Мир на умовах Вашингтона: що стоїть за “планом Трампа” для Гази і чому переговори в Єгипті можуть стати поворотним моментом

У єгипетському Шарм-еш-Шейху завершився перший раунд переговорів між Ізраїлем і палестинським рухом ХАМАС – через посередників з Єгипту, Катару та США. Попри вкрай складний контекст і недовіру сторін, зустріч, за повідомленнями агентств Reuters, AFP та dpa, минула у “позитивній атмосфері”.

Предмет переговорів – 20-пунктний план припинення війни, який наприкінці вересня представила адміністрація президента Дональда Трампа. Сам Трамп уже заявив, що “угода близька” і що “обидві сторони прийшли до неї разом”.

На перший погляд – це спроба завершити найкривавіший етап ізраїльсько-палестинського конфлікту за останні десятиліття. Проте детальний аналіз плану, політичних позицій сторін і регіонального контексту показує, що “мирний план Трампа” – не лише дипломатична ініціатива, а й елемент великої геополітичної гри.

Від трагедії до переговорів: короткий бекграунд

Етап війни, розгортання якого сьогодні намагаються зупинити, розпочався рівно два роки тому – 7 жовтня 2023 року, коли бойовики ХАМАС атакували Ізраїль, убивши близько 1200 людей і захопивши понад 250 заручників. У відповідь Ізраїль оголосив війну та розпочав масштабну військову операцію в секторі Газа.

За два роки конфлікт забрав, за даними підконтрольного ХАМАС Міністерства охорони здоров’я, понад 67 тисяч життів і залишив 162 тисячі поранених. Частина території Гази була перетворена на руїни, гуманітарна ситуація набула катастрофічних масштабів, а незалежне розслідування ООН вже назвало дії Ізраїлю “геноцидом палестинців” – звинувачення, яке Тель-Авів категорично заперечує.

У цьому контексті мирні переговори в Єгипті – перша реальна дипломатична спроба зупинити війну після двох років безрезультатних перемовин і локальних перемир’їв.

План Трампа: умови, структура, логіка

Представлений у вересні “план Трампа” – це 20-пунктна дорожня карта, що передбачає припинення бойових дій, звільнення заручників і поступовий вивід ізраїльських військ із сектора Газа.

Основні положення документа:

• Негайне припинення вогню, що має розпочатися у момент погодження угоди обома сторонами.
• Звільнення заручників протягом 72 годин. Одночасно Ізраїль звільняє 250 палестинців, засуджених до довічного ув’язнення, і ще 1700 затриманих після 7 жовтня 2023 року, зокрема жінок і дітей.
• Поетапний відступ ізраїльських військ до визначених ліній.
• Створення міжнародної адміністрації для Гази: йдеться про тимчасовий орган під назвою «Рада миру», очолюваний Дональдом Трампом, із залученням інших державних лідерів (серед названих – Тоні Блер).
• Створення Технократичного Палестинського комітету – без політичного впливу ХАМАС, який має координувати перехідний період.
• Створення Міжнародних стабілізаційних сил (ISF) – за участі США, Єгипту та Йорданії, які забезпечуватимуть порядок у Газі.
• Економічний план “відбудови і процвітання”, що передбачає залучення бізнес-груп, які “створювали сучасні міста-чудеса Близького Сходу”.

План також прямо зазначає, що Ізраїль “не окуповуватиме та не анексуватиме” Газу, а її мешканці матимуть право залишатися чи повертатися в анклав.

Реакція сторін: від обережної підтримки до відвертої недовіри

Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху офіційно підтримав ініціативу Трампа під час свого візиту до Вашингтона у вересні, однак одразу окреслив “червоні лінії”. Зокрема, він виступив проти будь-якої ролі Палестинської національної адміністрації в управлінні Газою після завершення війни, що, власне, суперечить пунктам плану.

ХАМАС, зі свого боку, передала посередникам своє бачення реалізації угоди: від порядку звільнення заручників до гарантій виводу ізраїльських військ. Головне занепокоєння угруповання: чи дотримуватиметься Ізраїль обіцянки про постійне припинення вогню, адже попередні перемир’я неодноразово зривалися.

Водночас дипломатичні джерела CNN зазначають, що сторони “досягли прогресу” – вперше за тривалий час обговорюються не лише умови обміну, а й принципи післявоєнного устрою анклаву.

Геополітичний вимір: США повертаються до ролі арбітра

Ініціативу Трампа варто розцінювати не лише як спробу врегулювати конфлікт, а радше як демонстрацію відновленої американської присутності на Близькому Сході. Після років, коли регіональну ініціативу перехопили Катар, Єгипет і Туреччина, США знову позиціонують себе як єдину силу, здатну забезпечити реальний компроміс.

У переговорах беруть участь спецпосланець Стів Віткофф (давній союзник Трампа та бізнесмен, що займається нерухомістю) та Джаред Кушнер, архітектор попереднього “плану століття” 2020 року. Їхній приїзд до Єгипту символічно підкреслює прагнення адміністрації Трампа закріпити дипломатичний успіх до виборів у США 2026 року.

З іншого боку, залучення Катару та Єгипту як посередників має стримати недовіру арабського світу. Адже саме ці дві держави – ключові у зв’язках із ХАМАС і в гуманітарній допомозі Газі.

Європа й арабський світ: обережна підтримка

За даними CNN, план уже схвалили вісім мусульманських держав і низка європейських лідерів. Це рідкісний випадок, коли арабські країни не відкинули американську ініціативу, що свідчить про втому від конфлікту й прагнення до стабілізації.

ЄС утримується від офіційної оцінки, але дипломатичні джерела в Брюсселі наголошують: “Будь-який крок до припинення вогню та звільнення заручників – це позитив“. Водночас у європейських колах побоюються, що створення “Ради миру під керівництвом Трампа” перетворить угоду на політичний інструмент американського впливу.

Потенційні наслідки: між шансом і пасткою

Якщо домовленість буде досягнута, вона стане першою з 2005 року формулою, за якою Ізраїль публічно погодиться вийти з частин Гази. Це може стати прецедентом для ширшого політичного процесу – відновлення переговорів між Ізраїлем і Палестинською адміністрацією.

Водночас у плані залишаються критичні невизначеності:

• немає чіткого графіка передачі влади Палестинській адміністрації;
• не зрозуміло, хто контролюватиме безпеку після виходу Ізраїлю;
• “економічний план Трампа” виглядає радше як приватна ініціатива з потенційними бізнес-зв’язками, ніж як узгоджена міжнародна програма.

Політично це також виклик для Нетаньяху, який може зіткнутися з опором правих партій у коаліції, що категорично виступають проти будь-яких поступок ХАМАС.

Символічна дата і моральний вимір

Те, що переговори збіглися з другою річницею атаки 7 жовтня 2023 року, має потужне символічне значення. Сотні ізраїльтян цього дня зібралися на півдні країни, вшановуючи пам’ять загиблих і заручників. Саме в цей день у Шарм-еш-Шейху сторони вперше за два роки сіли за стіл – хай і опосередковано – говорити про мир.

Це не означає примирення. Але можливо, саме ця дата стане початком процесу, який – за словами Трампа – “просто настав сам по собі”.

Як повідомляє Al Jazeera Arabic, зустріч у курортному місті Шарм-ель-Шейх в понеділок пройшла “позитивно”, було розроблено також дорожню карту щодо продовження поточного раунду переговорів. За даними Reuters, прем’єр-міністр Катару шейх Мохаммед бін Абдулрахман аль-Тані, ключовий посередник, приєднається до переговорів у середу “з метою просування плану припинення вогню в Газі та угоди про звільнення заручників”.

Нетаньяху утримався від коментарів щодо перебігу переговорів, але у своєму дописі на платформі X звернувся до ізраїльтян, зазначивши, що країна переживає “дні вирішальних рішень”.

Він наголосив, що уряд продовжить діяти, доки не буде досягнуто всіх цілей війни – звільнення всіх заручників, знищення влади ХАМАС і забезпечення того, щоб Сектор Гази більше не становив загрози для Ізраїлю.

Американські посадовці, зі свого боку, дали зрозуміти, що на першому етапі переговорів пріоритетом є домовленість про припинення бойових дій і узгодження механізмів обміну – звільнення ізраїльських заручників у Газі та палестинських в’язнів, які утримуються в Ізраїлі.

Ціна солідарності з Ізраїлем: Мелоні звинувачують у співучасті в геноциді

На тлі зростаючої напруги всередині Європейського Союзу щодо позиції стосовно війни в Газі, окремі країни стикаються вже не лише з політичними, а і юридичними наслідками своєї підтримки Ізраїлю. Так, Італія опинилася у центрі міжнародного скандалу: прем’єр-міністр Джорджія Мелоні повідомила, що її ім’я згадане у скарзі до Міжнародного кримінального суду. Її звинувачують у “співучасті в геноциді” через підтримку Ізраїлю під час воєнних дій у Секторі Гази.

Як зазначили італійські ЗМІ, скаргу подала палестинська правозахисна організація, яка вбачає в діях Рима – насамперед у продовженні постачання зброї Ізраїлю – ознаки сприяння воєнним злочинам. Мелоні уточнила, що у документі також фігурують міністр оборони Гвідо Крозетто, міністр закордонних справ Антоніо Таяні та глава оборонної корпорації Leonardo Роберто Чінголані. Прем’єрка назвала звинувачення “абсурдними” та такими, що мають політичний характер, однак наголосила, що Італія “залишається відданою боротьбі з тероризмом і підтримці Ізраїлю у праві на самооборону”.

Мир як тест на реальність

План Трампа – це спроба відновити стару формулу “угоди з позиції сили”, поєднавши політичний тиск, економічні стимули та глобальний піар. Проте його успіх залежить не від Вашингтона, а від того, чи готові Ізраїль і ХАМАС визнати: війна досягла своєї межі.

Шарм-еш-Шейх може стати початком нового етапу – або черговою сторінкою у довгій історії нездійснених мирних планів. І поки сторони говорять про технічні деталі, за межами переговорних залів продовжують гинути люди – нагадуючи, що час для дипломатії в Газі давно вичерпано.