Джо Байден завершує свою каденцію в Білому домі, залишаючи за собою складну та неоднозначну спадщину. Його президентство припало на період серйозних глобальних викликів, коли американці та весь світ очікували рішучих та масштабних дій. Однак президентська реакція часто була обережною та надто повільною. Байдену закидали провал в Афганістані, затягування допомоги Україні і втрату пульсу власної нації.
Разом з тим, президентство Байдена стало перехідним етапом, під час якого сформувалася нова роль Америки на світовій арені. Байден заклав фундамент для подальших змін, які визначатимуть майбутнє країни в умовах нового геополітичного порядку. Тепер, коли завершується ця глава, а ввечері Трамп пройде процедуру інавгурації, варто підсумувати, чого вдалося досягти Байдену за п’ять років його президентства.
Відновлення міжнародних союзів у післятрампівській Америці
Як відомо, Джо Байден надав пріоритет зміцненню трансатлантичних відносин, які зазнали серйозних випробувань під час президентства Дональда Трампа. Байден повернув США до провідної ролі в НАТО, наголошуючи на важливості колективної безпеки та єдності Альянсу на тлі загроз з боку Росії. Його адміністрація не лише збільшила фінансування оборони в Європі, але й ініціювала нові програми співпраці в кібербезпеці, енергетичній безпеці та протидії гібридним загрозам.
Важливим кроком стало посилення підтримки країн Східної Європи, зокрема України, Польщі та Балтійських держав, які опинилися на передовій у протистоянні агресії Кремля. Байден також активно працював над зміцненням єдності в Європейському Союзі, підтримуючи ідею трансатлантичного партнерства як фундаменту глобальної стабільності.
Дипломатичне повернення США до Паризької кліматичної угоди та активна участь у глобальних форумах, таких як G7 та G20, підкреслили зобов’язання Америки співпрацювати з партнерами для вирішення спільних викликів, включаючи кліматичні зміни, пандемію та геополітичну напруженість. Це відновлення довіри до Сполучених Штатів серед союзників стало одним із ключових аспектів зовнішньополітичної стратегії Байдена.
Технологічне протистояння Китаю
Одним із ключових пріоритетів зовнішньої політики адміністрації Джо Байдена стало стримування економічного та геополітичного впливу Китаю, який США розглядали як основного стратегічного суперника. Байден визначив Китай не лише як конкурента, але й як потенційну загрозу для глобального порядку, заснованого на правилах. Його адміністрація розробила багатошарову стратегію, яка включала як економічні, так і військово-дипломатичні інструменти.
Зокрема, Байден посилив обмеження на експорт до Китаю передових технологій, зокрема напівпровідників, а також обладнання для їх виробництва. Це було зроблено, щоб ускладнити розвиток китайської високотехнологічної промисловості, особливо в галузях штучного інтелекту, суперкомп’ютерів та оборонних технологій. США також переконували союзників, зокрема Японію, Південну Корею та Нідерланди, долучитися до цих обмежень, створюючи єдиний фронт у боротьбі проти технологічного зростання Китаю.
Поряд із санкціями, адміністрація Байдена активно просувала “Перебудову ланцюгів постачання”, зокрема шляхом перенесення виробництва ключових товарів до США чи інших дружніх країн. Це було спрямовано на зменшення залежності від китайських товарів і послуг у критичних галузях, таких як фармацевтика, електроніка та відновлювана енергетика.
Індо-Тихоокеанська стратегія
Байден розгорнув значну дипломатичну діяльність у регіоні, підкресливши важливість альянсів у стримуванні зростаючого впливу Китаю. Він зміцнив співпрацю в межах таких форматів, як QUAD (США, Японія, Австралія, Індія). Ця платформа стала ключовою для координації дій у регіоні, включаючи безпеку морських шляхів, протидію китайській експансії в Південно-Китайському морі та інвестиції в інфраструктуру. Йдеться також про AUKUS (США, Велика Британія, Австралія) – Угоду про передавання Австралії технологій для створення атомних підводних човнів, яка була сприйнята як потужний сигнал для Китаю про готовність США підтримувати своїх союзників.
Байден продовжив політику військової та дипломатичної підтримки Тайваню, включаючи продаж сучасної зброї, щоб зміцнити його обороноздатність на тлі загроз з боку Пекіна. Байден налагодив тіснішу координацію з європейськими союзниками, зокрема в рамках G7, де було оголошено про інвестиції у проєкти в країнах, що розвиваються, як альтернативу китайській ініціативі “Поясу і Шляху”. Його адміністрація також посилила тиск на Китай у питаннях прав людини, зокрема у Сіньцзяні, Тибеті та Гонконзі, вводячи санкції проти китайських чиновників і компаній, причетних до репресій.
Водночас Байден зіткнувся з викликами, такими як обмежена готовність союзників до радикальних економічних заходів проти Китаю, а також внутрішній опір у США щодо потенційного зростання цін через нову політику. Конкуренція з Китаєм залишилася багатогранною та непередбачуваною, але Байден зробив значні кроки для забезпечення позицій США в глобальній боротьбі за лідерство у 21 столітті.
Кращий за Трампа, гірший за Обаму
Результати опитування Центру досліджень зв’язків з громадськістю AP-NORC свідчать про різне сприйняття президентів США на момент завершення їхніх термінів. Джо Байден отримав значний рівень негативних оцінок: 31% вважають його президентство “жахливим”, а лише 6% назвали його “чудовим”. Дональд Трамп також має доволі полярні результати, з найбільшим відсотком крайніх негативних оцінок — 39%. Водночас, Барак Обама демонструє більш збалансоване сприйняття: 23% вважають його президентство “чудовим”, і лише 14% називають його “жахливим”.
Опитування показує, що спадщина Обами викликає менше розбіжностей у громадській думці порівняно з Байденом і Трампом, чиї оцінки більш поляризовані.
А на цій інфографіці ми можемо побачити поступову втрату Байденом своїх електоральних позицій.
Афганістан – найбільший провал Байдена
Одним із найсуперечливіших рішень Джо Байдена стало завершення 20-річної війни в Афганістані — найдовшого збройного конфлікту в історії США. Байден виконав обіцянку, дану під час президентської кампанії, про виведення американських військових, навіть попри значну критику як усередині країни, так і на міжнародній арені.
Він аргументував своє рішення тим, що США не можуть нескінченно підтримувати конфлікт, який не має військового вирішення, і що час зосередитися на більш актуальних глобальних викликах, таких як конкуренція з Китаєм і Росією. Він також зазначив, що американська присутність в Афганістані більше не відповідала ключовим інтересам національної безпеки.
Виведення військ, яке розпочалося у квітні 2021 року, досягло піку в серпні того ж року, коли таліби швидко захопили контроль над більшістю територій, включаючи столицю Кабул. Це стало несподіванкою для багатьох аналітиків, які вважали, що афганський уряд зможе триматися довше. Падіння Кабулу та хаотична евакуація з міжнародного аеропорту громадян різних категорій (американців, афганців, що співпрацювали із США, іноземців, які перебували в Афганістані) стали однією з найбільших криз адміністрації Байдена.
Американські війська в останні тижні операції організували масштабну повітряну евакуацію понад 120 000 осіб. Проте сцени паніки в аеропорту Кабула, загибель 13 американських військових під час терористичної атаки і залишення сучасного військового обладнання в руках талібів викликали хвилю обурення.
Рішення Байдена поклало кінець військовій присутності США в Афганістані, але залишило багато запитань про майбутнє регіону. Таліби швидко встановили авторитарний режим, позбавивши жінок та дівчат основних прав і свобод (включно з правом на навчання і роботу), а також створивши гуманітарну кризу.
Для США виведення військ стало нагадуванням про обмеження американської військової сили у вирішенні складних політичних конфліктів. Це також спонукало до перегляду стратегії щодо боротьби з тероризмом, зробивши акцент на дистанційних операціях і глобальному партнерстві.
“Я почувався в Україні безпечно”
Про це сказав Байден у своїй прощальній промові, згадавши поїздку до Києва і відчуття безпеки попри відсутність в Україні американських воєнних сил.
Всі ми знаємо, що Адміністрація Байдена відіграла провідну роль у міжнародній відповіді на російське вторгнення, надавши значну військову, фінансову та гуманітарну допомогу. Ця підтримка дозволила Україні зберегти свою незалежність і стримати агресію Росії. Однак політика Байдена у цьому питанні викликає низку зауважень. Байдену часто закидають повільність початкової реакції.
Хоча США зрештою стали головним союзником України, у перші місяці війни адміністрацію Байдена критикували за обережність і затримки в постачанні критично важливого озброєння, зокрема систем ППО та танків. Це дозволило Росії закріпитися на захоплених територіях і поглибити гуманітарну кризу.
Підтримка нашої країни часто виглядала реактивно, а не стратегічно. Невизначеність щодо кінцевої мети американської політики, зокрема, чи мають США сприяти лише стримуванню Росії або ж повній перемозі України, породжувала сумніви серед союзників і в самій Україні.
Масштабна фінансова підтримка України посилила напруження між республіканцями та демократами. Частина республіканців звинувачувала Байдена у витрачанні величезних ресурсів на іноземний конфлікт замість вирішення внутрішніх проблем, таких як економічні труднощі та криза мігрантів.
Закидали Байдену і брак дипломатії. Хоча Байден однозначно засуджував агресію Росії, його адміністрацію критикували за недостатню увагу до пошуку дипломатичних рішень. Ідея миру часто здавалася другорядною, особливо на тлі акценту на постачанні зброї.
Підтримка України стала ключовим елементом спадщини Байдена, але вона породила питання щодо ефективності, довгострокових наслідків та балансу між міжнародними зобов’язаннями і внутрішніми викликами США. Згідно з нещодавнім опитуванням Центру досліджень зв’язків з громадськістю AP-NORC, 44% американців вважають, що президент Джо Байден негативно вплинув на конфлікт між Росією та Україною, а 23% вважають, що його вплив був нейтральним.
Чи є майбутнє у спадщини Байдена?
Підбиваючи підсумки президентства 46-го лідера США, британське видання The Guardian зазначає, що пізній вихід Байдена з президентської гонки та подальша поразка Камали Гарріс можуть серйозно вплинути на спадщину Байдена. Вже задеклароване повернення Трампа до політики “Америка передусім” може призвести до скасування багатьох ініціатив Байдена, включно з його досягненнями у зовнішній політиці.
На завершальному етапі своєї політичної кар’єри Байден разом зі своєю командою з національної безпеки активно захищав здобутки адміністрації. Вони зосередилися на підтримці України та терміновій роботі над мирною угодою в Газі. Байден наголосив, що Сполучені Штати “виграють у глобальній конкуренції”. Водночас його радник з питань національної безпеки Джейк Салліван заявив, що за останні чотири роки Америка стала безпечнішою, а рівень життя громадян покращився.
