У четвертому кварталі цього року ціни на природний газ для української металургії і частини інших великих споживачів вийшли вище за котирування голландського газового хабу Dutch TTF. Головна причина – продовження державою спеціальних обов’язків для видобувників, що зменшило вільну внутрішню пропозицію. Підприємства дедалі частіше докуповують імпортний ресурс за формулою “Dutch TTF плюс премія постачальника плюс логістика”.
Виграш домогосподарств – у стабільних платіжках. Утім ціна цього виграшу – дорожча енергія для експортерів, додатковий валютний і бюджетний тиск та ризики для зайнятості у промислових містах.
Парасоль для домогосподарств: як уряд утримує ланцюг “газ–тепло–електрика” під контролем
Кабін у жовтні продовжив режим спеціальних обов’язків на ринку газу до 31 березня 2026 року, пояснюючи це пріоритетом енергетичної безпеки і соціальної стабільності в умовах війни та атак на енергетичну інфраструктуру. Рішення синхронізоване з фіксацією роздрібних цін для захищених категорій споживачів газу і продовженням спеціальних умов на електроенергію для населення.
До “захищених” належать домогосподарства, виробники тепла для населення та бюджетних установ, оператори розподільчих мереж і постачальник “останньої надії”, а також визначені категорії виробників електроенергії з газу. Практичний сенс тут простий: ланцюжок “газ – тепло – електрика – домогосподарства” береться під ціновий “парасоль”, щоб у зимові піки не було стрибків платіжок.
Домогосподарствам Нафтогаз підтвердив фіксовану ціну газу 7,96 гривні за кубометр, і уряд комунікував збереження цієї ціни щонайменше до кінця опалювального сезону 2025–2026 років. Одночасно уряд продовжив для населення фіксований тариф на електроенергію у 4,32 гривні за кіловат-годину до 30 квітня 2026 року. Це знижує ризик зимових “сюрпризів” у платіжках.
На сезон 2025–2026 оголошувалися орієнтири наповнення сховищ у діапазоні приблизно 13–14 мільярдів кубометрів. У середині жовтня Україна вже була близько до нижньої межі цього коридору, але через пошкодження видобутку та інфраструктури уряд і партнери публічно розглядали додаткові імпортні закупівлі газу для добору резерву. Намір був увійти в зиму з такою “подушкою”, аби покрити пікові відбори без перегляду тарифів для захищених споживачів.
Газовий парадокс: стабільні платіжки вдома, дорогі печі на заводах
Щоби втримати роздрібні ціни для захищених категорій, значну частину ресурсу державних видобувників резервують під фіксовані внутрішні поставки й під закачування у сховища. Вільного газу на ринку меншає, тож великі споживачі частіше виходять на імпортну формулу з додатковими витратами на бронювання міждержавних потужностей, транспортування, балансування і ризикову премію постачальника. Саме тому у низці тижнів літа й осені цього року промислові ціни в Україні виходили вище за котирування Dutch TTF.
Ключ до зниження логістичної надбавки – гарантовані і достатні перетинні потужності з Євросоюзу. У червні цього року оператори газотранспортних систем Польщі та України оголосили про тимчасове збільшення гарантованої пропускної здатності у напрямку до України приблизно до 12,4 мільйона кубометрів на добу, а також про продовження підвищених “фірмових” потужностей.
Це підвищує конкуренцію постачальників і потенційно стискає премію над Dutch TTF, особливо якщо бронювати довші продукти потужностей. Паралельно Польща модернізує вузли на своєму боці для подальшого нарощування спроможності у 2025–2026 роках.
Уявімо дві сім’ї в багатоповерхівці: взимку вони сплачують за газ і світло за зафіксованими цінами і не відчувають стрибків на голландському хабі. Поряд працює металургійний комбінат, що гріє печі газом: він купує імпортний ресурс за формулою “хаб плюс логістика плюс премія”. Якщо котирування на хабі підскакують на 20 відсотків, платіжки сімей не змінюються, а завод або урізає обсяги і премії персоналу, або підвищує ціну продукції, або просить державу про компенсатори.
Україна залучає кредити на закупівлю газу перед зимою. Європейський інвестиційний банк у жовтні оголосив про терміновий кредит у 300 мільйонів євро для Нафтогазу для поповнення запасів і підвищення стійкості енергосектору; паралельно міжнародні інституції окреслювали потребу у мільярдних імпортних закупівлях у 2025 році через втрати видобутку від ракетних ударів.
Продовження спеціальних умов для електроенергії тримає тариф для домогосподарств на рівні 4,32 гривні за кіловат-годину до 30 квітня 2026 року. Але для промисловості витрати зростають через поетапні зміни мережевих тарифів і підвищені цінові стелі на ринках доби наперед, внутрішньодобовому та балансуючому ринку у пікові години.
У періоди дефіциту системний оператор вводить погодинні обмеження і просить підприємства переносити енергоємні операції на нічні години. У підсумку газова надбавка складається з електричною – і маржа чутливих виробництв тане.
Як енергетичні перекоси переходять у менші премії, слабшу гривню і вищі ризики для міст
Кривий Ріг, Кам’янське, Запоріжжя залежать від великих комбінатів як роботодавців і платників податків. У разі стійкого розриву “Dutch TTF плюс логістика” над внутрішніми цінами збуту першим індикатором стають урізані премії і перехід на скорочені зміни.
Для місцевих бюджетів це означає зменшення надходжень податку на доходи фізосіб, частка якого значною мірою залишається на рівні громад, а також менші платежі за землю і майно в періоди простоїв. Галузеві огляди неодноразово фіксували, що дорогі енергоносії у 2025 році погіршили конкурентоздатність української сталі на зовнішніх ринках і скоротили випуск окремих енергоємних ланок.
Додаткові закупівлі газу за формулою “хаб плюс логістика плюс премія” збільшують валютний попит і тиснуть на курс гривні, водночас слабша експортна маржа металу зменшує валютний приплив. Держава мусить або напряму підтримувати енергетичні компанії і залучати кредити під імпорт, або переносити частину витрат у мережеві тарифи для інших категорій споживачів, або готуватися до поетапного наближення роздрібних тарифів до економічно обґрунтованих рівнів після завершення опалювального сезону. Нацбанк і міжнародні партнери регулярно попереджають про ці ризики у своїх оцінках.
По-перше, довше бронювати фірмові транскордонні потужності на ключових інтерконекторах з Польщею, Угорщиною та Словаччиною і виводити конкуренцію постачальників на аукціони: це стискає логістичну надбавку. По-друге, частково фіксувати індексну складову ціни через форвардні та свопові інструменти на Dutch TTF і окремо страхувати валютний ризик під майбутні платежі.
По-третє, прискорити “швидкі мегаджоулі економії” на майданчиках – регенеративні та рекуперативні пальники, теплоутилізацію гарячих газів, частотні приводи на вентиляторах і насосах, електрифікацію допоміжних процесів. Європейські банки розвитку і Європейський інвестиційний банк уже відкрили спеціальні кредитні лінії і гарантійні рамки під такі модернізації в Україні.
Є три панелі, на які варто дивитися щотижня. Перша – запаси у підземних сховищах за європейськими і національними дашбордами і моменти старту відбору. Друга – пресрелізи операторів Польщі та України про доступні фірмові потужності і нові продукти бронювання, адже саме вони визначають величину логістичної надбавки. Третя – котирування Dutch TTF і спред до фактичних цін контрактів великих споживачів в Україні. Якщо котирування падають, а спред уперто тримається, значить причина у вузьких місцях логістики чи слабкій конкуренції постачальників і варто змінювати тактику закупівель.
…Подовження спеціальних обов’язків до кінця опалювального сезону 2025–2026 років гарантує стабільні платіжки для домогосподарств і знижує соціальні ризики взимку. Але без тонкого налаштування імпортних “воріт”, без прозорих “вікон” для промисловості і без швидких програм енергоефективності ми платитимемо вищу ціну за імпортний газ, втрачати маржу експортерів і доходи місцевих бюджетів.
Вихід реалістичний і вже доступний: довгі фірмові перетини, частковий хедж індексу, швидкі технічні апгрейди на майданчиках та залучені кредити Європейського інвестиційного банку і інших інституцій під модернізацію. Тоді “Dutch TTF плюс логістика” перетвориться з фатального вироку на керований параметр витрат – і це найкраща страховка для зарплат і місцевих бюджетів у промислових регіонах.
Тетяна Вікторова
