Інтеграція українців за кордоном: хто не повернеться додому та що визначає їх вибір

За останні чотири роки чисельність українців за межами держави досягла 5,6 мільйона осіб, і більшість з них оселилися у західних країнах. Така інформація міститься в дослідженні “Українські біженці після чотирьох років за кордоном” Центру економічної стратегії. Вона відображає як масштаб переміщення населення, так і складну структуру його соціально-демографічних характеристик, які мають прямий вплив на економічне майбутнє країни та формування нових діаспорних спільнот.

Головні напрямки виїзду та країни прихистку

Німеччина та Польща залишаються ключовими державами, які прийняли найбільшу частину українців. Німеччина забезпечила прихисток для 33% всіх біженців, Польща — для 19,5%. Точні дані щодо кількості українців у Росії та Білорусі складно оцінити через відсутність оновлених статистик, останні офіційні оцінки ООН датуються 2023 роком і свідчать про близько 1,3 мільйона осіб.

Структура виїзду відображає гендерну та вікову нерівномірність: жінки складають 40% від усіх біженців, діти до 18 років — 31%, а чоловіки старше 18 років — 29%.

Після запровадження дозволу на вільний перетин кордону для молодих чоловіків віком 18–22 роки, з серпня по листопад 2025 року кількість виїжджаючих цієї категорії перевищила тих, хто повернувся, на 96 тисяч осіб. В результаті приблизно кожен сьомий юнак цієї вікової групи наразі перебуває за кордоном.

Значна частина біженців виїхала цілими родинами з дітьми: понад третина сімей мають дітей віком до 18 років. У 2025 році активність повних родин була вищою, ніж у попередні роки — 25% проти 17% у 2022–2024 роках. Присутність дітей впливає на вибір країни перебування та рівень інтеграції, оскільки родини прагнуть забезпечити стабільну освітню систему та соціальну безпеку для молодшого покоління.

Освіта, професійний досвід та інтеграція

Більшість українських біженців мають високий освітній рівень та професійний досвід. 71% володіють дипломом бакалавра або вище, а аналогічна частка була працевлаштована в Україні до війни.

На даний час 1,7 мільйона дорослих українців інтегрувалися в ринки праці західних країн, демонструючи здатність адаптуватися до нових умов та зберігати професійні навички. Цей аспект особливо важливий для економік країн прийому, оскільки українці здебільшого мають кваліфікацію, яка відповідає вимогам висококваліфікованих спеціалістів.

Мотиви залишатися за кордоном та фактори повернення

За оцінками Центру економічної стратегії, від 2,1 до 3 мільйонів українських біженців можуть не повернутися, тоді як 1,3–2,2 мільйона осіб, ймовірно, повернуться додому. Такий масштаб переміщень означає потенційні щорічні втрати ВВП України від 2% до 9,5%, залежно від того, скільки людей залишаться за кордоном.

Це підкреслює важливість розробки стратегій для утримання кваліфікованих кадрів та створення умов для повернення тих, хто підтримує зв’язки з країною, аби зменшити економічні ризики та забезпечити стійке відновлення після війни.

Найменше схильні до повернення чоловіки, молодь та особи з високими доходами за кордоном. Крім того, наявність дітей часто утримує родину за межами України, адже стабільна освіта та соціальна система у країнах прийому створюють відчуття безпеки та передбачуваності.

Фактори, які стимулюють повернення, включають присутність партнера в Україні, який подвоює ймовірність повернення, можливість дистанційної роботи або навчання у вітчизняних закладах та регулярні грошові перекази, що підтримують економічний і емоційний зв’язок з родиною.