“Канцлер заборонив кашляти”: як лікарняний перетворився з особистої справи працівника на питання економічної політики Німеччини (продовження)

У Німеччині звичайний лікарняний став частиною великої суперечки про продуктивність, дефіцит працівників і межі довіри між роботодавцем та найманою людиною. ІА “ФАКТ” уже писало, що намір німецької коаліції скасувати телефонні лікарняні й вимагати довідку від першого дня поки залишається політичною домовленістю, а не законом. Чинні правила продовжують діяти, а деталі щодо відеоконсультацій, заднього датування, хронічно хворих і догляду за дітьми ще не визначено.

Політики пояснюють необхідність реформи високим рівнем відсутності й слабкою продуктивністю робітників. Проте образ Німеччини як “чемпіона з лікарняних” значною мірою створює статистика: електронна система почала бачити короткі випадки, які раніше губилися, а різні установи рахують їх по-різному. Уряд ризикує боротися з цифровим слідом застуди так, ніби саме він зупинив німецьку економіку.

Застуди створюють шум. Довгі хвороби створюють рахунок

Загальний рівень лікарняних звалює в один кошик 2 різні історії. Застуди, грип та інші респіраторні інфекції приходять хвилями й одночасно вибивають із графіка тисячі людей. У 2024 році вони дали 27,9% усіх випадків непрацездатності, проте лише 15,1% утрачених днів: один такий епізод тривав у середньому 5,9 дня. Для шкіл, лікарень, транспорту й позмінного виробництва цього достатньо, щоб на кілька тижнів виник кадровий затор. Потім більшість працівників повертається.

Основну ж масу втраченого часу створюють інші хвороби. На проблеми зі спиною, суглобами та опорно-руховим апаратом припало 19,8% усіх днів, на психічні розлади – 12,5%. Середній психіатричний лікарняний тривав 28,5 дня. Лише 7% працівників мали хоча б один такий випадок, але вони створили 17,4% усієї відсутності, а середня тривалість сягнула 33 днів. Кількість днів на лікарняному через психічні захворювання за останні 12 років зросла майже у півтора раза.

Підсилює цю тенденцію старіння. Молодші працівники хворіють частіше, але зазвичай недовго. У людей старшого віку кожен випадок затягується: серед працівників понад 60 років торік один лікарняний тривав у середньому близько 20 днів. Більше часу потребують відновлення після травм, біль у спині, проблеми із суглобами та хронічні стани.

Головна цифра виглядає майже парадоксально. Лікарняні тривалістю понад 6 тижнів становили лише 3,3% усіх випадків, але дали майже 40% утрачених днів. Натомість понад 70% довідок закривалися протягом тижня й створювали лише 23,2% відсутності. Отже, коротка застуда добре помітна в черзі до лікаря та в ранковому графіку начальника. Основний же економічний рахунок формується там, де людина випадає з роботи на тижні або місяці.

Для України ця пропорція матиме ще гостріше значення. Основний тягар, ймовірно, буде пов’язаний із тривалою реабілітацією, наслідками поранень, психічними розладами, хронічними захворюваннями та старінням робочої сили. Тому головний резерв варто шукати у поверненні людей до посильної праці, а не в ускладненні короткого лікарняного.

Телефонні лікарняні тим часом працюють на самому короткому краю проблеми. Телефоном або через відеозв’язок видають приблизно кожну соту довідку. Навіть після скасування цієї процедури багато пацієнтів однаково отримають лікарняний після відеоконсультації або особистого огляду.

Не кожен лікарняний день коштує однаково

Галузеві дані також погано підтримують образ працівника, який просто не хоче виходити на роботу. Найвищий рівень відсутності мають охорона здоров’я, соцдогляд, промисловість, транспорт і держуправління. Це сфери з фізичним навантаженням, нічними змінами, контактом з інфекціями та постійною нестачею людей. Один працівник захворів – навантаження перейшло до колег. Колеги виснажилися – почали хворіти або звільнятися.

Особливо виразно це видно в професіях догляду. На 100 працівників дитсадків припало 586 днів відсутності через психічні розлади, у догляді за літніми – 573 проти середнього показника 342. Тут проблема вже не в легкому доступі до довідки, а в роботі, яка роками зношує людей.

У медичну статистику потрапляє і якість управління. Дослідження пов’язує справедливість, автономію та хороше керівництво з меншою кількістю лікарняних і слабшим бажанням звільнитися. Федеральне відомство з охорони праці також попереджає: скорочення персоналу, інформаційний хаос і постійні реорганізації збільшують стрес та погіршують здоров’я. Поганий керівник теж виробляє лікарняні – просто довідку виписує вже лікар.

Ціну лікарняних легко перетворити на страшну, але оманливу цифру. Федеральне відомство з охорони праці нарахувало у 2024 році 881,5 млн днів непрацездатності та оцінило умовно втрачену валову додану вартість у €227 млрд. Проте це механічний розрахунок: ніби кожен день і весь результат працівника зникли безслідно. Насправді частину завдань переносять, передають колегам або надолужують пізніше.

Реальні грошові потоки виглядають скромніше. Протягом перших 6 тижнів зарплату продовжує платити роботодавець. Інститут німецької економіки оцінив ці витрати разом із соціальними внесками у €82 млрд за 2024 рік. Після 6 тижнів виплати переходять до медичних страхових кас: їхні витрати на допомогу через хворобу зросли з €20,55 млрд у 2024 році до €21,63 млрд у 2025-му. Додавати ці суми до €227 млрд не можна: вони показують ту саму відсутність із різних боків.

Справжня шкода залежить від того, де саме виникла порожнеча. Офісне завдання часто можна перенести, тоді як відсутність машиніста скасовує рейс, а медсестри – закриває лікарняне ліжко. Найдорожчим є день працівника, без якого зупиняється значно більша система.

Для України ця логіка особливо відчутна: за кадрового дефіциту один лікар, енергетик, водій чи технічний фахівець часто є вузлом, на якому тримається робота цілої служби. Ціну визначає не кількість довідок, а те, наскільки швидко такого працівника можна замінити.

Масштаб потенційного ефекту коротких лікарняних можна перевірити простіше. Навіть повернення 10 млн повністю зайвих днів, що є навмисно щедрим сценарієм, дало б за механічною оцінкою €2,58 млрд валової доданої вартості. Порівняно з номінальним ВВП Німеччини у €4,329 трлн у 2024 році це близько 0,06%. Реальний результат був би нижчим, оскільки частина людей після ускладнення процедури прийде на роботу зі зниженою ефективністю.

Повернення людини з лікарняного збільшує кількість відпрацьованих годин, проте не обов’язково результат. Якщо хвора людина працює повільніше й частіше помиляється, офіційна відсутність скорочується, а погодинна продуктивність може впасти.

Повернути людину в табель – не означає повернути її до роботи

Німці справді працюють мало годин за мірками розвинених країн: у 2023 році в середньому 1 332 години проти 1 669 у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку. Значну частину різниці створює неповна зайнятість, особливо серед жінок, яким догляд за дітьми й літніми родичами часто не дозволяє працювати довше. Тут резерв годин справді існує, проте для нього потрібні дитячі садки, служби догляду й інші податкові стимули.

Хворі працівники – значно сумнівніший резерв. За опитуванням Федерального відомства з охорони праці, 54% найманих працівників у 2023 році хоча б раз працювали під час хвороби. У середньому набралося 6,4 такого дня на людину. Домашній режим лише робить це менш помітним: працівник не йде до офісу, проте відкриває ноутбук із температурою, працює уривками й довше одужує.

Перспективніший варіант – часткова непрацездатність. Людина зі збереженою працездатністю працює кілька годин або виконує полегшені завдання, не зображуючи повне одужання. За оцінкою Центру європейських економічних досліджень, переведення лише 10% лікарняних у режим половини дня могло б повернути економіці близько 45 млн повних робочих днів – приблизний еквівалент 1 загальнонаціонального свята. Це резерв реальної працездатності, тоді як примусова присутність просто прибирає хвору людину зі статистики.

Довідка від першого дня не прибере витрати – вона перекине їх із роботодавця до медицини. Лікарські організації попереджають про можливі десятки мільйонів додаткових звернень на рік. Це їхня оцінка, а не урядовий прогноз, проте логіка зрозуміла: людина з одноденною застудою теж потребуватиме реєстрації, опитування й лікарського рішення. Федеральна асоціація лікарів попереджає про переповнені практики та час, відібраний у пацієнтів, яким справді потрібне лікування.

Нове навантаження отримає система, у якої й без того бракує часу. Торік кількість сімейних лікарів зросла до 55 778, але через поширення неповної зайнятості обсяг повних ставок навіть трохи скоротився. Понад 37% сімейних лікарів уже старші за 59 років. Отже, перевіряти кожну коротку застуду пропонують системі, яка сама наближається до кадрової кризи.

Відеоконсультації можуть пом’якшити удар, але не поглинути його. Лікар може дистанційно оформити до 7 днів непрацездатності відомому пацієнтові й до 3 – новому, однак гарантії такого формату немає. У першій половині минулого року Німеччина провела лише 1,5 млн відеоконсультацій, половину з них – у сімейній медицині. Це корисний канал, проте його нинішній масштаб незрівнянний із можливим потоком нових звернень.

Реформа вдарить по працівниках нерівно. У 2024 році з дому хоча б іноді працювали 24,1% зайнятих: серед науковців – 49%, керівників – 41,6%, а серед операторів машин – лише 1,6%. Банківський службовець може провести день із легкою застудою за ноутбуком. Медсестра, водій, касир або слюсар мають обирати між повною зміною та лікарняним. Для людей із мігренню, хронічним болем чи обмеженою мобільністю кожне загострення ще й обернеться новим походом по довідку.

Нерівність пройде й між роботодавцями. Велика компанія може запропонувати телемедицину, корпоративного лікаря, гнучкий графік і кадровий резерв. Малий магазин або ресторан залежить від кожної людини, хоча саме малі й середні підприємства становлять 99,3% німецьких компаній і забезпечують 53% зайнятості. Водночас системні програми підтримки здоров’я значно частіше існують у великих компаніях.

Формально загальна вимога однакова для всіх, але простір для тиску залишиться. Цінному офісному фахівцеві можуть дозволити попрацювати вдома, а людині на випробувальному чи строковому контракті – нагадати про “відповідальність перед командою”.

Звільнення через повторні хвороби в Німеччині потребує негативного прогнозу, істотної шкоди для підприємства та зважування інтересів сторін. Після понад 6 тижнів непрацездатності за рік роботодавець повинен запропонувати програму повернення до роботи. Проте юридичний захист не прибирає страху отримати репутацію ненадійного працівника.

…У наступній, завершальній частині ІА “Факт” розгляне, чому перша економіка Європи взагалі почала рахувати кожну робочу годину. Старіння, дефіцит працівників, дорога енергія, слабкі інвестиції й втрата промислових переваг змушують уряд шукати резерв навіть у лікарняних. Та чи може контроль довідок замінити модернізацію, реабілітацію й справжнє зростання продуктивності?

Тетяна Вікторова