Військові не повинні займатися мобілізацією та доставленням громадян до ТЦК: позиція омбудсмена

Процес мобілізації в умовах війни є складним і чутливим як для держави, так і для громадян. Він потребує не лише точного виконання законодавчих норм, а й дбайливого ставлення до людей, які залучаються до захисту країни, незалежно від їхнього статусу. Військові та цивільні органи повинні діяти у тісній координації, але при цьому чітко розмежовувати свої функції. Важливим аспектом цього балансу є захист прав військовослужбовців, а також уникнення конфліктів між військовими, працівниками територіальних центрів комплектування (ТЦК) та громадянами. На цих принципах наголошує військовий омбудсмен України Ольга Решетилова, розповідаючи про організацію мобілізації та повноважень військових.

Межі обов’язків військових під час мобілізації

За її словами, військовослужбовці не повинні виконувати безпосередні функції мобілізації громадян або доставляти їх до територіальних центрів комплектування, оскільки ці завдання належать виключно місцевим органам виконавчої влади. Порушення цього принципу створює ризики для самих військових, негативно впливає на обороноздатність держави та провокує конфлікти між громадянами, військовими та працівниками ТЦК.

Згідно із законом “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” організація заходів мобілізаційної підготовки належить виключно місцевим органам виконавчої влади. Основна роль військових полягає у формуванні мобілізаційного плану, постановці на облік та розподілі особового складу. Вона зазначає, що залучення військових до прямих контактів із громадянами під час мобілізації створює ризики конфліктів і може знижувати ефективність процесу, а також негативно впливати на моральний стан самих військових.

Конфлікти між військовими та цивільними органами

Омбудсмен наголошує, що розділення суспільства на військових і цивільних, або на працівників ТЦК і громадян не сприяє зміцненню обороноздатності держави. Будь-які перевищення повноважень і зловживання, незалежно від того, з чийого боку вони відбуваються, негативно впливають на процес мобілізації.

Прикладом цього стала трагедія з Юрієм Бондаренком у Львові, яка шокувала суспільство. Однак Решетилова пояснює, що загиблий був військовослужбовцем, а не працівником ТЦК, і його участь у процесах мобілізації не відповідала законодавчо визначеним повноваженням військових. Така ситуація демонструє необхідність чіткого розмежування функцій та уникнення змішування обов’язків.

Захист прав військовослужбовців та подання скарг

Ще одним ключовим аспектом, на який звертає увагу Решетилова, є можливість військовослужбовців захищати свої права без страху перед негативною реакцією командування. Анонімні скарги розглядаються лише у випадках, коли вони містять реальні факти щодо конкретних порушень, а самі військові можуть розраховувати на конфіденційність наданих даних.

Це стосується, зокрема, викривальних фактів щодо командирів, порушень у підрозділах або насильницьких злочинів. Важливо, що наявність механізмів захисту прав сприяє підвищенню довіри до процесів мобілізації та ефективності виконання обов’язків військових.

Проблеми звільнення за станом здоров’я

Решетилова також відзначає, що хоча проблема військових, визнаних непридатними для служби, і вимоги їхньої особистої присутності у частинах для звільнення ще існує, нині вона значно менша, ніж раніше.

Військовослужбовці мають можливість подавати документи через ТЦК або медичні заклади, але особиста присутність необхідна у випадках матеріальної відповідальності або службового розслідування. Вона підкреслює, що усунення таких бюрократичних перешкод важливе для захисту прав військових і для оптимізації мобілізаційних процесів.

Отже, позиція Ольги Решетилової зводиться до того, що ефективність мобілізації та обороноздатність держави залежить від чіткого розмежування функцій між військовими та цивільними органами. Військовослужбовці повинні зосередитися на плануванні, обліку та розподілі кадрів, а безпосередні контактні функції з мобілізованими громадянами мають виконувати цивільні структури. Дотримання цих принципів не лише знижує ризик конфліктів, а й гарантує захист прав військових, підвищуючи загальну ефективність оборонної системи України.