Останнім часом українські медіа висвітлюють зміни на валютному ринку України та процес її інтеграції до SEPA – Єдиної зони платежів у євро. Долар здає позиції – це вже системна тенденція. За даними “КИТ Group”, торік частка долара в обмінних операціях населення знизилася до 74,1% із 78,7% у 2023-му. Це не просто зміна цифр – це трансформація вектора. На зміну приходить євро, який вже займає чверть усіх операцій. Це прямий наслідок масової міграції українців до країн єврозони та зростання експорту, орієнтованого на ЄС.
Євро дедалі більше стає не чужою валютою, а новою “розрахунковою одиницею” української економіки, що природно інтегрується в європейський простір. І тут важлива деталь: голова Нацбанку Андрій Пишний нещодавно заявив про прогрес у скринінгу українського законодавства для приєднання до SEPA. Це вже не просто фінансовий технократичний процес, а геоекономічна реформа.
SEPA відкриває для українського бізнесу прямі канали розрахунків із ЄС без посередників, мінімізує технічні бар’єри для українських фінтех-компаній і робить грошові перекази в рази дешевшими. Тобто йдеться не лише про фінанси – йдеться про незалежність. Україна виходить із доларової зони впливу та наближається до європейського валютного простору не на словах, а в щоденних транзакціях.
Ці процеси треба бачити не як випадкові коливання валютних уподобань, а як стратегічну зміну орієнтирів. Валюта – це індикатор довіри. Українці дедалі більше довіряють Європі – і висловлюють це в грошах.
Трудова міграція – економічний каркас Україні в умовах війни
Минулоріч українці з-за кордону переказали в Україну 9,6 мільярда доларів США. Це мінус 31,7% у порівнянні з 2021 роком, але навіть у цих умовах – це критична підтримка. Порівняймо: це майже втричі більше, ніж державні витрати України на освіту за рік. І це перекази не міжнародних фінансових структур, а заробітчан – тих, кого держава не евакуйовувала, не забезпечувала і часто не помічала.
Польща – головний донор. Попри зменшення загального обсягу переказів у 1,4 раза, її частка у структурі виросла – 35,6% від усіх коштів, що надійшли з-за кордону. Люди там працюють, платять податки до польського бюджету, а гроші шлють додому.
Німеччина теж посилилась: перекази звідти виросли на 3,3%, частка у структурі – 6,6%. Умови для працевлаштування українців стали сприятливішими, особливо для тих, хто має кваліфікацію та знає мову.
Чехія – теж стабільний гравець, хоча обсяги зменшилися на майже 20%, її частка в загальному обсязі – 7,4%. Українці залишаються найбільшою діаспорою в країні.
Ці гроші – не просто готівка. Це оплата житла, їжі, ліків, навчання дітей. Це щит, що утримує внутрішній попит в українській економіці, коли зовнішній ворог знищує інфраструктуру.
Чим українські мігранти передають гроші родинам в Україні? Минулоріч українці дедалі частіше користуються онлайн-сервісами типу Wise, TransferGo, Paysend, оминаючи грабіжницькі комісії старих систем типу Western Union. Найпопулярніші валюти – євро, злотий, крона, у залежності від країни. В Україні кошти отримують переважно в гривні, але частина – зберігається на валютних рахунках, що також зміцнює банківську систему.
Україна проривається в SEPA: економічний “безвіз” уже на прицілі
SEPA – не просто платіжна система. Це частина політичного коду Заходу, стандарт, що дозволяє країні стати фінансово рівною у транскордонній грі. Саме тому приєднання України до SEPA – це не питання “коли зручно”, а питання фінансової практичної європейської незалежності.
Наразі Україна на останньому етапі до вступу в SEPA це означає, що, скажімо, громадянин у Харкові зможе відправити євро в Лісабон так само просто, як гривню у Львів.
Ключовий крок – національний координатор (NASO). І тут важлива новина: НАБУ (Незалежна асоціація банків України) вже заявила, що готова стати тією самою точкою входу у SEPA.
Нацбанк веде переговори з Європейською платіжною радою (EPC), чистить законодавство від анахронізмів, синхронізує інфраструктуру. Це як очищення скла у тепловізорі: без цього бачення – нема точності.
Українські банки частково вже в строю. Monobank першим надав клієнтам можливість отримувати та відправляти SEPA-перекази, використовуючи міжнародні реквізити. Уже сьогодні клієнти отримують міжнародний IBAN-рахунок, який дозволяє приймати перекази з 30+ країн SEPA швидко, без перешкод і з мінімальними комісіями. Виплати з Польщі, Німеччини, Чехії – тепер це не епопея з SWIFT, а 2 дні і кошти на рахунку.
Кредобанк – дочірній підрозділ PKO Bank Polski – давно працює у двох економічних реальностях. SEPA в них не екзотика, а щоденна рутина. Вони прямо пропонують послугу: “Перекази з ЄС в євро – без затримок і з гарантією доставки”.
А-Банк теж не стоїть осторонь: відкрив канали через європейських партнерів і робить ставку на швидкість SEPA та вигоду для заробітчан.
Що дає SEPA на передовій фінансів? Час, ціну та масштаб. Зазвичай транзакції тривають до 2 днів, а SEPA Instant – менше ніж за 10 секунд. Це вже стандарт в ЄС – і Україна до нього рухається. Комісія – як за внутрішній платіж у євро, не $10–$20, як у SWIFT. В обоймі – 36 країн. Перекази в євро – без конвертацій, без “третіх країн”, без затримок.
SEPA – не просто фінансовий апгрейд. Це стратегічне перепрошивання країни, інфраструктура довіри. Якщо український бізнес має доступ до SEPA, він на рівних з європейським. Якщо громадяни можуть отримати зарплату з Європи без “банківських танців” – це економіка воєнного часу, яка б’є точно й швидко.
SEPA-штурм: хто з українських банків уже воює за клієнта в євро
А тепер про головне: мотивація клієнтів переходити на євро. Поки уряд ще дискутує про глибину інтеграції з Європейським Союзом, бізнес і фрілансери вже її проводять на своїх рахунках. Без дипломатії, без офіційних комюніке. Просто – через розрахунки в євро, тому що це запорука їхнього виживання. Це логістика грошового потоку, який не проходить через Мінекономіки, але утримує тисячі малих підприємств і мільйони родин.
- По-перше, це економія. Фрілансер, який працює з німецькою студією чи польською агенцією, більше не хоче платити $25 комісії за SWIFT. Він відкриває рахунок з IBAN і отримує через SEPA – до €1 комісії, і гроші на рахунку за 24–48 годин.
- По-друге, це швидкість. У SEPA Instant – взагалі 10 секунд. І саме ця швидкість уже змінила підхід до розрахунків у міжнародних контрактах. Бізнес бачить це й масово переходить у євро як нову валюту довіри.
- По-третє, це стабільність. Фінансові ризики в умовах війни – не абстракція, а реальні втрати. Євро – менш волатильна валюта, ніж гривня. І це аргумент не з теорії, а з бухгалтерії.
Що роблять українці? Відкривають рахунки в євробанках, особливо в Естонії, Литві, Польщі. Через Fintech-рішення – Wise, Revolut, Paysera, N26. Це нові ”банки без відділень”, які дають IBAN за 1 день, без черг, без бюрократії. І клієнт уже в Європі – фінансово. Прикладом може бути Paysera: рахунок з IBAN для українців, або Wise: гривневі рахунки й SEPA.
Усе більше ФОПів ведуть дохід у валюті. Стає все більш очевидним, що відкриття валютного рахунку – не перевага, а потреба. Від цього залежить вигідність контракту. Бо клієнти в ЄС не хочуть рахувати гривні. Вони працюють в євро і хочуть стабільності, а не курсових сюрпризів.
Це не данина моді, а мобілізація ресурсів. Бізнес і фрілансери переходять у зону євро не тому, що так “престижніше”. А тому, що це швидше, дешевше, безпечніше. Це як бронежилет у бою: ніхто не хизується, просто вдягає й працює.
А що з новими продуктами? Ощадбанк, ПриватБанк, Укргазбанк, ПУМБ, Альфа-Банк (Sense Bank) – усі пропонують депозити в євро, іноді під символічний відсоток, але з гарантованою ліквідністю та стабільністю.
У портфелі майже кожного великого банку є картки в євро. Monobank, Приват, Райф – всі грають на цьому полі. Особливо це зручно для фрілансерів і заробітчан, яким не хочеться втрачати на конвертації.
Дедоларізація – глобальна гра проти вашингтонського гегемона
Українці воюють за суверенітет, ламають колоніальну спадщину Росії, інтегруються в Європу. Але в гаманці Нацбанку домінує американський долар, а не євро. І це не метафора, а офіційна структура валютних резервів України станом на 1 лютого 2025 року. 82,8% валютних резервів України зберігаються в доларах США. Частка євро становить менше 10%. Це не курсова політика, а політична реальність.
Національний банк прямо каже: “Ми не плануємо змінювати валютну структуру резервів. Поточна система — оптимальна”.
Тобто поки в політичних заявах звучить Брюссель і SEPA, у реальних цифрах – Вашингтон і SWIFT. Бо реальні гроші зараз ідуть не з Берліна, а з казначейства США. Лише в грудні минулого року Україна отримала $2,03 млрд від США через трастовий механізм Світового банку.
Це і є відповідь на питання, чому євро не проривається в резерви. Бо основний донор все ще Америка, а основні борги в доларах. Бо більшість військових і гуманітарних траншів ідуть через долар.
Чи може Україна наростити Європу частку? Теоретично так. Практично – лише за умов, що ЄС стане головним донором макрофінансової підтримки, та коли український експорт у єврозону витіснить азіатський доларовий напрямок. Поки цього не сталося, стратегічна ставка на долар буде збережена. Бо це не вибір, а геополітична прив’язка.
І це проблема. Бо для повної фінансової інтеграції в Європу недостатньо підписати меморандум – треба мати європейські резерви. А поки ми воюємо за цінності ЄС на гроші США.
Долар – не просто валюта. Це зброя, система глобального впливу, підкріплена авіаносцями, борговими зобов’язаннями й правом США блокувати будь-які фінансові потоки одним натисканням клавіші в системі SWIFT.
Саме тому дедоларизація – це не тільки про економіку, а про політику. І ті, хто хоче грати у велику геополітику, грають саме на цьому фронті.
Китай і Росія вже відмовились від долара у двосторонній торгівлі: юань і рубль, без Вашингтона. У 2023 році понад 90% платежів між Москвою і Пекіном відбулися не в доларах. У березні 2023 року Бразилія та Китай уклали угоду про проведення торговельних операцій у власних валютах, обходячи долар Індія та Малайзія розраховуються у рупіях. Аргентина імпортує із Китаю в юанях, бо долара не вистачає. Це не проти США. Це – за себе, за фінансову автономію.
Так, поки що 80% міжнародної допомоги ми отримуємо в доларах. Але наш тил і наше майбутнє – саме європейський фінансовий простір.
Глобальний тренд дедоларизації – це не гасло БРІКС, а нова архітектура світу. І Україна має шанс вийти з неї не як сателіт, а як гравець.
На фоні воєнної залежності від Заходу здається, ніби дедоларизація – не наш тренд, але це помилка. Нацбанк України у січні цього року заявив, що готується до поступового переходу від долара до євро як основної валюти для курсового орієнтиру. Перехід буде відбуватись протягом 5-10 років.
Це революція, яку ще не всі помітили. Замість залежності від долара, який домінує у вітчизняних золотовалютних резервах на 83%, Україна готується до стратегічної інтеграції в зону євро – через перехід у SEPA, через розрахунки у євро і зміни в платіжному балансі.
Коли ми говоримо про перехід України на євро як основну валюту розрахунків, ми маємо розуміти: це як операція на відкритому серці. І якщо її провести без правильної діагностики – кровотеча неминуча.
Євро – не завжди броня. У 2022 році євро вперше за 20 років опустився нижче долара США. Для України, яка веде зовнішню торгівлю одночасно з ЄС і країнами Азії, це означало негайні втрати на конвертації. Бізнес, який тримав виручку в євро, програвав у гривневому еквіваленті. Долар – все ще головна валюта міжнародної торгівлі. Контракти, кредити, резерви – все в USD. Навіть при експорті в ЄС багато угод укладаються в доларах, бо так простіше хеджувати ризики. Перехід на євро означає зростання витрат на перерахунок і подвійні комісії.
ЄЦБ – не МВФ. Там ми голосу не маємо. Ми можемо перейти на євро як на “якір” для курсу. Але при цьому всі рішення щодо монетарної політики ухвалює Європейський центральний банк, де Україна – гість, а не партнер. ЄЦБ підвищує ставку, а ми приймаємо наслідки. ЄЦБ затягує ліквідність – і Україні ніхто нічого не пояснює.
… Чи зможемо ми стати частиною європейської фінансової системи – не втративши себе, а посилившись? Бо валюта – це не тільки про курс. Це про довіру. І про те, хто її контролює.
Тетяна Вікторова
