Результати нового соціологічного дослідження, оприлюдненого 18 лютого, привернули увагу тим, що зафіксували зростання скепсису щодо демократичного устрою в частині європейських суспільств. Йдеться про помітну втому від того, як ці принципи працюють у реальному політичному житті, коли обіцянки виборів, партій і державних інституцій дедалі частіше не збігаються з очікуваннями громадян. На цьому тлі дослідники зафіксували тривожну тенденцію: значна частина опитаних допускає, що за певних умов авторитарне правління могло б здаватися ефективнішим, ніж демократія.
Скільки європейців допускають диктатуру як прийнятний варіант
Опитування було проведене соціологічною компанією AboutPeople на замовлення аналітичного центру Progressive Lab, а його результати опублікувало видання Politico. Дослідження охопило п’ять країн — Грецію, Францію, Швецію, Велику Британію та Румунію. Основною метою було з’ясувати, наскільки мешканці цих держав задоволені функціонуванням демократичної системи, а також якою є їхня довіра до політичних інституцій і готовність підтримувати альтернативні моделі влади.
Оскільки дослідження проводилося у країнах з різним історичним досвідом, економічним рівнем і політичною культурою, його результати дозволяють побачити, що проблема недовіри до демократії не є винятково «кризою бідних» або «помилкою окремих урядів». Навпаки, дані показують, що навіть стабільні та заможні держави стикаються з падінням довіри до партій, медіа та механізмів представництва.
Одним з найбільш показових результатів опитування стала цифра 22%, тобто фактично кожен п’ятий респондент заявив, що за певних обставин диктатура може бути кращою формою правління, ніж демократія. Цей показник не означає, що суспільства цих країн масово прагнуть авторитаризму, однак він демонструє, наскільки легко частина громадян готова розглядати відхід від демократичних правил, якщо демократія перестає давати відчуття безпеки, справедливості або ефективності.
Додатково дослідження показало, що 26% опитаних погодилися з твердженням: якби країну очолював ефективний лідер, вони не заперечували б, щоб він обмежив демократичні права і не ніс відповідальності перед громадянами. Така позиція виглядає особливо небезпечною, оскільки вона ґрунтується на уявленні, що ефективність управління може бути важливішою за контроль влади, а це відкриває шлях до виправдання зловживань, цензури та знищення політичної конкуренції.
Водночас результати не дають підстав говорити про повну втрату довіри до демократії як ідеї, адже 69% респондентів відкинули можливість підтримки авторитарного сценарію, демонструючи, що більшість усе ще розглядає демократичний лад як базову цінність.
Найгостріше невдоволення роботою демократичної системи зафіксували в Греції, де 76% опитаних заявили, що їх не влаштовує те, як працює демократія у їхній державі. Наступною йде Франція з показником 68%, за нею Румунія — 66%, а далі Велика Британія — 42% і Швеція — 32%.
Такі цифри демонструють різні масштаби суспільного розчарування, проте навіть найнижчий показник у Швеції не виглядає незначним, оскільки він свідчить, що третина громадян у стабільній скандинавській країні теж має претензії до демократичного механізму. При цьому варто звернути увагу, що найбільше невдоволення спостерігається там, де політичні та соціально-економічні кризи були особливо відчутними протягом останніх десятиліть.
Чому невдоволення стосується не демократії як ідеї, а її роботи
Оцінюючи результати дослідження, професор політичних наук Манчестерського університету Дімітріс Пападімітріу звернув увагу на те, що навіть економічне зростання не гарантує автоматичного зміцнення довіри до ліберальної демократії. На його думку, Румунія, яка пережила швидке зростання в останні роки, не демонструє посилення підтримки демократичних інститутів, тоді як заможні держави, такі як Швеція, стикаються з тиском на демократію та поступовим зниженням довіри громадян.
Францію він описав як країну, що перебуває у глибокій кризі, а Велику Британію — як державу, де криза відчутна меншою мірою, але все одно впливає на суспільні настрої. Грецію ж він охарактеризував як країну, яка балансує між глибокою недовірою до інституцій та нечіткою вірою в демократичні ідеали.
Подібний опис підкреслює важливу деталь: невдоволення у більшості випадків пов’язане не з тим, що громадяни відкидають демократичні принципи як такі, а з тим, що вони не бачать у демократичній системі ефективного інструменту вирішення реальних проблем.
Антиелітні настрої та криза довіри до політичного класу
Доцент Демокрітського університету Фракії Джордж Сіакас наголосив, що результати опитування не свідчать про загальне неприйняття демократії, однак чітко демонструють розчарування тим, як вона функціонує, а також наявність антиелітних і антиістеблішментних настроїв. Такий тип настроїв зазвичай з’являється там, де громадяни відчувають відрив політичних еліт від повсякденних потреб суспільства, а виборчі обіцянки перетворюються на ритуал, який мало впливає на реальну політику.
Саме тому в опитуванні важливою стала тема довіри до партій, адже партійна система є основним механізмом представництва інтересів громадян, і коли цей механізм сприймається як відірваний від суспільства, демократія починає втрачати свою практичну переконливість.
Найбільше розчарування політичними партіями зафіксовано в Греції, де 55% респондентів заявили, що не відчувають зв’язку з політичною силою, за яку голосували. У Румунії аналогічну позицію висловили 53%, у Великій Британії — 47%, у Франції — 43%, а у Швеції — 32%.
Ці цифри показують, що для значної частини населення вибори не дають відчуття реального представництва, а партійна система виглядає як механізм, що існує сам для себе, а не для вирішення соціальних і економічних проблем. Саме в таких умовах зростає привабливість образу «сильного лідера», який обіцяє діяти швидко й без політичних компромісів, хоча історичний досвід доводить, що подібна швидкість часто досягається за рахунок свободи та прав людини.
Довіра до інституцій: хто ще має підтримку
Опитування показало, що серед ключових інституцій найвищий рівень довіри має Європейський Союз — 43%. Це важливий показник, оскільки він демонструє, що наднаціональні структури у багатьох громадян викликають більше довіри, ніж внутрішні політичні механізми, хоча саме національні уряди й парламенти найбільше впливають на щоденне життя.
Водночас медіа та політичні партії мають суттєво нижчі показники довіри — 27% і 24% відповідно. Така ситуація є симптоматичною, адже демократія значною мірою тримається на партійній конкуренції та інформаційному просторі, а коли ці елементи сприймаються як слабкі або маніпулятивні, громадяни починають шукати інші моделі впливу на політику.
Опитування демонструє, що демократія в Європі стикається з викликом, який пов’язаний не з відвертою підтримкою диктатури, а з поступовим накопиченням недовіри до інструментів, через які демократія має працювати. Якщо громадяни не бачать зв’язку між голосуванням і реальними змінами, якщо партії не здатні відновити довіру, а медіа сприймаються як слабкі або залежні, тоді демократичний механізм починає виглядати не як захист, а як перешкода.
Результати дослідження показують, що більшість людей у п’яти країнах не готова підтримати авторитарний сценарій, однак помітна частка респондентів уже допускає, що обмеження прав і відсутність підзвітності можуть бути прийнятною платою за ефективність. Ця тенденція є головним сигналом, який важко ігнорувати, оскільки вона демонструє, наскільки крихкою може бути довіра до демократії, якщо громадяни перестають відчувати її практичну користь.
