Фігурально висловлюючись, нафта – кров економіки Росії. Економічні санкції, введені Заходом, були покликані знекровити країну-агресора. Загальновідомо, що Євросоюз заборонив морські перевезення російської нафти та нафтопродуктів до країн, що не входять до ЄС, з грудня 2022 року. Також було введено заборону на надання пов’язаних технічних, брокерських та фінансових послуг.
США ввели санкції проти російських танкерних компаній, серед іншого Совкомфлота, заморожуючи їхні активи в США та забороняючи американцям співпрацювати з ними. Крім того, країни G7, ЄС та Австралія встановили цінову стелю на російську нафту в розмірі $60 за барель, що забороняє використання західних морських послуг для перевезень нафти, якщо ціна перевищує цей максимум.
Тіньовий флот на службі країні-агресору
Але Росія активно та винахідливо оминає ці заборони. За даними Greenpeace, з липня цього року близько 15 танкерів з російською нафтою прибули до європейських портів, порушуючи заборону на поставки, що діє з березня минулого року. Більшість цих суден належать грецьким компаніям, які підозрюються в участі в “тіньовому флоті” Росії. Після прибуття до призначених портів, вантаж було відвантажено, про що свідчить зменшення осадки танкерів.
Росія змогла збільшити свій тіньовий танкерний флот, придбавши 35 нових танкерів, незважаючи на санкції. У липні поточного року 4\5 російської сирої нафти та майже половина нафтопродуктів транспортувалися цими тіньовими танкерами, з яких лише третину було застраховано відомими міжнародними страховиками.
Очевидно, що це підриває глобальні механізми цінового контролю та торгівлі. Арсенал тіньового флоту, подібно арсеналу артилерійської зброї, який дістався Росії у спадок від Союзу, складається з застарілих і занедбаних суден з сумнівною структурою власності та відсутністю страхування, що підсилює ризик розливів нафти. Незважаючи на нові вимоги щодо запобігання продажу танкерів у російську тіньову сферу, введені Евросоюзом, проблема залишається гострою.
Північний морський шлях – новий спосіб для країни-агресора відновити торгівлю вуглеводнями
Цього року Росія відправила рекордний об’єм нафти через свою акваторію полярного кола, прискорюючи доставку до Китаю в екологічно чутливу зону.
Цьогоріч щонайменше 15 нафтових танкерів, що перевозили близько 10,7 мільйона барелів сирої нафти, скористалися Північним морським шляхом – проходом уздовж північного узбережжя Росії. Це можна порівняти із сукупною кількістю 14 суден, які транспортували 10,5 мільйонів барелів за минулорічний навігаційний сезон. Три танкери вже пройшли цей маршрут один раз і стоять порожні біля порту Мурманська, ще два мають прибути днями. Це може збільшити цьогорічний обсяг перевезень до понад 14,4 мільйона барелів.
Судноплавний маршрут довжиною 2500 миль, який проходить через води біля сибірської тундри, зазвичай використовується лише влітку. Але західні санкції та атаки безпілотників Хуті в Червоному морі підвищили його привабливість як найкоротшого переходу між портами Росії та Китаю.
За даними російської енергетичної компанії “Росатом”, яка також керує Північним морським шляхом, минулого року цим маршрутом було перевезено рекордні 36 мільйонів тонн вантажів, з яких більше половини становив скраплений природний газ.
Зараз подорож може бути складною, особливо якщо потрібна допомога криголама. Вже за місяць води стануть крижаними та небезпечними для транзиту. Як це не парадоксально, напади єменських хуситів у Червоному морі зробили Північний морський шлях більш привабливим для російських танкерів, оскільки цей маршрут дозволяє уникнути зон конфлікту та швидше доставити вантажі до покупців.
Танкер “Штурман Овцин” першим скористався цим шляхом цьогоріч і вже пройшов половину маршруту. Зазвичай він транспортує вантажі з Обської затоки до Мурманська, але цього разу прямує до китайського порту Річжао для технічного обслуговування та розвантаження.
Ще два танкери, “Проспект Корольова” і “Проспект Вернадського”, прямують з Китаю до Мурманська через Берингову протоку. Вони будуть модернізовані в Мурманську перед початком нової роботи за проектом “Сахалін-2”.
Використання цього маршруту може вдвічі скоротити час транспортування вантажів із портів Балтійського моря до покупців у Піднебесній. Економія часу ще більша для відправлень з арктичних терміналів у Мурманську.
Щоб перетнути північне побережжя від Нової Землі до Берингової протоки, зазвичай потрібно трохи більше тижня. Звідти ще до двох тижнів, щоби дістатися до портів навколо Шанхаю або північного Китаю. Це значно швидше, ніж подорож від Балтії до Шанхаю через Суецький канал, що займає приблизно півтора місяця, або 50 днів із Мурманська.
Навігаційний сезон 2024 року на Північному морському шляху мав тривати з 1 липня до кінця листопада, але його скоротили через раннє утворення льоду через велику кількість залишкового льоду. Це закриє маршрут для суден без льодового класу з 15 жовтня та для всіх, крім найміцніших криголамних танкерів, до початку листопада.
Більшість суден, що користуються цим маршрутом, є відносно сучасними і належать російському судноплавному гіганту Совкомфлот. Однак цього року кілька старих суден, які є частиною тіньового флоту танкерів, створених для обходу західних санкцій на перевезення російської нафти, також здійснили подорож.
Майже половина суден, які цього року використовують Північний морський шлях, мають вік не менше 15 років, що можна порівняти з приблизно третиною танкерів, які використовували маршрут минулого року.
Яку екологічну небезпеку створюють нафтові танкери
Великі танкери можуть перевозити понад 150 мільйонів літрів нафти кожен. Середній вік суден, що транспортують нафту, зріс з 8,9 років у 2021 році до 16,6 років у 2024 році. Це створює серйозну екологічну загрозу, адже аварія може призвести до масштабних нафтових плям у європейських акваторіях, зокрема на островах Фехмарн і курортах Балтійського моря, таких як Варнемюнде та Дамп.
Збільшення танкерних перевезень через Арктику також може підвищити ризики для навколишнього середовища, враховуючи вразливість арктичної екосистеми. “Віддаленість, відсутність інфраструктури та несприятливі умови навколишнього середовища в Арктиці означають, що у разі розливу нафти необхідно подолати значні матеріально-технічні та операційні проблеми”, – заявила Міжнародна федерація власників танкерів із забруднення. Це некомерційна організація, створена від імені судновласників світу для запобігання морським розливам нафти, хімікатів та інших отруйних речовин.
Танкерні перевезення як альтернатива традиційній логістиці нафти
Тож, очевидно, що Росія вирішила розширити танкерні перевезення, по-перше, тому, що західні санкції обмежили її можливості експортувати нафту традиційними шляхами. Розширення танкерного флоту дозволяє Росії обійти ці обмеження і продовжувати постачання нафти на світові ринки та збільшити свої доходи від експорту нафти, аби надалі фінансувати агресію в Україні. На превеликий жаль, контроль над постачанням енергоресурсів дозволяє Росії зберігати вплив на глобальному енергетичному ринку і використовувати паливо як інструмент геополітичного тиску у сучасному біполярному світі.
Тетяна Морараш
