Kleine Zeitung – Австрія. Віденська Die Kleine Zeitung попереджає:
“Те, чому ми є свідками, – це наслідки клімату, що змінюється, обумовленого антропогенними факторами. Настав час тих подій, які свого часу з високою точністю передбачали вчені: екстремальні природні явища стають інтенсивнішими і трапляються все частіше. Те, що раніше відбувалося разів сто років, тепер трапляється чи не раз на десятиліття. Адже ми говоримо про глобальне потепління лише на 1,4 градуса. За найгіршого сценарію глобальне потепління ще в цьому столітті може перевищити 4 градуси – з усіма катастрофічними наслідками. Вирішувати нам: чи зможемо ми повернути цю тенденцію назад – чи підемо за тими казкарями, які досі заперечують як існування глобального потепління, так і його наслідки”.
Der Standard – Австрія. Наслідки зміни клімату в Австрії майже ніяк не впливають на вибори, – з жалем констатує віденська Der Standard. У своїй передвиборчій програмі вона застерігає від “кліматичної істерії” і має намір знищити останні успіхи кліматичної політики Крім того, зазначається:
“Боротьба з усім нібито чужим – від імміграції до трансгендерів – у рамках передвиборчої кампанії видається їй більш доцільною, ніж боротьба з глобальним потеплінням – незважаючи на загибель людей від спеки та ураганів, незважаючи на зруйновані будинки, знищені посіви, мільйонні збитки та хаос. Більшість населення, схоже, виробило політичний імунітет до кліматичної кризи. Схоже, що розмиті дороги легше перенести, ніж обмеження швидкості 100 км/год на автобані”.
Gazeta Wyborcza – Польща. Політична ворожнеча зараз недоречна, – вважає варшавська Gazeta Wyborcza:
“Ймовірно, польські політики недостатньо зрілі для того, щоб на тлі катастрофічних подій вийти за рамки партійної логіки, якнайменше балакати – або навіть взагалі тримати рот на замку. Качинський, очевидно, вирішив, що його виборці потребують постійних вкидань ненависті, ніж він їх регулярно та підгодовує – без урахування обставин. Погано, що політики партії Громадянська коаліція змагаються і в тому, хто продемонструє більший рівень затоплення, і тим самим скомпрометує ПіС, яка [за час свого перебування при владі] нехтувала будівництвом захисних споруд для запобігання паводкам. Пріоритетом зараз є ефективна евакуація жителів. … Висновок уроків із того, що трапилося, доведеться відкласти на потім, – поки не спаде вода”.
wPolityce.pl – Польща. Критика певної політики має бути можлива навіть у надзвичайній ситуації, – вважає wPolityce:
“Політика сама по собі не суперечить допомоги та солідарності. Зрештою, політика – це не просто нескінченні розмови, а ефективність та здатність діяти. …Наразі сформувалося зовсім ідіотське уявлення, що політика – це не вирішення проблем, а лише розмови про них. Чим спекотніше і емоційніше стають подібні псевдодебати, тим більше вони доводять, що суть політики в цьому полягає. Але насправді – нічого подібного. Це лише брудна піна навколо справжньої політики”.
Hospodářské noviny – Чехія. Незважаючи на всі збитки, влада Чехії краще справляється з катастрофічною повінню, ніж з порівнянними катаклізмами 1997 і 2002 років, – зазначає празька Hospodářské noviny:
“Система оповіщення була значно покращена. Гідрологи, країна в цілому, регіони та комуни швидко обмінюються інформацією та сповіщають громадян своєчасно та точно. Звичайно, не може не обійтися без помилок, як, наприклад, у Богуміні, де вода прибувала вдвічі швидше, ніж передбачали фахівці. Але чого точно не станеться ще раз, так це того, що сталося в 2002 році, коли тодішній мер Праги Ігор Німець заявив, що ‘ситуація краще нікуди’, а через кілька годин вода вже мчала тунелями празького метрополітену”.
Süddeutsche Zeitung – Німеччина. Мюнхенська Süddeutsche Zeitung із задоволенням зазначає, що в країні ще не все так погано – якщо стільки людей об’єдналися у боротьбі з паводком:
“Натовпи добровольців складають мішки з піском. За потреби вони допомагають жителям перебратися в безпечне місце разом з їхніми пожитками – або ж постачають гарячим чаєм та кавою співробітників служби порятунку. Найчастіше добровольців так багато, що міста та районні управи створюють для них особливі координаційні центри. … Це зовсім не та країна, яку всілякі скептики, очорнителі та і злостивці ганьблять на всі лади під час ток-шоу і в інтернеті. Це не країна егоїзму, невігластва та некомпетентності. Дуже втішно бачити такі приклади в епоху гарячих дебатів”.
