Гроші пішли на війну: чому США згортають кліматичні проєкти заради оборонки (продовження)

Європа та Америка синхронно переорієнтовують економіки на війну: автозаводи стають танковими цехами, а “зелені” стартапи – постачальниками технологій для фронту. У Штатах вщухла екологічна романтика – політика й гроші йдуть у ВПК, бо головний виклик зараз – Китай. Кліматичні проєкти або інтегруються в оборонку, або зникають.

Magrathea Metals уже продає свій магній не для зеленої енергетики, а для винищувачів і дронів. Brimstone більше не рятує планету, а готує сталь для танків. Венчурні фонди кинулися в оборонні стартапи, де ставки – перемога у війні, а не рейтинг ESG. Helsing пише ШІ для ударних дронів, Belfius офіційно інвестує в НАТО, а українські стартапи Bavovna.AI і Swarmer вже працюють на передовій – рахують не гроші, а підбиті цілі. Головне правило нової гри – хто не заговорив мовою війни, той програв.

Загроза “патріотичної”  бульбашки у військовому AI

Класичний фінал будь-якої гонитви за державними грошима  – ризик чергової інвестиційної бульбашки. Схема тут проста: величезний хайп навколо військового AI, прогнози шалених прибутків, а на виході –  стартапи, які так і не вийдуть на реальні контракти з Пентагоном.

Так, з 2021 року венчурні інвестори вкинули понад $100 мільярдів у оборонні стартапи. Всі –  від фондів Кремнієвої долини до гравців Уолл-стріт –  побігли в новий “святий Грааль”: армійські контракти на штучний інтелект, дрони й автономні системи. Але система не така проста. Пентагон не поспішає віддавати ключові оборонні програми в руки стартапів, і в підсумку більшість із них зависає між очікуванням контракту й реальністю.
Дається взнаки й політичний фактор. Трамп уже відкрито говорить про скорочення витрат на підрядників, навіть у секторі оборони. І це взагалі вибиває ґрунт з-під ніг тих стартапів, які зараз малюють інвесторам райдужні графіки росту за рахунок держзамовлень. “Жадібний дядько Сем” все сильніше урізає фінансування підрядникам, і це стосується не лише старих гігантів, а й молодих “зірок” ринку оборонного AI.
Тобто бачимо класичний розгін бульбашки: мільярди вливаються на хайпі війни та військового штучного інтелекту, але інституційна система США просто не встигає освоїти ці технології й заблокована своїми ж бюрократичними бар’єрами.

Висновок жорсткий і простий: ринок готує новий обвал –  багато стартапів просто не доживуть до реальних контрактів із Пентагоном. Виживуть ті, хто вже сьогодні має контракти й проєкти на полі бою. Усе інше – мильна бульбашка на крові.

Ризики для розвитку зеленої енергетики та кліматичних технологій

Тут постає головне питання для всієї “зеленої” стратегії США – чи не ламає ця нова гонитва за військовими технологіями всю історію з декарбонізацією та кліматичною політикою? І відповідь вже очевидна – так, ламає.

Факти кажуть самі за себе. Трамп і його команда планують різати Закон про зниження інфляції (IRA), який був головним двигуном “зеленої” трансформації Америки. Там були сотні мільярдів доларів на податкові пільги для електромобілів, зелену енергетику, інфраструктуру під нову економіку. Зараз усе це може піти під ніж, бо гроші потрібні на інше: на армію, війну і відновлення промисловості під військові цілі.
Ризики для біопалива й аграрної декарбонізації теж цілком реальні. Через торгові війни та перегляд субсидій падають інвестиції у виробництво біопалива в США та Канаді. Фермери скорочують посіви під енерговрожай, зупиняються заводи. Наслідок – удар по всій логіці аграрної зеленої трансформації, яка мала дати США новий експорт і нову нішу в глобальній енергетиці.
І поки в Вашингтоні готують нові оборонні бюджети, Європа намагається латати фінансові дірки у спільних кліматичних проєктах, куди США можуть просто не дістатися. Йдеться про те, що Америка фактично виходить із спільних фінансових ініціатив у рамках Just Energy Transition Partnership, залишаючи країни, які планували відмову від вугілля, без обіцяних грошей.
Що це означає на практиці? Всі ці красиві “зелені” плани – від електромобілів до сонячних ферм – просто зависають у повітрі. Бо як тільки Америка переключається на війну, на національну безпеку і відновлення промисловості під армію –  гроші забирають саме ці сектори. А “зелена” економіка без державних вливань у США не витягне.

Фінал очевидний: США ризикують не просто зупинити зелений перехід, а відкотитися назад у нову гонку промислових озброєнь, де головне –  метал, паливо і потужності для війни. І цей розворот на 180 градусів відбувається просто зараз.

От тут і починається найголовніше питання цієї великої гри:  чи не програє Америка “зелену” гонку, поки кидається в нову війну за мільярди оборонних контрактів і військовий штучний інтелект? Відповідь уже вимальовується: так, США реально ризикують здати зелені ринки Китаю та Європі.

Тим часом Пекін, навпаки, продовжує нарощувати інвестиції у відновлювану енергетику, “зелені” метали та виробництво електромобілів, розуміючи, що Захід загрузне у своїх військових проблемах. У підсумку Китай уже зараз домінує у виробництві сонячних панелей, батарей і багатьох рідкісноземельних елементів, без яких ні “зелена”, ні військова економіка не працюватиме.

Європа пішла посилює “зелений курс”, створює нові фонди для декарбонізації й реально бачить у цьому не лише кліматичну ціль, а нову економічну війну.Коли США почали буксувати з Just Energy Transition Partnership, Європа терміново шукає способи закрити фінансові дірки й перехопити лідерство.
Висновок досить категоричний: поки американські стартапи малюють красиві пітчі про дрони та військовий AI, Китай і Європа забирають собі зелені ринки та вбудовуються в майбутню енергетичну архітектуру світу. І якщо ця тенденція не зміниться, Америка отримає сильну армію, але втратить економіку майбутнього.

Це і є головна розвилка сьогодні: або США збережуть  баланс між обороною та зеленою економікою, або вже через 10 років будуть констатувати, як Америка втратила світову першість на ринку технологій, що рятують планету.

Межа стерта: як стартапи зі “зеленим” минулим вчаться вбивати

Варто торкнутися питання етики великої трансформації, що наразі відбувається. Чи не перетворюється історія про “порятунок планети” на новий бізнес зі створення засобів війни? Чи готові ми прийняти, що стартапи, які ще вчора рятували світ, сьогодні запускають бойові дрони й навчають штучний інтелект вбивати?

Візьмемо Helsing – німецький стартап, який стартував із великим акцентом на AI та цифровізацію оборони. Але межа там уже стерта. Сьогодні Helsing напряму постачає ударні дрони для України, причому з позицією не просто “робимо софт”, а “ми –  в центрі війни”. Із співзасновником Spotify Даніелем Еком за плечима та сотнями мільйонів інвестицій. Це вже не оборонна підтримка, а повноцінна участь у збройному конфлікті зі складними моральними наслідками.
Ще один приклад – німецька Quantum Systems – розробники безпілотників для аграріїв та геодезистів. Цивільні дрони для зйомок полів і карт. Але війна обнулила всі плани. Сьогодні їхні безпілотники працюють на фронті – у розвідці, під прицілом російських систем радіоелектронної боротьби. І гроші тут вже рахують не за гектари врожаю, а за успішні бойові виходи.

Американська Anduril Industries – у минулому технології спостереження для цивільного ринку. Тепер – виробник автономних систем для Пентагону, що має контракти на мільярди. І в пріоритеті вже не кібербезпека чи захист приватних будинків, а повноцінна робота на війну.

Shield AI – американський стартап. Спочатку були автономні розвідувальні дрони. Зараз – ударні платформи з ШІ. V-BAT – автономний дрон для глибокої розвідки в умовах найжорсткішої РЕБ. Вже працюють в Україні, відкрили офіс у Києві, щоб бути частиною цієї війни.

Karolina Attspodina – підприємниця українського походження, яка ще вчора продавала портативні сонячні панелі для міських балконів. Стартап WeDoSolar обіцяв зробити відновлювальну енергію доступною кожному. Але замість “зелених” мрій продукує дрони для фронту. Attspodina виходить з бізнесу і заходить в новий: сьогодні вона вже інвестує в німецьку Deutsche Autonome Flugsysteme – компанію, що розробляє автономні ударні дрони спеціально для України. І мова тут не про економіку чи енергетику. Це ставка на перемогу.

Нарешті, варто згадати Brave1 –  кластер українських військових стартапів. Тут народжуються бойові дрони, системи електронної війни, автономні ударні комплекси.

Roboneers – український стартап, який вже створив наземний бойовий дрон Ironclad. Він вже на фронті, штурмує позиції росіян.

…Цей перелік можна продовжувати. Стартапи, що ще вчора писали стратегії досягнення нульових викидів, сьогодні тренують штучний інтелект, аби той вчився нищити ворога. Війна зруйнувала всі старі моральні межі. Або ми будемо сильнішими технологічно – або нас знищать.

Чи можуть ці компанії повернутися назад до “порятунку планети”? Чи вже ні? Бо гранти, інвестори й нова реальність штовхають їх у зону, де кожна інновація рахується за кількістю уражених цілей, а не скорочених тонн CO₂.

Про це зараз ніхто не хоче говорити вголос. Але ця війна за ринок військового AI вже топить цілу епоху “зелених” стартапів. Ми реально ризикуємо побачити світ, де найбільш просунуті технології працюватимуть не на клімат, а на війну. І там уже не буде вороття.

Тетяна Вікторова