Менше шести народжень на тисячу: що заявив очільник Держстату про демографію України

Демографічна ситуація в Україні дедалі відчутніше визначається війною, масовим виїздом населення, зміною вікової структури суспільства і відкладеними сімейними рішеннями, через що навіть окремі статистичні показники вже сприймаються як маркери довгого історичного зсуву. В цій ситуації особливу увагу привернула оцінка, яку оприлюднив голова Державної служби статистики Арсен Макарчук: у 2025 році рівень народжуваності опустився до рекордно низької межі — менш як шість дітей на тисячу населення, і ця цифра, за його словами, є вкрай негативним сигналом для країни.

Про що заявив голова Держстату

Його оцінка зосереджена на тому, що країна входить у період, де наслідки теперішнього спаду народжуваності будуть відчуватися протягом багатьох десятиліть, впливаючи на ті покоління, які ще тільки виростають або народяться пізніше.

Чому ця цифра є показовою

Показник народжуваності менш як шість дітей на тисячу населення означає критично низький рівень відтворення населення, за якого кожен наступний рік ще сильніше послаблює демографічну основу країни. У звичайних умовах така динаміка вже вважається глибокою кризою, тоді як у воєнний час вона поєднується з іншими втратами — смертністю, пораненнями, вимушеним переміщенням людей, роз’єднанням сімей і відтермінуванням народження дітей на невизначений строк.

Арсен Макарчук звернув увагу на те, що навіть певне зниження смертності порівняно з попередніми роками не слід трактувати як поліпшення загальної картини. У його поясненні важливим є інший акцент: менша кількість смертей у такій ситуації пов’язана не з оздоровленням демографічного середовища, а зі скороченням чисельності самого населення, тобто з тією базою, на яку накладаються всі подальші розрахунки.

Оприлюднені Арсеном Макарчуком попередні оцінки показують, що дисбаланс народжуваності і смертності означає подальше природне скорочення населення, яке відбувається навіть без урахування зовнішньої міграції, тобто ще до того, як у картину додається фактор виїзду за кордон.

Для демографічної структури це має прямий наслідок: частка старших вікових груп зростає, тоді як молодші покоління виявляються чисельно слабшими. Голова Держстату підкреслив, що наслідки цього процесу відчуватимуть діти й онуки, оскільки мова стосується не одного статистичного року, а майбутнього ринку праці, системи соціального забезпечення та загального вікового балансу країни.

“Відчуватимуть наші діти, наші онуки, як досі українська демографія відчуває наслідки Другої світової війни. Будуть інші, треті хвилі міграції, возз’єднання сімей за межами території України”, – пояснив він.

За оцінками ООН, зараз за кордоном мешкають від 5,3 до 6 млн українців. Для точної оцінки населення України потрібен перепис населення, але Макарчук підкреслив, що проводити його потрібно за півтора-два роки після завершення війни.

Арсен Макарчук акцентує на тому, що демографічна криза не зводиться до кількості народжень у конкретному календарному відрізку. У його оцінці йдеться про довгий ланцюг наслідків, серед яких скорочення робочої сили, підвищене навантаження на соціальну сферу та прискорене старіння населення.

Яку роль в цій ситуації відіграє міграція

Окремою частиною демографічної кризи залишається великий масштаб зовнішньої міграції. За оцінками, на які посилаються в публічному обговоренні демографічної ситуації, за кордоном перебувають від 5,3 до 6 мільйонів українців. Для статистики це означає набагато більше, ніж просте зменшення кількості населення, оскільки серед тих, хто виїхав, значну частку становлять жінки і діти, тобто ті вікові та соціальні групи, які безпосередньо впливають на народжуваність у країні.

У такій ситуації спад народжень має подвійний вимір. З одного боку, частина дітей, які могли б народитися в Україні, з’являється за межами держави, бо сім’ї живуть у країнах тимчасового чи довшого перебування. З іншого боку, тривала роз’єднаність родин, невизначеність щодо повернення і нестабільний горизонт планування послаблюють готовність людей ухвалювати рішення про поповнення сім’ї навіть там, де фізична безпека є вищою, ніж у прифронтовій або обстрілюваній місцевості.

Арсен Макарчук вважає, що важливим є наголос на можливості нових хвиль міграції, які можуть бути пов’язані з возз’єднанням сімей, економічними чинниками та тривалістю війни. Це означає, що демографічний спад не обмежується вже наявними втратами, бо за несприятливих обставин країна може знову втрачати людей, які перебувають у найактивнішому працездатному та репродуктивному віці.

Такий ризик посилює вже наявну кризу, оскільки кожен новий відтік населення впливає і на чисельність громадян, і на внутрішній попит, і на структуру сімей, і на перспективу народжуваності в найближчі роки. З огляду на це слова голови Держстату звучать як фіксація ситуації, в якій демографія тісно переплетена з безпекою, економікою та міграційними процесами.

Окремо Арсен Макарчук порушив тему повноцінного перепису населення, без якого держава не матиме точного уявлення про реальну чисельність людей, їхній вік, розселення та соціальну структуру після всіх потрясінь воєнного часу. За його словами, такий перепис доцільно проводити через півтора-два роки після завершення війни, коли ситуація стабілізується і можна буде отримати дані, ближчі до фактичної картини, а не до рухомого воєнного стану суспільства.

Головний акцент у словах Арсена Макарчука полягає в тому, що демографічна криза в Україні вже набула масштабу, який визначатиме майбутнє країни на покоління вперед. Оприлюднений ним показник народжуваності, попередня оцінка кількості народжених і померлих, згадка про довгу історичну тінь великих воєн та наголос на потребі майбутнього перепису складаються в цілісну картину: Україна входить у період, де втрати населення і слабке відтворення стають однією з ключових державних проблем.