У той час як Європа стрімко переорієнтовує цивільну промисловість на військову, вкладаючи мільярди в оборону й постаючи перед кадровими, ресурсними та репутаційними викликами, в США різко змінюють вектор навіть “кліматичні” стартапи. Тепер ставка робиться не на абстрактну боротьбу зі змінами клімату, а на конкретику – національну безпеку та оборону.
Причина проста й жорстка: політична та фінансова підтримка зелених проєктів слабшає, і виживають передусім ті, хто здатний швидко перелаштуватись під нові виклики. А головний виклик сьогодні – посилення ВПК США на тлі зростаючої загрози з боку Китаю.
Ця трансформація – класичний приклад того, як бізнеси, що хочуть вижити й рости, мусять “тримати ніс за вітром” у політичному й економічному середовищі. Зелена романтика закінчилась. Почалася нова гонка – і виживуть лише ті, хто встигне зайняти місце у новому військово-промисловому ланцюжку.
Війна замість клімату: як технологічний ринок США переходить під диктат нацбезпеки
Останні політичні сигнали з Вашингтона демонструють зміну американської стратегії фінансування технологій. Риторика кліматичних цілей відходить на другий план, на перше ж місце виходить оборона та нацбезпека. Це вже не просто тенденція, а системна трансформація державної політики, яка б’є по “зелених” проєктах і штовхає стартапи в нову нішу – війну за ресурси та контроль технологій.
Рішення адміністрації Трампа переглянути й фактично згорнути ключові інструменти кліматичної політики Байдена – Закон про зниження інфляції – сигналізує: за поточних геополітичних ставок Америка більше не гратиме в “зелену” економіку.
Йдеться про ліквідацію податкових пільг для електромобілів, знищення стимулів для інвестування у відновлювану енергетику та перенаправлення ресурсів у військово-промисловий комплекс. Це не просто перегляд підходів – фактично це відмова від кліматичних пріоритетів на користь гонки озброєнь.
Перехідна команда Трампа підготувала план згортання субсидій на інфраструктуру для електромобілів та повернення стандартів викидів до рівня 2019 року – часів, коли Америка ще відкрито підтримувала нафтові компанії і не переймалася викидами CO₂.
Навіть ті стартапи, що створювалися як “рятівники планети”, тепер терміново змінюють пітчі для інвесторів. Magrathea Metals, яка обіцяла добувати з морської води магній для зеленої енергетики, тепер крутить іншу пластинку: “ми забезпечимо Америці незалежність від Китаю в критично важливих мінералах для винищувачів і дронів”. Вже не планета, а F-35 і ракети.
Ще один приклад – компанія Brimstone, яка раніше створювала “чистий” цемент для зменшення викидів CO₂, а тепер цілком серйозно подає проєкт як стратегічну розробку для відновлення промислової могутності США у виробництві сталі та алюмінію – для армії та оборонної промисловості.
Навіть стартап VEIR, який донедавна переймався “зеленими” інкубаторами із технологіями для енергетики, зараз переглядає пріоритети. Замість зеленого хайпу – нова ставка на ШІ і інші напрямки, де є гроші й попит.
Минулоріч обсяг інвестицій в американські військові стартапи та оборонні технології досяг $39,5 мільярда доларів. Це сигнал для ринку: хто не трансформується, залишиться без фінансування.
Це і є точкою біфуркації для американських технологічних стартапів: або ти сьогодні створюєш ШІ для військового застосування, або завтра зникаєш з ринку. А в зеленій енергетиці й надалі будуть виживати лише ті, хто зможе показати пряму військово-промислову вигоду від своїх “екологічних” розробок.
Капітал обирає війну: “зелена” енергетика поступається місцем дронам і військовому ШІ
Отже, ситуація на ринку інвестицій змінилася кардинально. Гасла про “зелену енергетику” та ESG (екологічне, соціальне та корпоративне управління – підхід до ведення бізнесу та інвестування, що враховує не лише фінансові показники компанії, а й її вплив на довкілля, ставлення до людей і якість управління), якими вчора хизувалися венчурні фонди Кремнієвої долини, сьогодні втрачають актуальність. Гроші пішли туди, де справжня війна: в оборонку і військовий AI. Це вже не тренд, а стратегічний розворот західного капіталу.
Конкретні угоди чітко фіксують нову реальність. Типовий приклад – німецький стартап Helsing, який прямо створює “штучний інтелект для війни”. Компанія займається розробкою ПЗ для безпілотників та систем бойового управління, причому вже поставляє ударні дрони Україні. Їх фінансує співзасновник Spotify Даніель Ек, який вклав у Helsing 100 мільйонів євро. Раніше би такі інвестори вкладалися в чергові “сонячні панелі”. Тепер – тільки в технології перемоги.
Ще один кейс – бельгійська державна фінансова структура Belfius оголосила про плани прямого інвестування у виробників озброєнь та військових технологій по всьому НАТО. Раніше такі інститути “грали” виключно в зелений порядок денний. Тепер же курс на оборонку.
Київ теж не стоїть осторонь цього тренду. Українська венчурна фірма D3 (Defence-focused Venture Capital), очолювана Євеліною Бучацькою, відкрито заявила, що фінансуватиме тільки оборонні стартапи. І не просто фінансуватиме, а вже зараз активно будує комунікацію з європейськими генералами та військовими інвесторами.
Часи, коли “зелений” стартап міг вийти з презентацією про порятунок планети, закінчуються. Зараз на гроші розраховують ті, хто говорить про нові дрони, штучний інтелект для фронту і проєкти, здатні змінити хід війни. Це і є новий порядок денний Заходу. Війна за ринок оборонних технологій тільки починається.
Виживають ті, хто говорить мовою війни: як стартапи ламають місії заради оборонних грошей
От тут починається найцікавіше – конфлікт цінностей усередині самих стартапів, які ще вчора будували бізнес на рятуванні планети, а сьогодні змушені перелаштовуватися під реалії великої війни. І питання не просто в грошах, а в тому, чи готові засновники ламати власну місію заради виживання.
Взяти той же стартап Magrathea Metals. Їхня початкова історія звучала красиво й правильно – добувати магній із морської води, зменшуючи вуглецевий слід і допомагаючи “зеленій” енергетиці. Але реальність змушує стояти на землі обома ногами – гроші пішли в оборонку. І тепер CEO компанії відкрито заявляє інвесторам: “Наш магній – критична сировина для винищувачів і дронів, і Америка має стати незалежною від Китаю”. Жодної згадки про екологію – виживання диктує нову риторику.
Показовим є й кейс Brimstone – стартапу, який розробляв цемент із низьким вуглецевим слідом. Здавалося б – ось воно, чисте майбутнє. Але в минулому році вони вже пітчать себе як ключового гравця для виробництва сталі та алюмінію для оборонної промисловості США. Тепер це не про планету, а про війну і про те, щоб “будувати танки швидше за росіян”.
Наступний кейс – Swarmer. Ще рік тому це були мрії про “автономні рої дронів” у майбутньому. Сьогодні – це вже працююча бойова технологія, яку використовують підрозділи ЗСУ. Їхній штучний інтелект дозволяє дронам взаємодіяти як зграя: атакувати, розвідувати, працювати без оператора. Інвестори теж показові: $2,7 мільйона від американської оборонної компанії R-G.AI, Radius Capital, Green Flag Ventures і D3. І це вже прямі гроші в армію, в українські дрони на фронті.
Bavovna.AI починали як проєкт ШІ для автономних систем. Чесно планували робити рішення і для цивільного ринку, але російська агресія і нові виклики фронту все перевернули. Наразі компанія створює навігаційні системи для дронів, здатні працювати без GPS, в умовах повного придушення сигналів та РЕБ.
І не просто створює – минулоріч отримали $2,7 мільйона інвестицій, інвестори – празький фонд Presto Tech Horizons. А головне – вийшли на співпрацю з Міноборони США, потрапили в американську програму Air Force Labs Masschallenge. Це вже не про “екосистему стартапів”, а про війну, де кожна технологія має давати результат на полі бою.
І питання стоїть руба: це тимчасова маркетингова гра чи реальна зміна місії цих компаній? Частина засновників стартапів просто не витримує цього тиску. CEO однієї з кліматичних компаній зізнався: “Ми не можемо більше піднімати гроші на “зеленій” повістці. Нас просять переписати пітч – зробіть акцент на національній безпеці, інакше гранту не буде”.
…Світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо оновлювати презентації. Ще вчора інвестори жадібно ловили кожне слово про “зелені стартапи”, “етичний штучний інтелект” і “технології заради миру”. Вчора це продавало, переконувало, закохувало в ідеї. Але сьогодні інші часи. Історії, які ми бачимо, унаочнюють просту й неприємну істину: красива риторика закінчується там, де починається реальна війна.
Тепер рахують не гранти й інвестиції. Рахують бойові виходи, підбиті цілі. І виживають ті, хто встиг зрозуміти: нова мова – мова війни й оборони. Решта залишаться в підручниках про романтику Кремнієвої долини початку 2000-х – у тих главах, де наївні й закохані у світле майбутнє стартапери мріяли врятувати планету.
Ті, хто вчора будував сонячні панелі й рахував вуглецевий слід, сьогодні рахує дрони, які можуть зібрати їхні технології. І виграє тут не той, хто чистіший. А той, хто перший зрозумів нові правила гри.
Світ змінився. І в цій новій грі краще бути тим, хто говорить мовою війни, ніж тим, хто досі мріє мовою миру.
Тетяна Вікторова
