Кандидати на посаду очільника Бюро економічної безпеки: що виявили журналісти про минуле, зв’язки і декларації

Бюро економічної безпеки України (БЕБ), створене у 2021 році, мало стати новим, очищеним від корупційних впливів інструментом у боротьбі з економічними злочинами. В ідеалі цей орган мав би перебрати на себе функції розслідування фінансових правопорушень від інших силових структур, усунути практику тиску на бізнес та впровадити прозору економічну аналітику. Запуск БЕБ був серед ключових обіцянок Володимира Зеленського в межах реформи правоохоронної системи.

Однак з моменту створення Бюро на його діяльність регулярно лунала критика — зокрема, через збереження тиску на бізнес, який БЕБ нібито мало усунути. Роботу першого керівника Бюро — Вадима Мельника — фінансовий та правоохоронний комітети Верховної Ради визнали незадовільною. Ще під час першого конкурсу на цю посаду в 2021 році виникали застереження щодо прозорості процесу: тоді перемога Мельника видавалася наперед вирішеною, а журналісти-розслідувачі, зокрема з команди «Схем», фіксували низку процедурних порушень.

Зараз проводиться новий конкурс на посаду очільника БЕБ. Після кількох етапів відбору — тестування загальних навичок, перевірки знань законодавства, виконання практичних завдань — залишилось 16 кандидатів. Закон вимагає, щоб очільник БЕБ був незалежним від будь-яких інтересів, крім державних. Саме тому журналісти проєкту «Схеми» провели розслідування й зосередились на окремих претендентах.

Віктор Дубовик на даний час очолює директорат правової політики Офісу Президента. На етапі тестування на знання законодавства він вразив темпами: відповів на 40 запитань за чотири хвилини, що означає приблизно по шість секунд на кожне з них, включно з прочитанням усіх варіантів відповідей. Дубовик дав 37 правильних відповідей з 40, а найближчий учасник конкурсу витратив удвічі більше часу. Тестові запитання були відомі заздалегідь — усього понад 600, з яких система випадково обрала 40 на самому конкурсі.

У минулому Дубовик був радником у Сергія Арбузова — колишнього віцепрем’єра уряду Миколи Азарова, який наразі перебуває в розшуку. Його діяльність у той період припала на час Революції гідності. Журналісти поцікавились у кандидата, який досвід він виніс з роботи в уряді Азарова. У відповідь пролунала загальна фраза: «Те, що влада в Україні належить народу».

Публічна біографія кандидата також пов’язана з діяльністю його батька, який за часів режиму Януковича обіймав посаду першого заступника міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка — силовика, відповідального за насильницькі дії проти протестувальників на Майдані. Журналісти з’ясували, що батько Віктора Дубовика володіє паспортом громадянина Російської Федерації, а також має індивідуальний податковий номер, зареєстрований у базі даних податкової служби РФ.

Сам Віктор Дубовик стверджує, що не знає, де перебуває його батько, і не спілкується з ним понад 15 років. На запитання журналіста про те, чи знає він про російське громадянство батька, кандидат відповів: «Невідомо мені це, не спілкуюся я з батьком».

Окрему увагу журналісти звернули на майновий стан Дубовика. Уже після початку повномасштабної війни, згідно з декларацією, він набув у власність два дачних будинки: один повністю, інший — частково. На уточнення щодо джерел появи цього майна кандидат відповів, що не йдеться про нову покупку, а про розподіл майна після розлучення з дружиною. За його словами, відповідно до Сімейного кодексу України, кожному з подружжя належало по 50%, і в результаті розлучення було укладено договір про поділ.

Втім, журналісти виявили, що це майно вже було у власності Дубовика ще з 2013 року — саме в той період, коли він працював радником Арбузова. Джерела коштів на його придбання у деклараціях або відповідях не пояснено.

— Чи розумієте ви, як саме вас оцінюватимуть? — запитали журналісти в кандидата Віктора Дубовика.

— Жодного, — відповів він. — Є порядок, але зрозуміти з нього, як саме працює оцінювання, складно.

На уточнення, чи відомі йому критерії, Дубовик сказав:

«Методологія є, закон є, але яким чином саме комісія буде оцінювати — мені невідомо».

Одним з кандидатів, якого ЗМІ ще в січні 2025 року почали називати фаворитом у боротьбі за посаду директора БЕБ, є Руслан Пахомов. Його прізвище фігурувало в публічному обговоренні задовго до фіналу конкурсу. Пахомов упродовж багатьох років працював на керівних посадах у медіаактивах «Медіа Група Україна», кінцевим бенефіціаром яких був Рінат Ахметов. У своїй декларації за 2024 рік кандидат вказав майже 8 мільйонів гривень доходу — зарплату, отриману саме в цій групі компаній.

На запитання журналістів «Схем» про його зв’язок із бізнес-структурами Ахметова, Пахомов відповів, що вже не працює в цих компаніях. На зауваження про можливий конфлікт інтересів, з огляду на те, що Рінат Ахметов володіє десятками компаній, які можуть бути в полі уваги БЕБ, Пахомов заперечив:

«Я працював у компанії, яка належить компанії, яка належить компанії, яка належить Рінату Ахметову. Тобто структура дуже складна. Я його ніколи не бачив, я з ним ніколи не спілкувався».

Однак журналісти з’ясували й інший факт: у липні 2022 року «ПриватБанк» закрив рахунки Руслана Пахомова після того, як він упродовж двох днів переказав 13,5 мільйонів гривень на компанію, пов’язану з його дружиною. У судових документах, які вдалось знайти, йдеться про підозру банку щодо можливої легалізації коштів невідомого походження. Компанія, що отримала перекази, мала в штаті лише одну особу і на той момент — податкову заборгованість.

Пахомов це пояснив так:

«У мене були гроші — частково на рахунках, частково в готівці. Я надав банку документи про їх походження — зарплата. Банк дав дозвіл на операції, але згодом без пояснень просто їх припинив».

Крім того, Пахомов раніше працював у МВС під час президентства Януковича, був заступником керівника управління боротьби з кіберзлочинністю. Саме в цей період МВС повідомило про закриття файлообмінника ex.ua через можливе порушення авторських прав. Обшуки проводилися в дата-центрах і офісах. У той самий час у слідчому управлінні МВС працював Олег Татаров — нині заступник керівника Офісу президента. Пахомов визнав, що справу ex.ua доручили саме Татарову, але стверджував, що сам лише збирав матеріали, а спілкування між ними не пам’ятає.

Ще одним кандидатом є Аміл Азад огли Омаров, керівник Шевченківської окружної прокуратури Харкова. У своїй науковій роботі, захищеній у 2017 році, вісім разів згадував Олега Татарова: шість разів у тексті, ще двічі — у списку використаних джерел. В одному з розділів Омаров посилається також на досвід Російської Федерації у сфері підслідності в кримінальному провадженні.

Журналісти запитали, чому саме такі джерела були використані. Омаров пояснив, що дисертація створювалася кілька років — починаючи з 2014-го. Згадки про Татарова, за його словами, пов’язані не з особистістю, а з його науковими роботами. А блок про Росію пояснив так:

«Ми вийшли з однієї правової системи після 1991 року. Було цікаво порівняти, як вона розвивалась у РФ, Молдові, на Кавказі, у середньоазійських республіках. Без порівняння ми не зможемо зрозуміти, в якому напрямку йдемо ми».

Інший фіналіст конкурсу — Михайло Буртовий, детектив НАБУ, раніше працював у поліції Шевченківського району Києва. Його наукову роботу у 2022 році затвердив Максим Цуцкірідзе — керівник слідства Нацполіції, якого пов’язують товариські відносини з Олегом Татаровим. Журналісти поцікавилися, чи проходив Буртовий у Цуцкірідзе стажування. Той спершу заперечив, але йому показали акт впровадження його дисертаційної роботи в практичну діяльність Нацполіції, підписаний саме Цуцкірідзе.

На уточнення, чому той підписував документ, якщо вони ніколи не зустрічались, Буртовий пояснив:

«Я особисто не передавав акт. Його передали відповідальні особи, можливо, секретарі, можливо, керівництво».

Ще один кандидат — Руслан Рачинський, зараз працює у податковій службі Київської області. Він понад 20 років на державній службі: працював податковим інспектором, старшим інспектором, керівником і заступником керівника підрозділу. На запитання про уроки, винесені з періоду правління Кучми і Януковича, Рачинський відповів загально:

«Необхідно розуміти властивості економіки. Економіка — це артерія держави».

Коли журналісти попросили назвати власний конкретний результат у роботі, він зазначив:

«Мій результат — це робота з платниками податків, яка спрямована на порозуміння. Ми забезпечуємо обізнаність у необхідності сплати зобов’язань».

У дисертації, захищеній у 2019 році, Рачинський цитував російське податкове право. Згодом пояснив письмово, що посилався на понад 200 джерел, і хоча серед них були й російські автори, жодна з російських моделей не пропонувалась як приклад до впровадження в Україні. Він наголосив:

«Мною у роботі, виходячи з системного та порівняльного аналізу, не застосовувались як пропозиція адаптації та врегулювання до існуючої проблематики саме російська модель, не відбулася її імплементація до національного законодавства у порушених питаннях».

Ім’я Ігоря Шепетіна з’являється у ЗМІ в контексті його участі в конкурсі на посаду директора Бюро економічної безпеки України з чітким акцентом на його військову біографію. Шепетін — полковник СБУ, бойовий офіцер, колишній командир батальйону територіальної оборони, який наразі продовжує військову службу у структурі Служби безпеки України.

Проте в його досьє є деталі, які виходять за межі класичної військової біографії. Ще до початку повномасштабного вторгнення Шепетін судився з СБУ щодо службової квартири, а його адвокатом у цій справі виступав Андрій Портнов — колишній заступник голови Адміністрації президента Януковича. Цей факт викликав додаткову увагу з боку журналістів.

На запитання журналістів, чи знайомий він з Портновим, Шепетін відповів, що не спілкувався з ним особисто:

«Він представляв мої інтереси в групі адвокатів, але я з ним не знайомий. Особисто ми не зустрічалися».

Водночас, за словами журналіста, саме Портнов був головним захисником на засіданнях суду, де розглядалася справа за участю Шепетіна проти високопосадовця СБУ.

У декларації кандидата зазначено два житлових будинки — площею 140 і 188 квадратних метрів. Один із них, за словами самого Шепетіна, йому подарувала сестра у 2024 році.

«Вона живе і працює в Німеччині, має невеликий салон краси, займається підприємництвом уже понад 15 років», — пояснив кандидат.

Коли журналісти поцікавилися, чи мала сестра достатньо ресурсів для купівлі будинку в 2018 році, він підтвердив, що вона вже тоді була фінансово спроможною. А другий будинок, як зазначив Шепетін, він оформив через програму «єОселя», що дозволяє військовим отримувати житло в іпотеку на пільгових умовах.

Ще один кандидат — Сергій Маштабей, який бере участь у конкурсі вдруге. У 2021 році він також дійшов до співбесід, але був розчарований результатами і подав до суду, оскаржуючи процедуру відбору та оцінювання кандидатів. Цього разу Маштабей також увійшов до переліку фіналістів. Але питання щодо прозорості критеріїв та чіткості оцінювання не зникли.

Сергій Маштабей вважає, що професійний досвід учасників конкурсу не аналізується належним чином:

«Якщо закон вимагає обрати того, хто має найкращий професійний досвід, то саме це й має бути вирішальним. Але в межах цього конкурсу минулий досвід кандидатів практично не оцінюється».

У складі конкурсної комісії — шість осіб, серед яких троє іноземців. Журналісти звернулися до одного з членів комісії — Юрія Пономаренка, завідувача кафедри Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Проте той відмовився коментувати принципи відбору, мотивуючи це «негативним досвідом спілкування з пресою».

Завершальний етап конкурсу — співбесіди з кандидатами — очікується протягом місяця. Після цього конкурсна комісія має подати на розгляд уряду одного або двох кандидатів, яких вважатиме найпридатнішими для призначення. Хто саме очолить ключовий орган, відповідальний за економічну безпеку держави — стане зрозуміло невдовзі. Проте вже зараз медійний і громадський інтерес до прозорості цього відбору залишається вкрай високим.

Отже, розслідування журналістів засвідчило: серед претендентів на ключову антикорупційну посаду є фігуранти судових справ про підозру в легалізації коштів, колишні співробітники МВС часів Януковича, кандидати з дисертаціями, що цитують Татарова або російську правову систему, а також особи з нечіткими поясненнями щодо своїх фінансових операцій. Це викликає нові запитання до прозорості конкурсу та критеріїв добору керівництва до органу, який мав би бути прикладом доброчесності.

Попри декларовані вимоги до незалежності, об’єктивності й професійності керівника БЕБ, у фіналі конкурсу з’являються особи з біографіями, які містять як мінімум ознаки потенційного конфлікту інтересів. Бюро економічної безпеки має стати основним аналітичним і слідчим органом у сфері податкових злочинів, очільник цієї інституції повинен мати бездоганну репутацію та не викликати жодного сумніву щодо своєї незалежності. Однак дані, зібрані журналістами, свідчать, що навіть після зміни керівника БЕБ ризик повернення до політично ангажованого підходу залишається.