Україна увійшла у 2025 рік із непростими фінансовими викликами, але з досить чіткими прогнозами щодо свого економічного розвитку. Зростання ВВП очікується на рівні 2,7%. Водночас рівень інфляції прогнозується на рівні 9,5%, що залишається високим, але значно нижчим за пікові показники попередніх років.
Головним джерелом доходів бюджету залишаються податкові надходження. Уряд розраховує на суттєве збільшення податку на доходи фізичних осіб (+158 млрд грн) та податку на прибуток підприємств (+21,8 млрд грн), що має стати фінансовим підґрунтям для фінансування державних потреб
Але ключовим питанням залишається ризик скорочення доходів бюджету. Тривала війна виснажує економіку, підвищує рівень безробіття та змушує уряд розраховувати на міжнародну допомогу. Проблеми також можуть виникнути через можливу затримку зовнішніх траншів та нестабільність у податкових надходженнях. Висока інфляція може зменшити купівельну спроможність українців, що негативно позначиться на ПДВ – одному з основних джерел наповнення бюджету.
Ситуація з міжнародною допомогою
Україна продовжує покладатися на міжнародну фінансову допомогу для підтримки економіки та покриття дефіциту бюджету. До недавнього часу основними фінансовими донорами залишалися ЄС, США та МВФ, які у минулому році вже надали Києву 41,7 мільярда доларів, з яких 12,6 мільярда надійшли у вигляді грантів.
Наразі ж Україна знову опинилася у точці, де вирішується не лише її майбутнє, а й майбутнє всієї системи міжнародної безпеки. Рішення адміністрації Дональда Трампа про призупинення військової допомоги – нова реальність, в якій Київ змушений шукати підтримку там, де її ще готові надати. Заплановані 38,4 мільярда доларів зовнішнього фінансування перетворюються з цифри у бюджетному розписі на ще один фронт боротьби – цього разу дипломатичної та економічної.
Америка завжди була ключовим партнером України. Але ключовий партнер не означає надійний. Політика Вашингтона завжди залежала від особистих рішень тих, хто опинявся в Овальному кабінеті. Сьогодні цей кабінет належить Дональду Трампу, який вже колись показав, що не має сентиментів до України. Його адміністрація заморозила постачання боєприпасів та військової техніки, а це означає, що українська армія може зіткнутися із дефіцитом ресурсів у найкритичніший момент війни.
Європа розуміє, що рішення Трампа послаблює не лише Україну, а й саму єврозону, але традиційно не поспішає діяти. Лідери ЄС говорять про необхідність фінансової підтримки Києва, поки що немає чіткої стратегії, як компенсувати втрати. Тим часом український бюджет продовжує залежати від нестабільних зовнішніх надходжень, а економіка – від політичних рішень, ухвалених далеко за межами країни.
Отже, хоча фінансова подушка у вигляді 40,3 мільярда доларів міжнародних резервів дає певний запас міцності, Україна не може дозволити собі затримки чи скорочення зовнішнього фінансування. Будь-які зволікання можуть поставити під загрозу виплати пенсій, зарплати бюджетникам та оборонні витрати. Уряд готується до можливих сценаріїв та шукає нові фінансові рішення, проте ключовим залишається питання міжнародної підтримки та її своєчасного надходження.
Політика НБУ щодо валютного курсу та золотовалютних резервів
Фінансова стабільність України у поточному році залежатиме і від політики Нацбанку щодо валютного курсу та управління резервами. Зараз золотовалютні резерви країни становлять 40,3 мільярда доларів США, про що вже йшлося вище. Цього достатньо для поточного балансу ринку, але невідомо, чи вистачить їх у довгостроковій перспективі.
НБУ у своїй Стратегії пом’якшення валютних обмежень передбачає поступовий перехід до більш гнучкого курсоутворення. Це означає, що у майбутньому гривня більше залежатиме від ринкових чинників, а не від штучних обмежень. Водночас НБУ прогнозує, що на кінець цього року резерви становитимуть близько 41 мільярда доларів, що має гарантувати певний рівень стабільності валютного ринку.
Проте ризики залишаються значними. Цьогорічний бюджетний дефіцит у 38 мільярдів доларів може тиснути на гривню, особливо якщо затримуватиметься зовнішнє фінансування. У цьому випадку уряд може розглядати можливість емісії гривні, що автоматично призведе до послаблення національної валюти. Досвід 2022 року показав, що надмірне друкування гривні – шлях до інфляційного сплеску, який вдарить по купівельній спроможності громадян. Водночас фінансовий регулятор має ресурси, щоб утримувати курс у відносній стабільності, особливо за умови вчасного отримання міжнародної допомоги. Головний виклик – збалансувати монетарну політику так, щоб не допустити різкої девальвації та не поставити під загрозу економічну стабільність.
Борговий тиск на Україну: між фінансовою стабільністю та ризиком кризи
ІА”ФАКТ” вже писало про те, що цьогоріч держборг України наближається до критичних позначок. На 31 січня загальний державний борг України, включно з гарантованими зобов’язаннями, досяг 7,07 трильйона гривень, що еквівалентно 168,99 мільярда доларів США. Основну частину цієї суми становить зовнішня заборгованість – 5,14 трильйона гривень, або 122,93 мільярда доларів, що складає 72,74% від загального боргу. Водночас внутрішні боргові зобов’язання сягають 1,93 трильйона гривень, що відповідає 46,07 мільярда доларів і становить 27,26% від сукупного державного боргу.
За прогнозами, держборг перевищить 8,2 трильйона гривень, що дорівнює 97% ВВП, а за оцінками МВФ, може навіть перевищити 100% валового внутрішнього продукту країни. Це означає, що держава фактично працює в режимі, де більша частина виробленої економікою вартості вже закладена у боргові зобов’язання.
Україна опинилася в небезпечній борговій пастці. Загальний державний борг уже перевищує економічно безпечний рівень, що робить країну вразливою перед будь-якими фінансовими потрясіннями. 72% цієї суми номіновано в іноземній валюті, тому кожне падіння гривні автоматично збільшує боргове навантаження. Це означає, що стабільність економіки тепер напряму залежить від зовнішніх запозичень.
Чи здатен уряд впоратися з таким боргом? У 2025 році тільки на його обслуговування потрібно понад 600 мільярдів гривень. Без зовнішньої допомоги ця сума непідйомна. Західні партнери поки що готові підтримувати Україну, але гарантій безперебійного фінансування немає. Якщо гроші від міжнародних кредиторів почнуть затримуватися, влада опиниться перед жорстким вибором: або запускати друкарський верстат, що спричинить стрибок інфляції, або скорочувати державні витрати, у тому числі на оборону та соціальну сферу.
Тому висновок очевидний: без жорсткої боргової політики ми опинимося на межі фінансової катастрофи. Україна не може дозволити собі безконтрольне зростання боргу. Кожен наступний кредит має бути прорахований до копійки, інакше ризик хронічної нестабільності стане реальністю. Це не питання економічних теорій – це питання виживання країни.
…Україна вступила в нову економічну реальність, де податкова політика стає жорсткішою, а тягар реформ лягає на плечі громадян і бізнесу. Військовий збір піднято до 5%, що невідворотно зменшує доходи українців. Банківський сектор тепер віддаватиме половину прибутку державі, а податкові перевірки повертаються, нагадуючи про контроль, що лише посилюється. Переживає реформу митниця: цифровізація та боротьба з корупцією – амбітні, проте такі болісно знайомі обіцянки.
Айтішники, фермери, малий бізнес – ніхто не залишиться осторонь змін. На тлі заморожених зарплат, пенсій і соціальних виплат, що знецінюються під тиском інфляції, купівельна спроможність громадян тане, як сніг навесні. Фінансування оборони досягло безпрецедентного рівня – 2,2 трильйона гривень, що дорівнює чверті ВВП. Основні витрати – на зарплати військовим і закупівлю озброєння, та чи витримає бюджет цей тягар без міжнародної допомоги?
Риторичним залишається питанням повернення українців з-за кордону: 150 мільйонів гривень на ці заходи – радше символ, ніж реальний стимул. Без суттєвого покращення економіки та конкурентних зарплат більшість біженців навряд чи поспішать додому.
Про все це поговоримо наступного разу.
Тетяна Вікторова
