Світ онлайн-торгівлі входить у нову фазу: продавцями у прямому ефірі стають не живі люди, а віртуальні аватари, створені штучним інтелектом. У Китаї вони вже заробляють мільйони доларів за лічені години, і цей тренд невдовзі докотиться до України так само стрімко, як кілька років тому TikTok захопив молодь усього світу.
Для бізнесу це можливість знизити витрати, для блогерів – загроза, що їх замінять “безсонні” цифрові копії, а для глядачів і читачів – ризик натрапити на нові способи маніпуляцій. Україна в цій грі може залишитися лише споживачем чужих технологій або ж, використавши свій ІТ-потенціал, стати експортером власних “цифрових людей”.
AI-аватари здешевлюють продажі, але довіра лишається за живими блогерами
Для підприємців аргументи очевидні: віртуальний стрімер коштує у кілька разів дешевше, працює без сну й вихідних, не потребує гонорарів, відпусток чи особливих умов. Особливо привабливим такий інструмент стає у країні, де малий і середній бізнес виживає в умовах війни та падіння купівельної спроможності.
Співпраця з AI-інфлюенсером може коштувати близько 4 тисяч доларів за кампанію, тоді як аналогічна робота з живим блогером з аудиторією у 100 тисяч підписників обходиться від 8 тисяч доларів і вище. Це щонайменше дворазова економія без втрати охоплення.
Водночас створення власного унікального аватара вимагає початкових інвестицій – від 5 до 20 тисяч доларів на дизайн і анімацію. Для агентств, що спеціалізуються на “цифрових людях”, загальні витрати сягають десятків або навіть сотень тисяч доларів на рік. Для українського малого бізнесу це непідйомні суми, тому більш реалістичним варіантом виглядають готові платформи “AI-аватар як сервіс”. Їхня підписка стартує від 20–25 доларів на місяць і дозволяє отримати безперервні онлайн-стріми з мінімальними витратами.
Отже, формується подвійна модель: кастомні рішення залишаються для великих брендів із потужним маркетинговим бюджетом, а малий бізнес користується сервісними рішеннями й отримує можливість конкурувати навіть у кризових умовах.
Водночас є те, що ШІ ще довго не зможе відтворити. Українські блогери будують кар’єру на особистих історіях, харизмі, неповторності та живих емоціях. У стрімінгу продажів це означає не лише демонстрацію товару, а й створення відчуття довіри. Особливо в Україні, де сильна культура “купувати в знайомого” і шукати “свого блогера”, аудиторія надаватиме перевагу тим, хто реально ділиться досвідом, а не лише повторює рекламні фрази.
Це дає шанс інфлюенсерам зберегти свої позиції, якщо вони робитимуть ставку на щирість, експертність і індивідуальність. Ймовірно, ринок розшаровується: рутинні продажі перейдуть до ШІ-аватарів, а преміальні бренди та сегменти, що потребують високого рівня довіри (скажімо, у галузях здоров’я, харчування та освіти), збережуть людський фактор. Тут інфлюенсери виступатимуть радше як амбасадори довіри, ніж як прямі продавці.
Маркування та прозорість як щит: як уберегти онлайн-ринок від шахрайства й deepfake
Український споживач уже має досвід боротьби з фейковими акаунтами, підробленими інтернет-магазинами й шахрайськими “розіграшами”. Тому приховування факту, що перед людиною – не живий стрімер, а аватар, ризикує підірвати довіру до бренду. У Китаї такі трансляції маркуються позначкою “AI streamer”, хоча вона часто малопомітна. Для України питання маркування є неминучим. Якщо користувач дізнається, що його обдурили, наслідком стане не лише відтік клієнтів, а й репутаційна криза.
Прозоре попередження виглядає як елемент захисту бізнесу. Це може бути візуальний бейдж “AI-ведучий” у кутку відео чи спеціальний статус “віртуальний продавець” на маркетплейсах. У перспективі державні органи (зокрема, Держпродспоживслужба) можуть запровадити обов’язкове розкриття факту використання аватара.
Класичні шахрайські схеми в Україні працюють через фейкові акаунти, підроблені сайти й агресивну рекламу в соцмережах. На жаль, AI-аватари роблять ці практики масштабнішими: вони можуть вести цілодобові стріми, переконливо презентувати знижки, реагувати на коментарі й не потребують відпочинку. За аватаром не стоїть особистість, і компанія, яка ним користується, може миттєво зникнути, змінивши сервер чи домен. Це ускладнює відповідальність і контроль.
Ще одна загроза – deepfake-ефіри. Алгоритм здатний відтворити зовнішність, голос і стиль відомої особи, запускаючи стрім із підробленим образом. Для глядача це виглядатиме як справжня рекомендація. Це новий рівень маніпуляцій, коли покупець навіть не усвідомлює, що став жертвою підробки.
Український онлайн-ринок і без того вразливий через низький рівень довіри. Якщо масово з’являться аватари, які продаватимуть фейкові бренди чи сумнівний товар, це вдарить не лише по жертвах шахрайства, а й по чесних продавцях, бо покупці почнуть сприймати будь-який стрім як потенційну пастку.
Покоління TikTok і телемагазинів: як брендам поєднати аватари та живу довіру
Молодь в Україні, особливо користувачі до 25 років у TikTok, Twitch та Instagram Live, вже звикла до віртуальних трендів, мемів і аніме-образів стрімерів. Для них важливішими є видовищність, динаміка й безперервність, ніж питання “хто за кадром”. Навіть “глюки” аватара можуть сприйматися як розвага, що підвищує лояльність.
Водночас старші покоління, які пам’ятають телемагазини 90-х, ставляться до дистанційних продажів обережніше. Для них важлива довіра до живого продавця, можливість поставити питання й почути інтонацію. Коли у стрімі працює занадто “ідеальний” аватар, це викликає настороженість. Так формується культурний розрив, який брендам доведеться долати, прозоро маркуючи стріми для старших і активно експериментуючи з форматом для молоді.
Вдалим рішенням може стати поєднання аватара з реальною присутністю. Наприклад, стрім на Rozetka чи Prom.ua, де аватар жартує й утримує увагу, а поруч у кадрі з’являється реальний експерт – консультант із техніки чи косметолог. Аватар може вести ефір 24/7, але кілька разів на день до нього приєднуються живі продавці, які відповідають на складні питання й залишають контакти.
Можливий і варіант поділу екрана між аватаром і реальною людиною, які коментують товар разом, створюючи ефект гри. Або формат, де аватар розважає й презентує акції, а фінальне слово бере представник бренду.
Щоб аватар був сприйнятий позитивно, його можна “олюднити” локальними кодами: українська мова з гумором, знайомі сленгові вирази, коментарі про актуальні події. Це створює відчуття “цифрового друга” для молоді й підвищує довіру старших покупців.
Від дорожньої карти до глобального ринку: чи стане Україна експортером цифрових людей
В українському законодавстві поки що немає окремого акту, який би регулював використання ШІ-аватарів. Однак уже створено фундамент для майбутніх правил. У 2023 році Мінцифра презентувала Дорожню карту регулювання ШІ, що передбачає поступовий підхід: від добровільних інструментів до законодавчого закріплення.
Було оприлюднено White Paper, яка пропонує добровільне маркування AI-систем, включно зі стрімами. Акцент зроблено на прозорості, відповідальності та безпеці. У 2023 році оновлений Закон України “Про авторське право і суміжні права” ввів sui generis захист творів, створених із використанням ШІ, строком на 25 років. Це регулює права на цифрових аватарів та їхній контент.
Україна також інтегрується у міжнародні процеси. У травні вона підписала Рамкову конвенцію Ради Європи про штучний інтелект, що закріплює принципи дотримання прав людини, демократії та верховенства права.
Аналітики прогнозують зростання ринку “віртуальних людей” до 40 млрд доларів до 2030 року. Для України це подвійний сценарій: або залишитися споживачем чужих технологій, або стати експортером власних.
Найшвидший шлях – використання готових китайських чи західних платформ. Це дешеве рішення для українського бізнесу в умовах війни, але воно залишає країну залежною від зовнішніх технологій.
Наразі Україна постає не лише як країна, що бореться за своє існування, а й як держава з потужним ІТ-сектором, який дедалі активніше інтегрується у глобальні тренди. Одним із найдинамічніших напрямів є розвиток технологій у сфері 3D-графіки, геймінгу та візуальних ефектів. Саме ці напрацювання стали основою для появи студій, що спеціалізуються на створенні цифрових аватарів і рішень на стику ШІ та візуальних комунікацій. Уже сьогодні можна назвати кілька яскравих прикладів компаній, що заклали фундамент цього сегмента.
ZibraAI – київський deep-tech стартап із VFX-інструментами, який привернув увагу провідних інвесторів та отримав фінансування від венчурного фонду a16z Speedrun. Зі свого боку, Elai.io розробив технологію генерації AI-аватарів із голосом користувача, а нещодавно компанію придбала американська Panopto, що підтвердило міжнародний інтерес до українських рішень.
Respeecher відомий своїми інноваціями у сфері синтезу голосу й співпрацею з Голівудом, а львівська компанія BotsCrew, яка спеціалізується на чат-ботах і голосових асистентах, увійшла до складу Court Avenue.
Активно експериментує з технологіями й держсектор. Мінсоцполітики вже використовує аватарів для інформування громадян, а Міністерство закордонних справ зробило сміливий крок, призначивши цифрову речницю Victoriya Shi. Такий досвід свідчить про готовність влади не лише випробовувати нові технології, а й інтегрувати їх у повсякденні комунікації з суспільством та світом.
Усе це разом формує ґрунт для становлення в Україні нової бізнес-моделі “AI-as-a-service”. Українські цифрові люди та аватари потенційно можуть стати продуктом експорту, знайти своє місце в Європі та на глобальному ринку. Безсумнівно, країна, відома своєю стійкістю й креативністю, має всі передумови у найближчі роки стати одним із центрів світової індустрії цифрових людей.
Україна стоїть перед вибором: або залишитися ринком збуту для чужих технологій, або інвестувати у власні розробки й стати одним із центрів виробництва “цифрових людей”. У будь-якому випадку бізнес уже отримує потужний інструмент економії, блогери змушені переглядати свою роль, а споживачі стикаються з новими ризиками довіри. Наступні роки покажуть, чи зможе Україна використати цей виклик як шанс для інноваційного прориву.
Тетяна Вікторова
