ІА”ФАКТ” вже писало про те, що США вдруге за президентства Трампа виходять з ЮНЕСКО. Причина – “антиамериканська та антиізраїльська політика” організації й просування “пробудженого порядку денного”, включно з темами інклюзії, расової рівності та гендеру. Рішення ухвалене після 90-денного аудиту, який виявив, за словами Білого дому, “роз’єднувальні культурні ініціативи”. Це вже третій вихід США з ЮНЕСКО за останні 40 років.
Поточний вихід Сполучених Штатів з ЮНЕСКО став потужним сигналом не лише для ООН, а й для всього світу, де ще зберігаються залишки віри у багатосторонній порядок. Для України це рішення має особливу вагу: у час, коли міжнародні інституції допомагають документувати злочини Росії, захищати культурну спадщину та освіту, втрата одного з ключових донорів і союзників у цих структурах означає послаблення інструментів боротьби. З-під удару випадає не лише глобальна підтримка гуманітарних ініціатив, а й сама архітектура міжнародної солідарності, на яку покладаються малі держави у протистоянні з імперіями.
ЮНЕСКО без Америки: черговий акт у виставі “America First”
Америка, яка допомогла створити ЮНЕСКО у 1946, вирішила покинути її лави наприкінці 1984 року. Обурення викликали “надмірна бюрократія”, “антизахідна риторика” і “супутник Радянського Союзу”, разом із зайвими витратами й ідеологізованістю програм. Після майже 20 років без участі США повернулися в ЮНЕСКО. Це був жест “м’якої сили” після 9/1, спроба об’єднати світ через культуру та освіту.
У 2011 році США припинили фінансувати організацію – після визнання Палестини як члену ЮНЕСКО (згідно із законом США). Рішення 2017 року назване “антиізраїльським упередженням” (зокрема рішенням про спадщину в Єрусалимі) та неефективністю. Офіційний вихід завершився у грудні 2018-го. У червні 2023 США знову приєдналися до Культурної агенції ООН – зі зобов’язанням виплатити $619 млн боргу та зацікавленістю в питаннях штучного інтелекту, цифрових стандартів та протидії китайському впливу.
Нарешті тепер Сполучені Штати оголосили про вихід до кінця наступного року. Офіційні причини – нібито “антиамериканська та антиізраїльська упередженість”, “woke-політика”, підтримка Палестини й навіть “китайський вплив”: усе це, мовляв, не в дусі політики “America First”.
Цей цикл виходів та входів до організації чітко показує, що участь США у ЮНЕСКО залежить від політичної лінії адміністрації. Головні причини такої тактики – ідеологічні розбіжності, управлінські претензії, конфлікти в контексті ізраїльсько-палестинського питання. Повернення 2023 року пов’язане із прагненням США повернути вплив в питаннях освіти, культури та технологічних стандартів (AI, digital governance).
Генеральна директорка Часто Одрі Азуляй сказала, що рішення хоча й очікуване, але болюче, й наголосила, що організація готова продовжувати роботу, особливо в освіті про Голокост і боротьбі з антисемітизмом.
Зі свого боку, Франція, хазяйка штаб-квартири UNESCO, вважає це “прикрим кроком”, наголошуючи, що потрібно зберегти інвестиції в освіту, спадщину та боротьбу з ненавистю.
Німеччина звернула увагу, що США використовують ЮНЕСКО для політичних цілей, але водночас заявила: “відхід – не вихід” – і закликала лишатися.
Ізраїль підтримав рішення Штатів про вихід, зокрема, посол Денні Данон назвав його реакцією на упередженість організації.
Китай, за своїм звичаєм, офіційно не коментував, але експерти кажуть, що Пекін може зайняти новий простір впливу, який залишає США.
“Велика сімка” продемонструвала стриману реакцію: сум, але розуміння необхідності переорієнтації фінансів.
Країни глобального Півдня нейтральні, а дехто навіть бачить у цьому знак для регіонального зростання в культурній дипломатії.
У зовнішній політиці Штатів спостерігається “ефект доміно”: США спочатку вийшли з ВООЗ і Ради ООН з прав людини, а тепер – з ЮНЕСКО. Це може “надихнути” і інші країни, особливо в ЄС: мовляв, “якщо США виходять, навіщо нам залишатись?”.
Проте поки що переважна більшість членів ЮНЕСКО залишається, а організація вже адаптувалася: нові донори, нові стратегії.
Останнім часом США покривали близько 8 % бюджету ЮНЕСКО – порівняно з понад 20 % до 2011 року. Хоч сума не критична, раніше США накопичили понад $600 млн боргу – це вже історична проблема організації.
Через вихід США з Організації ООН з питань освіти, науки і культури під загрозою скорочення вже були проєкти з грамотності в Афганістані, Південному Судані, Іраку, реставрація об’єктів Всесвітньої спадщини, у тому числі в Україні, пам’ять про Голокост, боротьба з антисемітизмом, а також AI і цифрова етика – дорожня карта з етичного використання штучного інтелекту, з якою працювали 193 країни.
Без американських інвестицій багато з цих проєктів можуть значно скоротити обсяги. ЮНЕСКО підготувалася заздалегідь до можливого сценарію, залучивши ЄС, Китай, приватні фонди.
Організація зберігає авторитет у формуванні культурної дипломатії, цифрових стандартів і захисту спадщини, зокрема, світовим орієнтиром залишаються її стандарти з AI та етики.
Від фресок Софії до планшетів у Миколаєві: як ЮНЕСКО допомагає Україні
Минулоріч UNESCO виділило $140 000 через фонд Heritage Emergency Fund на 14 культурних ініціатив – від фотографії до опери – у Києві, Харкові, Львові, Миколаєві, Херсоні тощо.
У межах довгострокової програми більше $74 млн було мобілізовано на проєкти з відновлення культурної спадщини – включно з програмами збереження єврейського архіву і творів українських художниць.
Після вересневого обстрілу Львова було проведено супутникову та 3D-оцінку пошкоджень 8 місцевих будівель: створені термінові протидії механічній руйнації та план відновлення.
Київська Свята Софія, що перебуває під загрозою, отримала цифровий моніторинг, навчання персоналу та підтримку по відновленню монументальних фресок.
У межах гуманітарних програм у 2023 році UNESCO надала 61 000 лічильників і планшетів для дітей і вчителів, тренувала 77 тис. педагогів з цифрової освіти і забезпечила психосоціальну підтримку для 173 тис. дітей.
UNESCO постійно перевіряє руйнування в Україні: станом на 25 червня зафіксовано 501 пошкоджений культурний об’єкт: серед них 151 релігійна споруда, 262 історичних будівлі, 34 музеї, 18 бібліотек і навіть архіви. Загальні збитки сягають понад $3,5 млрд, а втрачені доходи культури й туризму – майже $19 млрд. Дані з супутників та експертні висновки використовуються як доказ у справах міжнародного правосуддя.
До своїх списків серед іншого UNESCO вносить історичний центр Львова, Одесу, яка перебуває в категорії “під загрозою” після ударів по Трансфігураційній соборі, Херсонес Таврійський в окупованому Криму, і ще понад 400 об’єктів з документованими пошкодженнями.
Щодо програм ЮНЕСКО в Україні, за підтримки Google, то в рамках освітянських ініціатив та цифровізації придбано понад 50 000 Chromebook для вчителів (у жовтні 2022–січні 2023) за підтримки Google+UNESCO. Через проєкт разом з UNICEF і GPE закуплено 11 000 ноутбуків для учнів. Загалом майже $51 млн інвестицій направлено в дистанційну освіту й психологічну підтримку.
У боротьбі з фейками було проведено інформаційну кампанію “Media Literacy is Freedom” (фільми, плакати, подкасти), що охопила десятки мільйонів українців.
У царині правозахисту та спадщини проведено низку тренінгів для юристів, поліції та прикордонників у Польщі, Угорщині, Словаччині, Румунії Молдові з протидії контрабанді артефактів. Координується документування руйнувань як доказів для санкцій і судів.
…Очевидно, що вихід США з ЮНЕСКО опосередковано послаблює і Україну: менше грошей – менше технологічної та гуманітарної допомоги, без американського тиску втрачається політичний резонанс на руйнування об’єктів. Програми з цифрової освіти, медіаграмотності та правозахисту частково ґрунтуються на підтримці США – тепер вони слабші. Без США UNESCO легше піддається політичному тиску, що може сприяти замовчуванню злочинів Росії.
Тетяна Вікторова
