Кінець КРАІЛ і перезавантаження грального ринку з 1 квітня: як завжди серйозно, як ніколи смішно

У країні, де навіть податкова схожа на лотерею, а держрегулювання часом викликає більше запитань, ніж відповіді, гральний бізнес давно став окремим жанром національного шоу. Його легалізація у 2020 році виглядала як фінал довгої вистави з щасливим бюджетом у головній ролі. Та, як і в кожній справжній драмі, хепі-енду не сталося. За всі ці роки ми отримали не “прозорий” ринок, а швидше — тіньовий гральний серіал з новими сезонами, скандалами та гостями у вигляді правоохоронців. І ось знову тасують колоду та відбувається новий акт. Щоб розставити всі фішки на столі — з 1 квітня, у День сміху (або День дурня), уряд вирішив зробити те, що слід робити саме цього дня: ліквідувати старий регулятор і створити новий. Мінцифра бере на себе роль круп’є, а на сцену виходить блискуче нове агентство — ПлейСіті. Назва, яка одразу налаштовує на “серйозність процесу”. Вона більше нагадує дитячий лабіринт у торговому центрі, ніж державного цербера тіньових потоків. Хоча, можливо, в цьому і полягає іронічна прозорість новації.

Що зміниться з 1 квітня

Як повідомляє урядовий портал, з 1 квітня в Україні стартує справжнє перезавантаження гральної індустрії — саме цього дня офіційно розпочнеться ліквідація Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ). Уряд вирішив: з неефективністю — покінчено. На зміну старому органу приходить новий гравець — державне агентство ПлейСіті, яке діятиме під крилом Мінцифри.

Назва наче з глянцю, але амбіції — цілком серйозні. ПлейСіті має не просто регулювати ринок, а перетворити його на прозору, цифрову та контрольовану систему. Вже з перших кроків обіцяють:

— Ліцензії видавати онлайн, щоб ніхто не міг “занести в конверті”.
— Жорстко відстежувати нелегальні казино та витискати тіньовий бізнес із ринку.
— Закривати двері для гральних платформ, які мають зв’язки з Росією.

Розрахунок простий і зрозумілий: менше корупції — більше податків. І якщо все піде за планом, легальний гральний ринок зможе щороку приносити до 10 мільярдів гривень. Як запевняють в уряді, всі ці кошти спрямуються виключно на потреби Сил оборони.

Під час перезавантаження гральної індустрії нове державне агентство вирішили назвати ПлейСіті — це, звісно, не жарт, а назва, яка за задумом, має нарешті навести лад у сфері азартних ігор. Але коли її чуєш, то швидше уявляєш торговельно-розважальний центр з батутами, лабіринтами, попкорном і дитячими автоматами, ніж орган серйозного фінансового контролю. У контексті реформи вона звучить майже як державна спроба сказати: “Не хвилюйтеся, тепер все буде не просто прозоро, а ще й весело”. ПлейСіті — це, мовляв, не КРАІЛ з його суворою абревіатурою, це вже щось сучасне, легке, “дружнє до інвестора”. Але, може, в цьому і вся чесність: тепер принаймні не приховується, що вся ця реформа є великою грою.

Таке рішення уряду стало відповіддю на зростаюче суспільне обурення, хвилю залежності від азартних ігор та скандали довкола діяльності Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ). В уряді впевнені, що ця реформа забезпечить чіткі правила для всіх учасників ринку та ефективний контроль з боку держави, що допоможе зменшити тіньовий сектор і зміцнити економіку України. Проте  сумніви щодо здатності цього кроку покласти край хаосу в індустрії зростають серед суспільства.

Реформа регулювання азартного ринку в Україні започаткована ще в серпні 2020 року, коли набув чинності закон про легалізацію азартних ігор, згідно з яким, на території країни дозволялася організація азартних ігор у відповідних закладах у режимі офлайн та онлайн, букмекерська діяльність, узаконюються зали ігрових автоматів та покер. Як свідчить практика, його виконання викликає багато питань, бо досі ця сфера залишається вкрай проблемною. Водночас передача регулювання грального бізнесу Мінцифрі є рішенням, яке має свої плюси і мінуси.

Очікується, що використання цифрових технологій дозволить ефективніше відстежувати діяльність операторів, впровадити суворіші механізми контролю та мінімізувати шахрайські схеми. Водночас, скептики вказують на ризики монополізації регулювання, можливі корупційні механізми та інтереси великих гравців ринку, які можуть використати зміни на свою користь. Прихильники інновації стверджують, що відтепер почнеться здійснюватися жорсткіший контроль за діяльністю грального бізнесу. У держави з’явиться можливість швидкого блокування нелегальних операторів. Водночас буде обмеження реклами азартних ігор, що зменшить їхній вплив на молодь та військових.

Проте ті, хто помічає  негативні сторони новоствореного державного агентства, побоюються концентрації влади в руках одного відомства. Все це може призвести до потенційних корупційних ризиків при видачі ліцензій. А ігрові оператори вочевидь зможуть знаходити нові лазівки для обходу обмежень, як це вдавалося робити їм і раніше. Мимоволі складається таке враження, як наче одне відомство змінили іншим, імітуючи роботу, а наші чиновники це дуже добре вміють робити і демонстрували такий підхід вже не один раз.

Азарт, який виходить за межі

Гральний бізнес в Україні з 2020 року, коли його легалізували, розрісся до неймовірних масштабів. Лотереї, казино та онлайн-платформи отримали офіційний статус, а разом з ним – і безконтрольне поширення реклами. Банери з обіцянками легкого збагачення заполонили інтернет, телебачення та навіть вулиці міст. Усе це створило сприятливий ґрунт для розвитку ігрової залежності у суспільстві.

За даними дослідження, проведеного Центром Разумкова, 8,5% респондентів зізналися, що грають в онлайн-казино та роблять ставки на спорт. Водночас, зрозуміло, що насправді, ця цифра набагато більша, адже вже давно склався стереотип у суспільстві, за яким грати в казино – це щось ганебне, а тому, далеко не всі охоче про це говорять. Варто зазначити, що 10% респондентів зазначили, що мають у своєму оточенні азартних гравців, а 14% мають знайомих серед тих, хто робить ставки на спорт. Також 27% українців особисто знають родини, де мешкають лудомани. Водночас, за даними сервісу “Опендатабот”, до реєстру лудоманів  за даними Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у 2024 році було внесено понад 7,8 тисяч українців. За три роки існування цього реєстру список поповнили 8 456 осіб з ігровою залежністю.

Азартні ігри в Україні мають подвійний вплив на суспільство та економіку. З одного боку, легалізація грального бізнесу повинна забезпечити додаткові надходження до бюджету та створити нові робочі місця. З іншого — це серйозний виклик для соціальної стабільності, адже азартні ігри можуть спричиняти залежність, руйнувати родини та збільшувати рівень бідності серед уразливих груп населення. В умовах недостатньої регуляції та контролю ці наслідки можуть стати ще більш катастрофічними.

Крім того, останні дослідження, проведені у США, вказують на жахливі проблеми з психікою азартних гравців вказують також і  Там у людей з проблемами азартних ігор часто діагностують низку психічних розладів. Постійний стрес негативно впливає на всі біологічні системи організму, ослаблюючи імунітет і провокуючи серйозні наслідки для здоров’я. Такий стан призводить до змін в особистості: гравець починає частіше брехати, стає більш егоїстичним, змінюється його система цінностей, а також спостерігається підвищена агресивність.

Фахівці стверджують, що невблаганна статистика вказує на те, що кожен азартний гравець завдає фінансових проблем від 5 до 12 осіб, які не мають стосунку до ігор. Перш ніж звертатися до кредитів чи віддавати майно в ломбард, він починає брати гроші з найближчого оточення. Велика частина розлучень та руйнувань родин пов’язана з тим періодом, коли залежність від гри стає неконтрольованою. Людина, розбита ігровими проблемами, втрачає сенс життя, починає уникати суспільства і перетворюється на загнаного звіра.

Слід зазначити, що залежність від азартних ігор стала критичною проблемою і серед військових. Вони нерідко опиняються у пастці казино, програючи кошти, що мали б піти на підтримку родин. Петиція, ініційована військовослужбовцем Павлом Петриченком, привернула увагу до цього питання та швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів. Президент Володимир Зеленський доручив уряду розглянути обмеження онлайн-казино, а законодавці почали розробляти нові норми контролю.

Лудоманія серед військових часто залишається поза увагою, але має серйозні наслідки. Під час служби на передовій, де стрес і психологічне навантаження на максимальному рівні, деякі солдати шукають “порятунку” в азартних іграх. Це може стати способом зняти напругу або забути про пережите, але такі “відволікання” часто призводять до значних фінансових і особистих проблем.

Грає на руку і той факт, що доступ до азартних ігор став набагато легшим завдяки онлайн-казино. Та проблема полягає не лише в грошах, які йдуть на порожнє, а й у психологічному стані гравців: азартні ігри посилюють відчуття безнадії та самотності, а разом з тим підривають здатність до прийняття відповідальних рішень. І коли відпустка закінчується, гравець повертається до частих роздумів не про військові завдання, а про борги, проблеми з близькими й втрачений контроль над життям.

Як здійснюється контроль над азартним бізнесом у світі і що варто врахувати Україні

Азартний бізнес – це сфера, яка завжди балансує між економічною вигодою та соціальними ризиками. Країни по-різному підходять до його регулювання: одні створюють прозорі умови для функціонування операторів, інші впадають у крайнощі – від повної заборони до олігархічних монополій. Україна лише кілька років тому легалізувала гральний ринок, і досі йде шляхом експериментів та коригування правил. Досвід інших країн може допомогти зрозуміти, які механізми працюють, а які  здатні лише створювати корупційні схеми.

У США немає єдиного підходу до азартного бізнесу, бо кожен штат вирішує самостійно, дозволяти чи забороняти казино та букмекерство. Наприклад, у Неваді (Лас-Вегас) та Нью-Джерсі (Атлантик-Сіті) індустрія процвітає під чітким контролем регуляторів, а от у штатах Юта та Гаваї азартні ігри заборонені повністю. Однак загальним стандартом є жорстка система ліцензування, вимога про фінансову прозорість компаній та жорстке покарання за ухилення від податків. Важливий елемент контролю полягає у захисті прав гравців і боротьбі з ігровою залежністю через спеціальні програми підтримки.

Велика Британія вважається однією з найуспішніших країн у регулюванні азартного бізнесу. Гральна комісія Великої Британії (UK Gambling Commission) не лише контролює фінансові потоки, а й вимагає від компаній суворого дотримання правил відповідальної гри. Британці запровадили ефективну систему ліцензування, де кожен оператор має довести, що здатен забезпечити чесність гри та захист персональних даних користувачів. Гравці мають змогу самостійно блокувати собі доступ до казино через систему GamStop. В Україні ж проблема самоконтролю поки що залишається поза увагою регулятора.

Німеччина довго не могла визначитися з моделлю ринку. Там більшість федеральних земель обмежували діяльність казино, через що гравці переходили в тіньовий сегмент або грали на міжнародних платформах. Лише з 2021 року країна прийняла нове законодавство, що дозволяє онлайн-казино працювати офіційно, але з жорсткими умовами: ліміти ставок, суворий контроль за віком гравців, а також державна база даних для виявлення проблемних користувачів. Україні варто звернути увагу на те, що вільний ринок без жорстких запобіжників створює ґрунт для шахрайства.

Також на зарубіжному гральному ринку спостерігається цікава практика, яка полягає в тому, що уряди дозволяють операторам грального бізнесу направляти частину податків на фінансування соціально важливих проєктів, окрім цільових фондів для боротьби з ігровою залежністю. Наприклад, в Іспанії частина доходів від лотерей використовується для підтримки соціальних програм, спорту та культури. У Румунії компанія WinBoss сплачує понад 500 тис євро на рік у вигляді податку Responsible gambling fee. Україна могла б впровадити схожі цільові відрахування, щоб гральний бізнес також робив свій внесок у вирішення соціальних проблем.

Легалізувавши гральний бізнес у 2020 році, Україна зробила великий крок уперед, однак механізми контролю в країні все ще далекі від ідеалу. Проблемні точки, на які варто звернути увагу стосуються прозорості ліцензування. В Україні ліцензії отримують не завжди зрозуміло за якими критеріями, а вимоги до операторів залишають простір для маніпуляцій. Досвід Британії показує, що потрібно створити жорстку систему перевірок та публічний реєстр ліцензіатів. Держава має започаткувати сувору боротьбу з лудоманією.

Саморегуляція гравців через загальнонаціональну систему обмежень, як у Великій Британії чи Німеччині, має стати нормою. Варто приділити увагу контролю фінансових потоків. Необхідна чітка система моніторингу транзакцій, щоб уникнути відмивання грошей. І на перше місце треба винести захист прав самих гравців. Україні потрібен дієвий механізм розгляду скарг та незалежний арбітраж.

Однак поки що український азарт виходить з тіні — під софіти державного контролю. Старт нової регуляторної ери виглядає водночас як спроба навести лад і як чергова ставка на “чудо через ребрендинг”. Міністерство, яке дотепер асоціювалося з “Дією”, тепер керуватиме і “дією на ставках”, а ПлейСіті, схоже, стане черговим полем битви — не лише за мільярдні потоки, а й за довіру до держави як до гравця з чистими намірами.

Дуже знаково, що 1 квітня обрали як стартову дату великого очищення грального ринку. Бо ж коли ще починати боротьбу з корупцією, як не в День дурня? Складається враження, що уряд вже не вдає, що все серйозно. Він просто відкрито каже: це гра. З новим дилером і назвою, тими ж гравцями, але старими правилами, які знову написані дрібним шрифтом десь унизу столу.

Чи зможе діджитал-підхід приборкати багаторівневу тіньову імперію з “прикриттям” і “рішалами”? Питання відкрите. Але одне можна сказати напевно: якщо це і гра, то точно не для новачків. А ставка — не лише гроші, а й репутація держави. І тут головне, щоб ПлейСіті не перетворився на ПлейДеСітіБезРозуму.