Останнім часом діяльність МОН викликає все більше обурення у суспільства, ніж активну підтримку. Не став виключенням і проєкт наказу МОН №850 від 13.06.2024 року “Про затвердження порядку та умови здобуття загальної середньої освіти в державних, комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні”.
Слід зазначити, що наказ не міститься на офіційному сайті МОН, його громадське обговорення не проводилось, але він вже поступово набуває великого резонансу у суспільстві.
Що передбачає скандальний наказ
Згідно з вимогами цього документу навчання в освітніх закладах України має здійснюватися за очно-змішаною формою за умови наявності захисного укриття у будівлі закладу, або на відстані не більше ніж 500 м. Виникає питання, а чи встигнуть діти своєчасно та організовано пройти до цього укриття у разі небезпеки? Та і стан захисних споруд теж залишається під великим сумнівом. Досить згадати випадок у столичній школі, коли під час повітряної тривоги у бомбосховищі обвалилася стеля. На щастя, ніхто з дітей не постраждав, але навряд чи можна почуватися безпечно у такому бомбосховищі. І хоча міністр освіти та науки Оксен Лісовий звітував про облаштування в закладах освіти 87% сховищ, за даними дослідження UNICEF 4 з 10 учнів не отримують доступ до повноцінного навчального процесу через брак таких приміщень. Дітям доводиться перебувати у переповнених класах, або навчатися у дві зміни. До того ж, незадовільна матеріальна база приміщень теж не сприяє повноцінним заняттям. Як правило, укриття розраховані лише на те, щоб всі учні туди помістилися, а далі діти, перебуваючи у таких сховищах, просто займаються своїми справами.
А що робити, якщо такого укриття в школі взагалі немає? І тут винахідливі депутати пропонують таким закладам освіти організувати дистанційні класи. Але за умови, що в цих класах наповнюваність буде не менше 20 учнів одного віку. Навчання в таких класах буде здійснюватися за двома навчальними планами. Для дітей, що перебувають на території України передбачено вивчення всіх основних предметів та предметів за вибором. При цьому для школярів, що перебувають за кордоном і навчаються в місцевих школах, передбачено лише програму українознавчого компоненту. Але такі дистанційні класи не передбачають проведення онлайн уроків, а це означає, що учні залишаться на самоті зі всіма предметами і труднощами, які виникають під час навчання.
Вочевидь, чиновникам своїх зручних кабінетах легко було вигадувати цей наказ і, начебто, все злагоджено вишикувалося в ряд. Однак цей наказ зачепить всіх учасників навчального процесу, подібно плиткам доміно, що почнуть падати одна за одною, руйнуючи хиткий стрій. Спробуємо спрогнозувати, до яких наслідків призведуть нововведення МОН.
Згідно з новим наказом діти ВПО не зможуть продовжити навчання у дистанційному форматі у своїх школах в новому навчальному році. Тепер треба йти навчатися до школи за фактичним місцем перебування. І тут може виникнути ціла низка проблем. Необхідність адаптуватися до нового колективу та налагодження контакту з вчителями на новому місці – це неабияке випробування для дитячої психіки, яка і так пройшла через болючі етапи. Деякі батьки виражають побоювання щодо появи булінгу серед дітей через різницю в матеріальному становищі. Напевно, що все це негативно відобразиться на успішності дітей ВПО.
Варто зазначити і той факт, що рівень знань дітей, які навчаються дистанційно теж потерпає від низки факторів. Постійні перебої зі світлом та інтернет – зв’язком на територіях, де проводяться активні бойові дії, повітряні тривоги – все це просто не могло не відзначитися на якості навчального процесу. Як зазначають вчителі початкових класів, рівень знань учнів значно погіршився з основних предметів. Про погіршення знань з предметів серед учнів середньої та старшої школи зазначила наступна кількість педагогів: з іноземної мови – 64%; з математики – 55%, з української мови — 53 %, з хімії — 47 %, з української літератури — 43 %. В умовах дистанційної освіти лише третина вчителів застосовує активні види навчальної діяльності такі, як робота в парах, групах. Більшість же вчителів пропонує пасивні форми діяльності, як перегляд презентацій, навчальних відео та самостійне опрацювання матеріалів.
Внаслідок повномасштабного вторгнення значний відтік вчителів за кордон призвів до вимушеного заміщення посад дефіциту кадрів тими, що є. А це означає, що спеціаліст з одного предмета починає викладати ті предмети, що не являються його фахом. А отже, рівень надання освітніх послуг значно погіршується і, відповідно, дає свій відбиток на хитких і без того в таких умовах, знаннях школярів.
А що буде з дітьми, які перебувають на ТОТ? Близько 1,6 млн українських дітей все ще залишаються по той бік, тобто на тимчасово окупованій агресором території, з них 615 тис шкільного віку. Можливість дистанційного навчання в українських школах для них була тією ниточкою, яка з’єднувала їх з їхньою батьківщиною. А тут держава з легкої руки чиновників повертається до своїх людей спиною, мовляв порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Таке відношення тільки зіграє на руку пропагандистській діяльності агресора.
Недобре вчиняє Міністерство освіти і науки по відношенню до педагогів. Так, наприклад, відповідно до листа МОН від 27.05.2024 №1/9367-24 “Про розгляд питання щодо призупинення виплат заробітної плати та простою педагогічним працівникам на тимчасово окупованій території” чиновники вирішили припинити оплату праці близько 2000 вчителів, що знаходяться на ТОТ, але мають зв’язок з адміністраціями своїх шкіл, та розірвати з ними трудовий договір, мотивувавши цей вчинок цинічною заявою про спробу “уникнути нераціональних витрат бюджетних коштів”.
Виявляється, що попри всі ті труднощі, з якими стикалися педагоги, намагаючись дати знання дітям в умовах воєнного часу, можна так легко все звести нанівець і просто залишити людей без засобів для існування. Адже, очевидно, що заходи МОН, викладені в цьому наказі, спричинять скорочення учнівського контингенту, а значить, вимушену ліквідацію навчальних закладів на ТОТ, або там, де ведуться активні бойові дії та неминуче скорочення педагогічного складу приблизно 10 тис осіб.
Відповідність наказу чинному законодавству
Слід наголосити, що наказ МОН містить численні порушення Конституції України та інших законів України: ст.ст. 1, 8, 21, 53 Конституції України, ст. 55 Закону України “Про освіту”, ст.к бачимо,4, 12 Закону України “Про повну загальну середню освіту”. Крім того, він запроваджує нерівні, дискримінаційні умови для отримання освіти та антиконституційні обмеження прав дітей зі статусом ВПО на освіту.
Як бачимо, фахівці МОН, складаючи накази, ігнорують правову складову та стали схильними до випуску своїх наказів нишком, не беручи до уваги обговорення документів з Громадською радою при МОН. Очевидно, що проєкт наказу обмежує права дітей та батьків зі статусом ВПО самостійно обирати, в якій школі навчатися. Грубо порушуються гарантії передбачені чинним законодавством щодо збереження місця роботи та заробітної плати педагогічним працівникам. Натомість, не запропоновано ніяких дій щодо забезпечення всіх належних гарантій.
Як стало відомо, 11 липня запланована нарада щодо вирішення долі соціально-вибухового наказу №850. Будемо сподіватися на розумні рішення…
Влада має дбати про молоде покоління, адже саме воно буде підіймати державу після тяжкого руйнівного періоду війни. А педагоги – це та верства населення, яка відповідає за майбутнє нашої країни. Однак виявляється, що саме діти та вчителі залишаються двічі незахищеними перед тяжкими випробуваннями – з боку держави та за причини військових дій.
