, ставився б до цього спокійніше».

Марина Левчук: «Я не проти вакцинації, але думаю, що деякі щеплення роблять занадто рано. Наприклад, хотіла б відтермінувати частину з них, поки імунітет дитини стане міцнішим. Лікарі, на жаль, не завжди готові йти на компроміс».

Ігор Петренко: «Категорично не вакциную дитину. У моїй родині було два випадки важких реакцій на щеплення, і я не готовий ризикувати. Розумію, що цим наражаюся на критику, але це моя свідома позиція».

Тетяна Мельник: «Минулого року донька пропустила два щеплення через хворобу, а потім ми ледве встигли надолужити графік перед школою. Тепер розумію, наскільки важливо вчасно вакцинуватися, щоб не бігати в паніці перед початком навчального року».

Андрій Супрун: «Я за вакцинацію, але хочу, щоб батькам більше пояснювали про побічні реакції. Багато хто боїться не самої вакцини, а того, що не знає, чого очікувати після неї».

Людмила Вербицька: «Після вакцинації син кілька днів почувався погано, була висока температура. Лікар сказав, що це нормально, але все одно було страшно. Зараз думаю, чи варто робити ревакцинацію, хоча розумію, що ризик хвороби ще гірший».