Угорщина закипає. Те, що роками накопичувалось під бронею режиму Орбана, днями вибухнуло в серці Будапешта. Десятки тисяч людей вийшли на площі – не просто протестувати, а оголосити режиму вирок. “Кінець Орбана!” – цього разу звучить як початок фіналу.
Петер Мадяр, ще вчора людина з орбанівської обойми, сьогодні кидає йому прямий виклик. Його партія Tisza за рік стала символом змін і надії. Поки старий режим сиплеться під вагою інфляції, корупції й міжнародної ганьби, новатор Мадяр виходить на площу і вголос каже те, про що шепочуться мільйони: “Час брехні закінчився”. Країна прокидається. Молодь, втомлена від крадіжок, брехні та нескінченної ідеологічної зими, виходить вперед. Вони не бояться – бо за ними не просто гасла, а нова Угорщина, яка хоче назад до Європи, до свободи, до правди.
У відповідь Орбан, який вже закоснілий від тривалого перебування при владі, скидає маски. “Зачистка”, “жуки”, “тіньова армія” – ось його актуальний політичний жаргон. Він готується давити опозицію, журналістів, кожного, хто наважиться сказати правду. Від Європи він відвернувся остаточно – тепер йому ближча Москва й образ ворога у кожному, хто мислить вільно.
Як Орбан став незмінним лідером Угорщини: шлях від ліберала до архітектора авторитарної системи
Цікава така подробиця: батько Віктора, Дьозо Орбан, у часи Угорської народної республіки, коли країна перебувала під контролем СРСР, обіймав посаду ідеолога в правлячій Угорській соціалістичній робітничій партії, яка повністю орієнтувалася на Москву. Пізніше, наприкінці 1980-х, коли в державі почалися ринкові та демократичні трансформації, Дьозо зайнявся підприємництвом і за короткий час примножив свої статки, ставши мільярдером. Тож родина Орбана володіє не лише політичним впливом, а й серйозними грошовими ресурсами.
Варто відзначити момент, коли увійшов у політику сам Віктор Орбан. За фахом він правник, випускник юрфаку Будапештського університету. Молодий, сповнений амбіцій, він став свідком стрімких змін у країні й вирішив не втратити шанс зробити кар’єру. У 1988-у Орбан долучився до створення “Фідес”, на той час молодіжної ліберальної ініціативи. Новий рух швидко здобув підтримку, особливо після розпаду угорського комуністичного режиму наприкінці 80-х. На перших демократичних виборах Віктор став депутатом парламенту й надалі незмінно залишався лідером цієї сили.
Примітна гнучкість Орбана та його політсили, які вміло перейшли від ідей демократичних реформ до захисту інтересів держави, аби здобути електоральні бонуси. У 1998 році Орбан вперше очолив уряд, сформувавши з кількома партіями коаліцію. Після поразки на виборах-2002 він і його “Фідес” поступово взяли курс на консерватизм і націоналізм, що повернуло їх до влади у 2010-му. Відтоді Орбан та його команда неодноразово перемагали на парламентських виборах, зберігаючи керівництво країною.
Є ще один чинник, менш помітний, та дуже важливий – поступове встановлення політичного контролю. Чим довше Орбан залишається при владі, тим більше важливих структур – від судів до виборчих комісій – опиняються під впливом його оточення. Це дає йому змогу утримувати позиції та м’яко витісняти незручну опозицію, що викликає невдоволення в Євросоюзі. Крім того, уряд контролює більшість медіа як в Угорщині, так і за її межами, де мешкають угорські громади.
Чи завершиться епоха Орбана на виборах-2026
Ймовірно, саме вибори 2026 року в Угорщині стануть критичною точкою, де вирішиться, чи завершиться 15-річна епоха Орбана, чи його режим знову утримає владу. Партія Tisza вже стала серйозною загрозою для “Фідес”.
Але Орбан грає за своїми правилами. Задля утримання влади “Фідес” вже змінила межі третини виборчих округів. Зокрема, в Будапешті, де Tisza має сильну підтримку, кількість округів зменшили з 18 до 16. Ці зміни ухвалено парламентом у грудні минулого року з очевидною метою – мінімізувати вплив опозиції, збільшити вагу сільських регіонів, де “Фідес” має стабільну базу. Це пряме маніпулювання виборчими правилами, щоб отримати перевагу у ситуації, коли реальна підтримка падає.
За останніми опитуваннями Дослідницького центру 21, Tisza набирає 42%, “Фідес” – 40%. Перевага мінімальна, і будь-які зміни правил можуть змінити цей крихкий баланс. Приблизно так, як на виборах-2024 у США, коли електорат Дональда Трампа й Камали Гарріс ішов майже в рівень, і результат перегонів вирішили незначні випадковості та кілька відсотків голосів.
Є кілька сценаріїв розвитку подій. Перший – Tisza виграє вибори, отримує більшість і формує уряд. Це стане революцією для Угорщини, яка отримає новий курс і повернеться до демократичних стандартів. Другий – “Фідес” утримує владу, використовуючи зміни в округах, адмінресурс і контроль над медіа. Третій сценарій – коаліційний уряд, де Tisza об’єднається з іншими опозиційними силами, щоб зламати монополію Орбана.
Брюссель проти Орбана: чи витримає Угорщина курс на ізоляцію?
Угорщина стрімко наближається до політичної ізоляції. Брюссель більше не готовий закривати очі на авторитарні практики Віктора Орбана. За системне порушення принципів верховенства права Угорщина втратила понад 1 мільярд євро європейських фондів. І це лише початок. Під загрозою – ще близько 21-22 мільярди євро. Це кошти, заморожені через корупційні скандали, порушення прав людини та обмеження демократичних свобод. Це пряма відповідь ЄС на політику Орбана, спрямовану на придушення опозиції та незалежних медіа.
Але фінансовий тиск – лише одна зі стратегій. Брюссель вже подав позов до Суду ЄС проти Угорщини через “закон про суверенітет”. Цей закон, за версією Орбана, покликаний захищати країну від “іноземного втручання”, але на практиці надає владі можливість переслідувати будь-які організації, що фінансуються з-за кордону. Це очевидний удар по незалежних медіа, громадських організаціях, активістах, в яких Орбан бачить головною загрозою своєму режиму. Брюссель заявляє, що цей закон грубо порушує права на приватність, свободу вираження та асоціації.
Ситуація дійшла до абсурду. У жовтні минулого року, на тлі цих санкцій і позовів, Угорщина головувала на засіданні ЄС з питань дотримання демократичних стандартів. Це спричинило справжній політичний скандал і обурення серед держав-членів. Будапешт, який став символом авторитарних практик у Європі, намагався диктувати стандарти демократії. Це виглядало як знущання, що поглибило конфлікт між Угорщиною та Брюсселем.
Висновок очевидний. Брюссель готовий до війни з Орбаном, але чи готовий до цього сам Орбан? Режим починає тріщати під тиском санкцій, фінансових втрат та міжнародної критики. Відступати він не збирається, але ресурси та можливості стрімко тануть. У 2026 році Орбан або втратить владу, або доведе Угорщину до повної ізоляції.
Угорщина на розломі: вибір між минулим Орбана і європейським майбутнім
Угорське суспільство розколоте. Це не просто політична конкуренція, це глибока прірва, яка розділила країну на два табори. З одного боку – сільське населення, старші покоління, люди, для яких Орбан символізує стабільність, порядок і збереження національної ідентичності. Саме тут “Фідес” утримує свою найміцнішу підтримку. Ці люди вірять у наративи про зовнішню загрозу, бояться втратити свою культуру в океані глобалізації і впевнені, що Орбан – щирий захисник їхнього способу життя. Вони бояться змін і вірять у “сильну руку”. Угорська периферія завжди стояла осторонь європейських трендів.
З іншого боку – міста, молодь, освічена інтелігенція, бізнес, ІТ-сектор. Це люди, які бачать своє майбутнє в Європі, прагнуть змін, прозорості та чесної конкуренції. Саме тут знаходить свою підтримку Tisza. Вони не бояться змін – вони їх вимагають. І це вже не просто розмови. Згідно з жовтневим опитуванням Publicus Institute, Tisza випередила Fidesz, отримавши 24% підтримки проти 23%. Вперше за 18 років Орбан втрачає монополію на владу.
Але цей розкол – не лише статистика. Ця напруга відчувається в кожній політичній дискусії. Це конфлікт поколінь, цінностей, бачення майбутнього. І цей конфлікт визначить, якою буде Угорщина після виборів-2026. Поляризація суспільства призводить до радикалізації. З одного боку, влада, яка боїться втратити контроль, з іншого – опозиція, яка прагне змін. Вулиці Будапешта вже не раз ставали ареною протистояння. Молодь, яка виходить на мітинги, не просто вимагає змін – вона їх вимагає для себе, для свого майбутнього.
Але головна битва точиться не лише за парламентські мандати – на кону саме бачення угорської ідентичності. Орбан позиціонує себе як останнього захисника “християнської Європи” й протиставляє Угорщину Заходу, міграції, глобалізації. Його наратив простий і зрозумілий: “Ми, угорці, боремося за свою землю, звичаї й віру”. Саме на цьому тримається його підтримка серед тих, хто боїться інтеграції в сучасний світ.
Але цей наратив – не просто слова, а інструмент влади. Він виправдовує обмеження незалежних медіа, тиск на опозицію, згортання свобод. Усе заради захисту “традиційних цінностей”.
Натомість Tisza пропонує іншу відповідь на питання ідентичності – через євроінтеграцію, відкритість до змін, поєднання традицій із сучасністю. Їхній меседж – сила нації в реформах, боротьбі з корупцією й відновленні демократичних інститутів. Це не заперечення угорської самобутності, а її нова еволюція.
…Вибори 2026 року можуть стати для Угорщини точкою неповернення. Або країна вирветься з обіймів автократії, або режим Орбана затягне зашморг ще міцніше. І мова вже не лише про владу – на кону майбутнє цілого покоління.
Чи вистачить Угорщині сил розірвати це політичне коло? Чи стане Tisza тією силою, яка завершить епоху авторитаризму? Чи повернеться довіра до Європи і буде зроблено вибір – нарешті не на користь Москви?
Тетяна Вікторова
