Україна може стати магнітом для світового капіталу, але лише якщо не зрадить курс реформ. Про це заявила президентка ЄЦБ Крістін Лагард, наголосивши: країна стоїть на межі прориву або втрати історичного шансу.
Лагард попередила: без чітких гарантій прозорості інвестиції можуть обернутися не розвитком, а провалом. Але шанс є і він уже працює. Завдяки Угоді з ЄС і впровадженню євростандартів, український банківський сектор за кілька років зробив стрибок, який ще недавно здавався фантастикою: діють понад 75% нормативів ЄС, навіть попри війну. Банки живі, прибуткові й капіталізовані. Біржі консолідуються, ринок капіталу оновлюється.
Це не просто фінансова стабільність, а тест на політичну волю. Якщо Україна не поверне назад, не зламається під тиском старих схем, не продасть себе за короткостроковий інтерес, вона стане точкою зростання для всього континенту. Інакше шанс буде втрачено.
Україна-2050: енергетика, оборона, IT та агро — чому інвестори вже не чекають на кінець війни
Уявімо сонячні панелі, вітрові турбіни біля Азовського моря, гідроелектростанції — охочих вкладати вдосталь. Україна вже презентувала стратегію до 2050 року з інвестиційним потенціалом 383 млрд $ у цю сферу — і це лише початок. EBRD вкладає — цього року заплановано 1 млрд €, а загалом до кінця року — понад 3 млрд €.
Прикладом може бути DTEK, яка на війні активно запускає вітроелектростанцію “Тилігульська” — уже 114 МВт, планують 500 МВт. Система стійка і відновлювана, навіть коли “бомблять по лініях” — саме це привертає увагу інвесторів .
Україна — житниця світу. Зарубіжні інвестори дивляться на логістику, зрошення та переробку. Великі холдинги — зокрема, Astarta та MHP — вже залучили капітал у десятки мільйонів із ЄБРР та приватних фондів, виходять на Лондонську біржу.
Реконструкція мостів, доріг, лікарень — по-справдньому “рятівні” проєкти. Партнерські програми ЄС, Світового банку — саме ті гроші, що рухають відбудову та створюють робочі місця.
Українські айтішники давно експортують софт і сервіси, а тепер з’являється шанс створити технопарки вдома і залучати венчури. Це довгостроковий капітал із високою доданою вартістю, що приєднується до існуючого треку.
Сфера, в якій інвестиції не просто комерція, а вклад у безпеку, це оборонка. Проєкт ZBROYARI уже залучив понад 1,5 млрд $ від дев’яти країн та ЄС на виробництво боєприпасів, дронів, роботів. Так, Данія впроваджує “данську модель” закупівлі українських боєприпасів — €597 млн і ще більше.
Інвестори використовують як прямі інвестиції: будують заводи, ферми, заводи з дронів, так і портфельні: вкладення в ОВДП, акції. В індустрії фігурують і гранти чи дотації від ЄС, G7, які повертати не треба, але треба відкрито звітувати.
Нарешті партнерські фонди поєднують капітал і реформаторські умови.
Отже, якщо ти інвестор вітроелектростанцій і бачиш, що війна просто розтрощила енергосистему, але Україна будує “розумні мінімережі”, дивишся не лише на дохід, а й на довговічність.
Європейському уряду чи виробнику боєприпасів вигідно, щоб вони виготовлялися в Україні, — бо це дешевше, ближче, стратегічно.
Венчурному фонду вигідно знайти стартапи з сильними айтішниками: точніше, ці компанії вже є, тепер вони готові до масштабування.
Що вже зробили в банках — і чому це важливо
У фінансовій сфері Україна активно переходить на європейські стандарти: вітчизняні банки запровадили нову трирівневу модель капіталу (Tier 1 та ін.), з капіталізацією понад 17 %, що дозволило їм витримати кризу 2022-23 років. За даними НБУ: чисті активи зросли торік на 16 %, +7,6 % тільки за IV квартал, а банки активно інвестують в ОВДП.
Це гарно працює: населенню доведено, що банки міцні, а бізнесу є де брати кредити.
Відбулося “очищення ринку” перед НБУ: закрито збиткові банки, націоналізовано “ПриватБанк”. В результаті маємо прозорі та підконтрольні установи без тіньових схем.
Триває цифрова трансформація та контроль ризиків: впроваджені миттєві платежі, XBRL-звітування, модель нагляду по-європейськи. Головне: процеси стали швидшими, а банківське життя передбачуваним.
Щодо інших важливих трансформацій. Прийняті закони про створення нових Верховних/антикорупційних судів за стандартами ЄС. Водночас близько 56 % посад в апеляції вакантні, а лише 20 % рішень реально виконуються. Якщо суди не працюють, інвестори бояться йти далі.
У захисті права власності зараз прогрес: є реформи з ЕСПЛ, відкриті переатестації суддів, Антикорсуд. Але ще треба нанизати повністю реєстри землі й гарантувати швидкий захист власника. Інвесторів бентежить податкова стабільність. Підприємці нервують через збільшені з 1,5 до 5% воєнні надбавки, бо хочуть знати, чи буде завтра податок такий самий.
Як оцінюють ситуацію в країні міжнародні агентства? IMF відзначає “високу стійкість” банків, але закликає для виставлення рахунку інвесторам модернізувати капризливі сфери — суди, капітали, ринок.
Moody’s у травні підтвердило рейтинг “Ca” із стабільним прогнозом — через зниження ризиків та реформи банків.
Fitch тоді ж присвоїло Україна рейтинг “RD” через війну, але місцева валюта отримала “CCC+” завдяки реструктуризації. При цьому перша рекомендація: “суспільна довіра залежить від реформ”.
Гроші під контракт, не на віру: як Захід будує систему інвест-гарантій для України
ЄБРР як старший брат, що дає гроші, але сидить за столом поруч. Так, він гарантує ризики для Raiffeisen Bank в Україні: €100 млн на енергетику, щоб банк міг спокійно кредитувати, не боячись кризи від неповернень. Такі ж схеми для Ukrsibbank (€30 млн) і OTP Bank (€200 млн) — через спецмеханізми risk-sharing.
Світовий банк транслює наратив: “Ми не тільки дамо, а ще й навчимо”. $750 млн у рамках пакета SURGE ідуть на реформу місцевих фінансів. Ще $2 млрд виділять спільно з американцями, щоб утримати держбюджет, пенсії, енергетику.
Колишній наратив USAID: “Це наш кеш — ми його бачимо”. З 2022 року в країну зайшло $20+ млрд. Причому не “на віру”: все через аналітику, контроль, і навіть із зовнішнім аудитом. Агенція працювала із Мінфіном, Prozorro, місцевими проєктами.
ЄС просуває мегапрограма Ukraine Facility. Це €50 млрд до 2027 року — частина в грантах, частина в кредитах. Принцип простий: виконуєш умови — отримуєш транш. Порушив обіцяне — співпраця на паузі.
МВФ: “Ми не просто кредитуємо — ми формуємо правила гри”. Ключова програма — EFF на $15,6 млрд. Розроблено чіткий план реформ, контроль кожного кроку, квартальні звіти. Наразі готується новий транш — $500 млн.
Чи є гарантії для інвесторів, що їх гроші не пропадуть? Так. Є гарантії кредитів: коли Raiffeisen чи OTP кредитують бізнес, вони не ризикують повністю своїми грошима — бо до половини втрат перекриє ЄБРР. Це називається unfunded risk-sharing.
Діють гарантії від Світового банку на великі проєкти, зокрема, на енергетику, транспорт, охорону здоров’я. Гарантії від ЄС та EIB (Європейського інвестбанку) — під великі інфраструктурні інвестпроєкти, через окремі трасти.
Отже, інвестору дають “страховку”. Якщо щось піде не так, частину грошей компенсує міжнародна установа.
Як усе координуються? Головні гравці: Світовий банк, ЄС, МВФ, ЄБРР, G7, ООН, донедавна USAID, — координують усе через спеціальні платформи типу Multi-Agency Donor Coordination Platform.
Спільний фонд, : той же, URTF — де донори дають гроші, а Світовий банк адмініструє. Це як спільний “гаманчик”, який прозоро витрачається.
USAID, ЄС і МВФ вимагають підключення незалежного аудиту (наприклад, PricewaterhouseCoopers). Якщо не буде чіткої звітності, наступний транш не прийде.
Жодна структура зараз не дає грошей “просто так”. Кожен платіж прив’язаний до виконання KPI: відкриття реєстрів, реформування судів, зміни в держзакупівлях тощо.
Отже, Захід вкладає мільярди в доволі жорстко керовану систему. Банки мають захист. Донори бачать, на що йдуть їхні гроші. Бізнесу відкривають шлях до кредитів із мінімальним ризиком. І все це не на “довірі”, а на контрактних гарантіях.
Тобто це вже не “давайте допоможемо бідним українцям”, а: “Україна — стратегічний гравець, і якщо вона грає за правилами — ми з нею надовго”.
Тетяна Вікторова
