“Канцлер заборонив кашляти”: як лікарняний перетворився з особистої справи працівника на питання економічної політики Німеччини (завершення)

Раніше ІА “ФАКТ” аналізувало, чому німецький уряд взявся за короткі лікарняні та наскільки незначним може виявитися економічний ефект довідки від першого дня. Пропонуємо розглянути, чому найбільша економіка Європи взагалі почала шукати резерв у кожній невідпрацьованій годині?

Відповідь починається з демографії. У 2024 році в Німеччині було 51,2 млн людей віком від 20 до 66 років. За новою демографічною проєкцією Федерального статистичного відомства, навіть висока міграція не зможе зупинити скорочення цієї групи. До середини 2030-х кожен 4-й житель країни буде старшим за 67 років, тоді як у 2024-му – кожен 5-й. Великі покоління виходять на пенсію, а на їхнє місце приходять значно менші.

Водночас дефіцит людей не означає, що будь-який безробітний може закрити будь-яку вакансію. У першому кварталі цього року німецькі підприємства мали 1,15 млн відкритих місць, хоча на кожні 100 вакансій припадало 264 зареєстрованих безробітних. 

Причина парадоксу проста: лише кожна четверта пропозиція не вимагала професійної освіти, тоді як майже половина шукачів претендувала на допоміжну працю. Звільнений працівник автозаводу не стає за один день медсестрою, електриком чи вихователем.

Де уряд шукає додаткові години

Перше джерело – міграція. Без іноземних працівників німецький ринок скорочувався б швидше. Однак приїзд до країни ще не створює готового фахівця: потрібні мова, житло, визнання диплома, дитячий догляд і робоче місце в тому регіоні, де людина може оселитися. У квітні рівень зайнятості іноземців становив 58,1% і зріс за рік на 1,7%, але інтеграція залишається довгим процесом. 

Другий резерв – неповна зайнятість, частка якої вже перевищила 40%. Особливо помітна різниця між батьками: торік неповний день працювали 2 з 3 матерів неповнолітніх дітей і лише кожен 12-й батько. Збільшити ці години наказом неможливо. Для цього потрібні дитсадки, служби догляду за літніми людьми й достатня кількість працівників у самих цих установах. 

Третє джерело – старші працівники. Пенсійний вік поступово підвищується до 67 років, а з 2026-го діє “активна пенсія”: після досягнення стандартного віку людина може отримувати до €2000 зарплати на місяць без податку. Проте фізична межа проходить через професію. Бухгалтер може довше залишатися за столом, ніж медсестра, муляр чи складський працівник після десятиліть важкої праці. Заохочення працювати довше без адаптації навантаження ризикує повернути ці години у вигляді травм і тривалих лікарняних. 

Саме тому лікарняні ввійшли до ширшої державної інвентаризації часу. У тому самому коаліційному пакеті є пенсійні стимули, повернення молоді без кваліфікації до освіти, полегшення переходу між роботами й боротьба зі зловживаннями соцвиплатами. Уряд збирає години з усіх доступних джерел.

Демографія пояснює терміновість. Вона не пояснює, чому кожна німецька година створює дедалі менше конкурентної переваги.

Три удари, яких лікарняні не завдавали

Після 2 років рецесії реальний ВВП Німеччини минулоріч зріс лише на 0,2%. Обробна промисловість скорочувалася 3-й рік поспіль, експорт знову зменшився, а інвестиції в машини й обладнання впали на 2,3%. 

Перший удар – дорога енергія. Між 2013 і 2023 роками електроенергія для німецької промисловості подорожчала на третину, газ – у півтора рази. У США за той самий період електроенергія зросла в ціні на 18%, а газ майже не подорожчав. Торік випуск найбільш енергомістких німецьких галузей залишався на 17,8% нижчим за рівень 2021-го. Невелике пожвавлення ще не повернуло втрачених потужностей. 

Другий удар завдав Китай, роль якого в економіці змінилася. Протягом 2 десятиліть його індустріалізація створювала попит на німецькі верстати, автомобілі й обладнання. Тепер він дедалі частіше виробляє ті самі товари й продає їх на світовому ринку. Торік Китай забезпечив 3/4 світового випуску електромобілів. Конкуренція в автомобілебудуванні перемістилася від якості двигуна до батарей, програмного забезпечення й швидкості оновлення моделей. 

У зеленій енергетиці залежність іще виразніша: Китай постачав 98% сонячних панелей, імпортованих Євросоюзом у 2023 році. Енергетичний перехід створює величезний попит, але значна частина виробничої вартості формується поза Німеччиною. За оцінкою Бундесбанку, понад ¾ втрати німецької частки світового експорту у 2021–2023 роках були пов’язані з погіршенням конкурентоспроможності відповідних товарів. Світ не просто став менше купувати – конкуренти навчилися виробляти те, що раніше замовляли в Німеччині.

Третім ударом стали роки недоінвестування. Реальні вкладення скоротилися у 2024 і 2025 роках, а на місцевому рівні накопичений борг уже видно буквально в школах, дорогах і адміністративних будівлях. За оцінкою державного банку KfW, німецьким громадам бракує €231,2 млрд інвестицій. Навіть наявні гроші не завжди перетворюються на будівництво: проєкти затримують дозволи, закупівлі й нестача фахівців у самих адміністраціях.

Німеччина має сильну науку й передові компанії. Її проблема – повільне поширення технологій на всю економіку. Організація економічного співробітництва та розвитку пов’язує слабку продуктивність із недостатніми інвестиціями, адміністративними бар’єрами, повільним ростом нових підприємств і слабким впровадженням цифрових технологій.

Лікарняні додають втрат економіці, яка вже ослаблена. Частина відсутності сама може бути наслідком скорочень персоналу, постійних реорганізацій і невпевненості щодо майбутнього заводу. Довідка від першого дня не зробить енергію дешевшою, китайську конкуренцію слабшою, а державні реєстри – сумісними.

Велика політика маленької довідки

Наукова база під реформою значно слабша за політичну впевненість. У шведському експерименті право обходитися без довідки продовжили із 7 до 14 днів, після чого лікарняні дещо подовжилися. Однак цей досвід стосувався вже другого тижня хвороби й мало говорить про перехід із 4-го дня на 1-й.

Інший результат отримав норвезький Мандал. Там подовжене самодекларування поєднали з раннім контактом керівника, обговоренням збережених можливостей і плануванням повернення. Відсутність не зросла, а серед жінок помітно скоротилася. Дослідження не дозволяє точно відокремити вплив довіри від управлінського супроводу. Воно показує інше: лікарська довідка є лише одним із багатьох способів працювати з відсутністю.

Сама довідка не є поліграфом. За мігрені, болю у спині, тривоги чи виснаження лікар оцінює опис стану та його вплив на конкретну роботу. Медичний контакт може виявити небезпечну хворобу або очевидну суперечність, але не здатен автоматично відрізнити чесну людину від симулянта.

Люди також пристосовуються до правил. Частина використає відпустку, дехто працюватиме вдома, інші однаково отримають документ – можливо, одразу на довший строк. Офіційних лікарняних стане менше, але не всі “повернуті” дні перетворяться на продуктивну роботу.

Попри це, політична привабливість реформи очевидна. Короткий лікарняний символічно зручніший за підвищення пенсійного віку чи скорочення виплат. Сюжет простий: сумлінна більшість працює й платить внески, а невизначена меншість нібито користується довірою. Майже кожен чув історію про колегу, який “захворів” перед вихідними. Для роботи такого образу точний масштаб зловживань не обов’язковий.

Довідка також не забирає гроші безпосередньо – вона лише вимагає доказу. Тому її легко подати як захист соціальної системи від хитрунів. Людині пропонують ототожнити себе з тим, кому нема чого боятися перевірки, а адміністративну незручність для мільйонів виправдовують боротьбою з меншістю, чисельність якої не встановлено.

Реформа лікарняних має й політичний сенс. У квітневому опитуванні INSA “Альтернатива для Німеччини” набрала рекордні 28%, тоді як блок Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзу – 24%. Днями Фрідріх Мерц закликав прихильників правої партії оцінювати його уряд за результатами, хоча знову виключив коаліцію з нею. Жорсткіші правила лікарняних допомагають канцлеру говорити мовою дисципліни, економії та захисту сумлінних працівників.

Однак така тактика ризикована. Коли помірковані політики повторюють, що соціальна держава занадто поблажлива, вони підтверджують головну тезу “Альтернативи для Німеччини”. Частина виборців може вирішити: навіщо голосувати за пом’якшену копію, коли є політичний “оригінал”?

Контроль чи повернення працездатності

Німеччина є частиною ширшого європейського процесу. Через старіння населення держави дедалі активніше намагаються повертати людей із хворобами та інвалідністю до зайнятості. Форми різняться.

Велика Британія дозволяє працівникові самостійно декларувати перші 7 днів хвороби. Її fit note (довідка про працездатність) має не лише підтверджувати відсутність, а й показувати, за яких змін людина може працювати: коротший день, інші обов’язки, дистанційний режим або поступове повернення. Урядова програма Keep Britain Working оцінює загальну ціну економічної неактивності через погане здоров’я у £212 млрд на рік і наголошує на ранньому втручанні.

У Нідерландах роботодавець виплачує щонайменше 70% зарплати до 2 років і разом із працівником повинен займатися поверненням. Така відповідальність створює сильний стимул не чекати завершення лікарняного, а шукати посильні завдання вже під час відновлення.

Швеція вимагає довідку з 8-го дня, а за очікуваної тривалої відсутності роботодавець готує план повернення до 30-го. У Норвегії лікарняний можна оформити частково – навіть на 20% робочого часу. Людина працює менше годин, бере менше завдань або отримує більше часу на їх виконання.

Усі ці моделі переслідують одну мету – повернути людину до посильної роботи, не вимагаючи зображувати повне одужання. Німеччина вирізняється тим, що починає з перевірки першого дня.

Більш переконливі докази існують для зміни самої роботи. Огляд Cochrane охопив 14 рандомізованих досліджень і показав, що зміна графіка, навантаження, обов’язків або робочого місця скорочувала сукупну відсутність у середньому приблизно на 33 дні. Найкраще цей підхід працював за травм і захворювань опорно-рухового апарату.

Німеччина вже має власні механізми повернення. Після понад 6 тижнів непрацездатності протягом року роботодавець повинен запропонувати програму збереження робочого місця. Під час поступового повернення людина юридично залишається непрацездатною, але починає з кількох годин або полегшених завдань. У 2024 році таку підтримку отримали 40 813 людей, а через 2 роки після медичної реабілітації 83% її учасників залишалися доступними для ринку праці.

Профілактика також має масштаб: у 2024 році програми зміцнення здоров’я охопили близько 2,1 млн працівників у 28 142 компаніях. Однак ефективна профілактика – це не застосунок для медитації, якщо людей виснажують нічні зміни, нестача персоналу й хаос в управлінні. ВООЗ радить змінювати умови праці, графік, автономію та поведінку керівників.

Контроль зловживань теж потрібен, але адресний. Німецький роботодавець уже має право вимагати документ від першого дня в конкретному випадку. Перевіряти повторювані підозрілі відсутності й аномальні документи логічніше, ніж відправляти до лікаря всіх людей із короткою застудою. Винагорода за механічне падіння лікарняних лише створить стимул приховувати хвороби.

Від захисту людини до захисту ринку

За суперечкою про довідку стоїть зміна суспільного договору. Оплата під час хвороби належить до базових складових соцстрахування, закріплених Конвенцією №102 Міжнародної організації праці. Запропонована реформа цього права не скасовує, але змінює вихідну презумпцію: слова працівника від першого дня вже недостатньо.

Європейська соціальна держава дедалі активніше управляє економічною участю. У сильній версії вона лікує, реабілітує, організовує догляд і пристосовує робоче місце. У дисциплінарній – додає перевірки, строки й санкції. Обидва підходи називають “активацією”, хоча один відновлює працездатність, а другий передусім покращує показники.

Пандемія нагадала, що оплачуваний лікарняний захищає не лише працівника: суспільство платить людині за те, щоб вона не поширювала інфекцію. Через кілька років той самий день удома дедалі частіше описують як невикористаний економічний ресурс. Коли робочих місць мало, держава захищає людину від ринку. Коли людей мало, вона починає захищати ринок від їхньої відсутності.

Для України ця межа буде ще гострішою. Країна з демографічними втратами, великою кількістю поранених, людей із травматичним досвідом і громадян за кордоном теж рахуватиме кожну робочу годину. Адміністративно повернути людину в табель значно легше, ніж забезпечити реабілітацію, доступне лікування, сучасне обладнання й посильну роботу.

Довідка від першого дня може трохи поліпшити статистику. Людина, яка прийшла на роботу хворою, зникла зі звіту про відсутність, але не стала здоровішою. Медсестра, яка підтвердила біль у спині, не отримала підйомного обладнання. Завод із кращою відвідуваністю не повернув дешеву енергію, втрачені ринки й технологічну перевагу.

Країна, яка почала рахувати кожен день лікарняного, мусить так само порахувати роки, втрачені на відкладену модернізацію.

Тетяна Вікторова