Фінансова буря у Вашингтоні: як Трамп розхитує Федеральну резервну систему, долар і майбутнє України
Коли Америка бореться з власним боргом, Україна ризикує втратити більше, ніж здається на перший погляд. На тлі посилення тиску Білого дому на Федеральну резервну систему США та публічних заяв Дональда Трампа про можливість звільнення Джерома Пауелла світові ринки завмерли в очікуванні: чи зможе зберегтися незалежність головного фінансового регулятора світу.
Для України це не просто чергова американська політична інтрига, а потенційна точка зламу у структурі глобальної допомоги, стабільності гривні, перспективі нових траншів і навіть у реформі Нацбанку. Якщо незалежність ФРС буде зруйнована, під питанням опиниться довіра до долара, до міжнародних фінансових зобов’язань і, зрештою, до самої ідеї відповідальної економічної політики, на яку нині спирається й українська фінансова система.
Розлом у Федеральному резерві: що стоїть за тиском Трампа на Пауелла
У США набирає обертів політична боротьба за контроль над Федеральною резервною системою – головним фінансовим регулятором країни, від рішень якого залежить доля долара, інфляція, глобальні ринки й, опосередковано, здатність Вашингтона підтримувати союзників, зокрема Україну. Центром цієї напруги став голова ФРС Джером Пауелл, чий термін завершується 15 травня наступного року. Попри чутки, сам Пауелл заявив, що не планує достроково залишати посаду та збирається відпрацювати термін до кінця.
Однак президент Трамп дедалі більше тисне на регулятора. У липні він публічно заявив, що Пауелл “дурень” і що “через вісім місяців його не буде”. Трамп звинувачує голову ФРС у надто повільному зниженні облікових ставок, що, на його думку, стримує економічне зростання. Він натякав на можливість звільнення Пауелла або призначення “більш гнучких” кандидатів.
Перший крок до зміни балансу сил у Раді керуючих вже зроблено. Членкиня Ради Адріана Куглер оголосила про дострокову відставку: 8 серпня вона залишає ФРС, хоча її мандат мав тривати до січня наступного року. Це дає Трампу можливість уже зараз призначити нового представника в керівництво регулятора, потенційно лояльного до його економічної політики. Серед кандидатів розглядаються економісти, які відкрито виступають за швидке пом’якшення монетарної політики.
Тиск іззовні співпадає з ознаками внутрішнього розколу в самій ФРС. На липневому засіданні двоє членів Ради – Крістофер Воллер і Мішель Боуман – проголосували за негайне зниження ставки, тоді як більшість підтримала утримання курсу на обережність. Це перший подібний “розлом” у голосуванні з 1993 року, що свідчить про реальну суперечку всередині Ради керуючих. Аналітики попереджають, що на тлі зростання держборгу США і дедалі голоснішого політичного тиску з боку Білого дому ФРС ризикує втратити свою головну рису – незалежність.
Для світової економіки та України це може мати серйозні наслідки. Якщо рішення ФРС стануть політично мотивованими, долар втратить передбачуваність, а світові ринки – якір стабільності. Це, у свою чергу, ускладнить доступ до кредитів, змінить глобальні ставки, вплине на підтримку партнерів і задасть небезпечний прецедент для країн із менш сталими фінансовими інституціями. Україна – одна з них. І тому те, що відбувається сьогодні у Вашингтоні, напряму стосується і нашого курсу гривні, і нашого бюджету, і нашого майбутнього.
У Федеральному законі про Федеральну резервну систему йдеться про те, що член Ради ФРС, включно з головою, може бути звільнений лише “за причиною”, тобто за недбалість, неналежне виконання обов’язків або злочинне діяння. Політичні розбіжності щодо ставки або економічної стратегії під це не підпадають.
Прецеденту звільнення голови ФРС не було. Жоден президент ніколи не звільняв головного чинного регулятора до завершення його терміну, навіть у випадках очевидної політичної ворожості.
Найвідоміший історичний випадок – Humphrey’s Executor (1935), коли Верховний суд обмежив право президента звільняти чиновників незалежних агентств без “причини”. Цей прецедент став фундаментом для захисту незалежності ФРС та інших комісій, де ліцензія на звільнення може бути лише за серйозні провини, а не за розбіжності з політикою.
22 травня Верховний суд дозволив Трампу в довгостроковій перспективі звільняти членів двох незалежних агентств (NLRB, MSPB) без “причини”. Але в рішенні вказано: ФРС варто розглядати інакше, як окрему “унікальну структуру” – quasi-private entity – і не включати її до цього рішення.
Це рішення забезпечило тимчасову юридичну “захисну оболонку” для ФРС, хоча його легітимність може бути оскаржена у майбутньому. Багато юристів і колишніх посадовців вважають, що остаточно незалежність ФРС ще не закріплена в законодавстві й може стати об’єктом подальших судових викликів.
Адміністрація Трампа активно закликає ФРС знизити облікову ставку на повний відсотковий пункт. Президент вважає, що це дозволить знизити витрати на обслуговування держборгу, стимулюватиме споживчі витрати та ринок нерухомості, “ракетне паливо” для економіки.
Проте ФРС утримується: хоча інфляція знизилася, вона все ще вища за цільовий рівень 2 %. До того ж тарифи й інші торгові обмеження можуть підривати стримування ціноутворення.
Державний дефіцит США виходить на нові піки: понад 6–7 % ВВП, а борг перевищує 120 % ВВП і зростатиме надалі через нові податкові пільги.
Це може призвести до фіскальної домінації (fiscal dominance), коли урядове запозичення диктує монетарну політику: центробанк змушений тримати низькі ставки для обслуговування боргу, навіть якщо це суперечить його інфляційному мандату. Зростання дефіциту та державного боргу може знизити довіру до долару, що раніше розглядався як глобальна “безпечна гавань”.
Аналітики вважають, що значно ефективнішим було б регулювання дефіциту держбюджету через контроль витрат і податки, скорочення адміністративних програм, відмову від тарифної політики, яка підвищує ціни та погіршує дефіцит.
Унаслідок цього ФРС могла б проводити монетарну політику незалежно, зосереджуючись на зниженні інфляції та підтримці зайнятості, без політичного втручання.
Тиск Трампа на ФРС: долар хитається, інвестори тікають, Україна втрачає резерви
Після жорстких нападок Трампа на голову ФРС Джерома Пауелла, ринки різко знизилися: інвестори виходять із доларових активів, бо побоюються втрати незалежності регулятора. Очікування щодо вересневого зниження: ставки впали з приблизно 65 % до 46 %, що призвело до підвищення дохідності казначейських облігацій, посилення долара та просідання акцій малих компаній.
Після публікації слабких даних про зайнятість і звільнення голови Відділу статистики праці ринки демонструють зростаючу невизначеність: акції просіли, долар впав, а золото і ринки Азії отримали поштовх для зростання.
У травні Moody’s знизила кредитний рейтинг США з Aaa до Aa1, змінивши прогноз на “stable”, попередивши про надзвичайно високий держборг і нездатність провести структурні реформи. Fitch в 2023 році вже понизила рейтинг до AA+, мотивувавши це “ерангованим дефіцитом” і політичною нестабільністю, а у 2011 році S&P зробила аналогічний крок. Через політичний тиск ринки додають ризикову премію до доларових активів і держоблігацій: долар слабшає, а інвестори шукають альтернативи типу євро, золота або азійських ринків.
Хоча долар все ще залишається головною резервною валютою, Moody’s попереджає, що довгострокова фіскальна безвідповідальність послаблює його роль у глобальній системі.
Якщо ФРС не знижує ставки, долар зміцнюється, а гривня ослаблює. Це підсилює інфляцію в Україні та змушує НБУ тримати високу облікову ставку, щоб стримати інфляційні очікування. Через це НБУ активно виходить на ринок і продає валюту, що призводить до витрат із міжнародних резервів для підтримки курсу.
Так, у травні резерви впали на 4,6 % до $44,5 млрд, головним чином через інтервенції та обслуговування боргу. Проте на початок року резерви становили $46,7 млрд, це приблизно 5,6 місяців покриття імпорту.
Варто мати на увазі, що політизована ФРС може ускладнити макрофінансову допомогу, тому що якщо ФРС втратить інституційну незалежність, інвестори й міжнародні партнери можуть втратити довіру до економічної політики США.
Це підвищує ризик для траншів МВФ або інших кредитів Україні, оскільки інвестори можуть вимагати більших надбавок за ризик або перегляд умов. IMF попереджає, що політизована монетарна політика підвищує нестабільність й знижує довіру до долара як резервної валюти.
В Україні були приклади, коли незалежність центробанку опинялася під загрозою: зокрема, через системний політичний тиск у 2020 році пішов у відставку лава НБУ Яків Смолій.
…Подібні історії доводять: центробанк повинен бути незалежним, інакше варто чекати інфляції, кризи та втрати довіри.
Тетяна Вікторова
